Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташків "Право соціального обслуговування".doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Глава 13

13.2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОТЕРПІЛИХ ПУТІВКАМИ ДЛЯ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ

Надання потерпілим путівок до оздоровчих закладів здій­снюється на підставі Положення про забезпечення потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування, затвердженого постановою правління Фонду від 27 березня 2003 р. № ЗО. Забезпеченням потерпілих санаторно-курортним лікуванням займаються відділення виконавчої дирекції Фонду та управління виконавчої дирекції Фонду в містах Києві та Сева­стополі.

Відділення за рахунок коштів Фонду забезпечують путівка­ми для санаторно-курортного лікування згідно з рішенням МСЕК: інвалідів І групи — щорічно; інвалідів II і III груп — не рідше одного разу на три роки. Якщо потерпілий одночасно має право на забезпечення путівкою за кількома нормативно-пра­вовими актами, йому надається право вибору за однією з під­став. У цьому випадку вимагаються довідки від інших органів про те, що потерпілий не отримував путівки.

МСЕК не рідше одного разу на три роки, а для інвалідів І гру­пи — щороку робить висновок про потребу потерпілого з таким ушкодженням здоров'я у санаторно-курортному лікуванні. Потреба у санаторно-курортному лікуванні визначається МСЕК за прямими наслідками каліцтва чи іншого ушкодження здо­ров'я потерпілого. У разі необхідності супроводу потерпілого МСЕК виносить рішення про потребу в супроводі, що є підставою для відшкодування шкоди на його проїзд, сплату добових і ком­пенсацію витрат на житло. У разі, коли санаторно-курортне лікування необхідне потерпілому не у зв'язку з таким каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, то рішення про потребу в такому лікуванні МСЕК не виносить, а потерпілий забезпечуєть­ся санаторно-курортною путівкою у звичайному порядку.

Відділення виконавчої дирекції Фонду письмово повідомля­ють потерпілих про їхнє право отримувати у Фонді путівки, якщо це визначено в довідці МСЕК. Для взяття на облік потер­пілі подають до відділення такі документи: а) заяву за встанов-

Соціальні послуги, що надаються потерпілим від нещасного випадку 491

леною формою; б) висновок МСЕК про необхідність санаторно-курортного лікування; в) довідку для отримання путівки за формою № 070/О з обов'язковим зазначенням діагнозу, профілю санаторію, сезонності.

Заява на одержання путівки реєструється в журналі обліку. Датою взяття на облік для одержання путівки вважається дата реєстрації заяви в зазначеному журналі. При надходженні чер­ги потерпілого на одержання путівки відділення направляє по­терпілому письмовий виклик, за яким він або уповноважена ним особа повинні одержати путівку протягом строку, зазначе­ного у виклику.

Особі, яка супроводжує потерпілого, відділення компенсує витрати на проїзд і житло згідно із законодавством про службові відрядження. Добові витрати встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про норми відшкоду­вання витрат на відрядження у межах України та за кордон" від 23 квітня 1999 р. № 663.

Інваліду та особі, яка супроводжує інваліда до санаторно-курортного або лікувально-оздоровчого закладу, відділення ком­пенсує витрати на проїзд (туди і назад) згідно з поданими проїз­ними документами (квитки, квитанції на постільну білизну та транспортування багажу). Вартість проїзду відшкодовується відділеннями у таких розмірах: залізницею — для інвалідів І гру­пи та супровідника за тарифом купейного вагона; для інвалідів II—III груп — за тарифом плацкартного вагона; автобусом — за фактичними витратами; водним транспортом — за тарифом третього класу. Якщо інвалід або його супровідник має право на безкоштовний проїзд відповідно до законів та інших норма­тивно-правових актів, то відшкодування за проїзд не проводить­ся або проводиться з урахуванням пільг.

Інвалід на підставі договору, укладеного відділенням з авто­транспортним підприємством та санаторно-курортним або лі­кувально-оздоровчим закладом, за необхідності забезпечується транспортуванням від місця проживання до основного виду транспорту, а після приїзду до місця знаходження санаторно-курортного чи лікувально-оздоровчого закладу — від основного виду транспорту до цього закладу, а також від місця проживан­ня до санаторно-курортного чи лікувально-оздоровчого закладу місцевого значення та у зворотний бік.

492