Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

123

тись як такі, що суперечать Конституції, правила ст. 32, 33, 34 КЗпП, відомчих положень чи статутів про дисципліну тощо, які передбачають можливість тимчасового переведення працівника без його згоди на іншу роботу в порядку дисциплінарного стяг­нення, у разі виробничої необхідності або простою, а також можливість виконання ним роботи, не передбаченої трудовим договором (п. 12). Законом України "Про внесення змін до Ко­дексу законів про працю України" від 24 грудня 1999 р. ст. 33 і 34 КЗпП подані в новій редакції. У ч. 2 ст. 33 вказані випадки, коли власник або уповноважений ним орган має право переве­сти працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не зумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не про­типоказана працівникові за станом здоров'я.

Особи, які в період перебування у трудових відносинах стали інвалідами внаслідок загального захворювання чи побутової травми, на підставі ч. 1 ст. 170 КЗпП підлягають за їхньою зго­дою переведенню на іншу роботу на тому підприємстві відповід­но до рекомендацій медико-соціальних експертних комісій. Останні дають висновки про необхідність переведення на більш легку роботу без обмеження терміну. У разі тимчасового погір­шення стану здоров'я висновок про необхідність переведення на іншу роботу дає лікарсько-консультативна комісія лікуваль­ної установи за місцем проживання чи роботи інваліда.

Тимчасове переведення інваліда на легшу роботу відповідно до медичного висновку дає йому право (покладає на власника обов'язок) повернутися на попереднє місце роботи.

Відповідно до ч. З ст. 6 Закону України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р., у редакції від 21 листопада 2002 р., за працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещас­ним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) на весь період до відновлення працездатності або визнання їх інвалідами у встановленому по­рядку. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи власник зобов'язаний забезпечити відповідно до медич­них рекомендацій його перепідготовку і працевлаштування.

Таким чином, підставами для переведення працівника на легшу роботу відповідно до ст. 170 КЗпП є: а) втрата праце­здатності у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоро­в'я, отриманим на виробництві; б) професійне захворювання;

в) захворювання на туберкульоз; г) загальне захворювання. Реко­мендації медиків можна виконати і без переведення на легшу роботу шляхом скорочення тривалості робочого дня, звільнення від важких операцій, нічних змін тощо.

Переведення на легшу роботу часто пов'язане з утратою в заробітку. Через це на практиці бувають випадки, коли праців­ник, що став інвалідом у період перебування в трудових відно­синах з підприємством, продовжує рахуватись на попередній роботі, а реально виконує іншу (легшу) роботу. Таке благодій­ництво з боку власника не може розцінюватися як протизакон­не. Особи, які відповідають за охорону праці, повинні добива­тись лише того, щоб людина реально не виконувала протипока­зану за станом здоров'я роботу.

У разі переведення інваліда на іншу роботу з підстав, перед­бачених ст. 32—34 КЗпП, обов'язково враховуються рекомен­дації МСЕК та вимоги ст. 172 КЗпП.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 КЗпП не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому самому підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцево­сті, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за ста­ном здоров'я. Останнє, в першу чергу, стосується інвалідів.

Розірвання трудового договору можливе з ініціативи праців­ника, власника або уповноваженого ним органу, на вимогу проф­спілкового органу чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу. Підстави припинення трудового договору названі у ст. 36, 37 КЗпП. Розірвання трудового дого­вору з інвалідом здійснюється на загальних підставах, але з пев­ними особливостями, пов'язаними зі станом його здоров'я.

На загальних підставах за власним бажанням працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши письмово про це власника за два тижні. У строк, про який просить працівник, власник повинен розірвати трудовий договір, зокрема у таких випадках: а) неможливість проживання в місцевості, підтверджена медичним висновком; б) догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або ди-

124