Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

65

5) створення безбар'єрного середовища, що забезпечує нор­мальну життєдіяльність інвалідам у різних сферах перебування.

Крім того, державна політика України у сфері реабілітації інвалідів:

• забезпечує скоординованість системи реабілітації, що реа­лізується через своєчасність, безперервність та комплексність відновлювальних заходів і методик, а також доступність тех­нічних та інших засобів реабілітації й виробів медичного призна­чення, реабілітаційних послуг; відповідність їх змісту, рівня та обсягу фізичним, розумовим, психічним можливостям і стану здоров'я інваліда, дитини-інваліда;

• регламентує правові, економічні, соціальні умови надання інвалідам, дітям-інвалідам реабілітаційних послуг з урахуван­ням їхніх функціональних можливостей; потреби у виробах ме­дичного призначення, технічних та інших засобах реабілітації;

• гарантує матеріально-технічне, фінансове, кадрове і нау­кове забезпечення системи реабілітації;

• визначає умови для відновлення або здобуття трудових навичок, отримання освіти, професійної перепідготовки і праце­влаштування з урахуванням функціональних можливостей осіб з інвалідністю, сприяння виробничій діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів;

• забезпечує реабілітаційним установам незалежно від їх відомчого підпорядкування, типу і форми власності рівні умови для здійснення реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів;

• формулює вимоги до об'єктів соціальної інфраструктури та інформації для створення безперешкодного доступу до них інвалідів шляхом усунення природних, комунікаційних і архі­тектурних перешкод;

• сприяє участі громадських організацій, у тому числі гро­мадських організацій інвалідів, у формуванні й реалізації дер­жавної політики у цій сфері.

Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психоло-

гічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортив­ної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

За допомогою законодавства втілюється у життя соціальна політика держави. Прийняте законодавство щодо інвалідів має бути фінансово забезпечене та передбачати санкції за його не­виконання.

Основною метою законодавства, що стосується осіб, які мають інвалідність, є, за можливості, найбільш повна соціальна й еко­номічна інтеграція інвалідів у сім'ю, колектив, суспільство.

Будь-який законопроект, що розробляється в Україні щодо створення інвалідам рівних можливостей, повинен ураховувати відповідні міжнародні стандарти.

Вирізняють три типи законодавства, що стосується безпосе­редньо соціальних служб, прав та пільг, які надаються інвалі­дам: 1) загальне законодавство для всього населення, яке вклю­чає положення, що стосується інвалідів; 2) спеціальне законо­давство, що застосовується до всіх категорій інвалідів; 3) спе­ціальне законодавство, яке містить положення стосовно певних груп у рамках усього контингенту інвалідів.

Спеціальне законодавство має застосовуватися тільки у тих випадках, коли загальне законодавство не може вирішити тих проблем, з якими стикається інвалід. Загальновизнано, що інва­ліди краще обслуговуються, коли надані їм права реалізуються нарівні з іншими людьми. Так, наприклад, законодавство Украї­ни з питань реабілітації інвалідів складається із законів Украї­ни "Про реабілітацію інвалідів в Україні", "Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні", "Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії", "Про соціальні послу­ги" та деякі інші. Воно доповнене підзаконними нормативними актами та ратифікованими міжнародними договорами.

Багато положень щодо соціального забезпечення інвалідів міститься у нормативних актах Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України і Мі­ністерства освіти і науки України. Окремі питання правового статусу інвалідів регулюються актами громадських організацій інвалідів.

Основними завданнями такого законодавства є: — створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації їх порушених або втрачених здатностей до побутової, професійної, суспільної діяльності;

З Сташків Б. І.

66