Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

77

Рішення про скасування дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємством, організацією громад­ської організації інвалідів Комісія приймає в разі:

• отримання заяви від громадської організації інвалідів щодо скасування зазначеного дозволу;

• подання відповідних органів державної податкової служ­би та інших державних органів про порушення законодавства України підприємством, організацією громадської організації інвалідів;

• неефективності виробничої діяльності та відсутності соці­альної значимості за результатами аналізу Комісією соціально-економічних показників діяльності підприємства, організації громадської організації інвалідів;

• ліквідації підприємства, організації громадської органі­зації інвалідів.

Місцеві органи громадських організацій інвалідів, а також трудові колективи їх підприємств (об'єднань), установ і органі­зацій мають право вносити до органів місцевого самоврядуван­ня пропозиції з питань соціального захисту інвалідів.

Порядок створення, діяльності та ліквідації громадських організацій інвалідів регулюють законодавство України про громадські організації, статути цих організацій, які зареєстро­вані у встановленому порядку.

2.4. Поняття інвалідності та її правові наслідки

Уперше термін "інвалід" згадується в енциклопедичному словнику, що вийшов у Росії 1912 р., в якому інвалідність роз­глядалась як нездатність людини до праці внаслідок втрати здо­ров'я.

Російський фахівець в галузі медицини Ф.Д. Лаврова наво­дить такі визначення інвалідності, які подані в основному в медичній літературі, зокрема це:

— стійка втрата працездатності (Н.А. Вігдорчик, 1930 p.);

• стійка втрата працездатності, визначена наявністю хроніч­ного захворювання або зміною в організмі, що супроводжується функціональними розладами, з поганим або сумнівним прогно­зом, які заважають виконанню виробничої роботи (P.M. Глад-штейн, 1937 p.);

• стан організму, змінений хворобою чи каліцтвом з наяв­ністю стійких або необоротних функціональних порушень, які призводять до часткової або повної непрацездатності за своєю професією, зниження кваліфікації або зменшення обсягу вико­нуваної роботи (Б.Ф. Ніфонтов, 1954 p.);

• стійкий, часто прогресуючий стан, що характеризується зміною, втратою або недорозвитком у результаті захворювання, каліцтва або вродженого дефекту працездатності, а в окремих випадках і здатності інваліда до праці, який звичайно супро­воджується зміною всього життєвого стереотипу, а звідси і не­обхідність його нормалізувати (В.А. Вечканов, 1978 p.).

Відповідно до Стандартних правил щодо урівняння можли­востей інвалідів термін "інвалідність" включає велику кіль­кість різних функціональних обмежень, які трапляються серед населення в усіх країнах світу. Люди можуть бути інвалідами через фізичні, інтелектуальні або відчуттєві вади, стан здоров'я чи розумову хворобу. Такі недоліки, стани чи хвороби можуть мати постійну або тимчасову природу.

Термін "вада" означає втрату або обмеження можливостей брати участь у житті суспільства нарівні з іншими. Він описує протиріччя між інвалідом і довкіллям. Цей термін наголошує на недоліках у довкіллі та в багатьох видах організованої діяль­ності в суспільстві, наприклад, в інформації, спілкуванні та освіті, що заважають участі інвалідів на рівних умовах.

Інвалід тривалий час розглядався як хворий, якого погано або недостатньо лікували чи лікування не допомогло. Реабілі­таційний процес обмежувався абстрактним поновленням, в основному медичними заходами, функцій організму і пов'язаної з ними працездатності. Через це соціальна роль людини у чин­ному правовому полі й конкретних економічних умовах відсту­пала на задній план, а поняття "інвалід" не розглядалося з по­гляду результативної комплексної багатопрофільної реабіліта­ції» що використовує соціальні, економічні, психологічні, освітні та інші необхідні технології.

78