Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташків "Право соціального обслуговування".doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

105

  1. надання відповідної допомоги неурядовим організаціям, що займаються професійною реабілітацією інвалідів;

  2. сприяння створенню і розвитку підприємств (кооперати­вів) інвалідів і для інвалідів, у яких, якщо доцільно, можуть бра­ти участь і працівники-неінваліди;

  3. поетапне усунення природних, комунікаційних і архітек­турних перепон та перешкод, що заважають проїзду, доступу та вільному пересуванню у приміщеннях, призначених для профе­сійного навчання та праці інвалідів, а також врахування відпо­відних норм у нових громадських будівлях та устаткуванні;

  4. сприяння розвитку засобів транспорту, що відповідають потребам інвалідів і доставляють їх на місця та з місць реабіліта­ції та роботи;

  5. заохочення поширення інформації про приклади фактич­ної й успішної трудової інтеграції інвалідів;

  6. встановлення пільг при оподаткуванні;

  1. запровадження неповного робочого дня для інвалідів;

  2. проведення досліджень з наступним застосуванням їх ре­зультатів, враховуючи різні види інвалідності, з метою сприян­ня участі інвалідів у звичайному трудовому житті.

2.9.2. Працевлаштування інвалідів

У складі всього зайнятого населення України працюючі інва­ліди становлять лише 1,5 %, а від загальної чисельності інвалі­дів у державі ті з них, хто працює, — близько 15 %. За даними уряду в 2000 р. в Україні працювало 259 тис. інвалідів, на кінець 2001 р. — 272, 2003 р. — 288, а у 2004 р. кількість працюючих осіб з обмеженими можливостями становила 323 тис. Водночас за даними Державної доповіді "Про становище інвалідів в Украї­ні...", підготовленої в 2002 p., кількість працюючих інвалідів у 2002 р. склала 311 тис. осіб, а у 2001 р. — 323 тисячі. Різниця у даних становить понад 50 тис. осіб. Фактично в Україні немає достовірної інформації про кількість працюючих інвалідів3.

Працевлаштування інвалідів є важливою складовою ком­плексу заходів зі створення для них найбільш сприятливих умов,

3 Повір у себе. — 2005. — 16—31 грудня.

які забезпечували б їх посильну участь у суспільно корисній праці. Воно передбачає сприяння органів державної влади та громадських організацій у наданні інвалідам роботи відповідно до стану їхнього здоров'я, кваліфікації, особистих нахилів. Пра­цевлаштування інвалідів є органічною складовою єдиної дер­жавної системи працевлаштування.

Одним із основних напрямів соціальної політики держави у сфері соціального забезпечення є працевлаштування та органі­зація праці інвалідів у громадському виробництві. Надаючи інвалідам допомогу у влаштуванні на роботу, держава прагне поєднати інтереси суспільства й інваліда. У результаті працевла­штування інвалід отримує додаткове джерело доходів, що є для нього дуже суттєвим.

У літературі висловлені різні міркування щодо визначення поняття "працевлаштування інвалідів". Наприклад, такі:

  • це комплекс медичних, технічних, організаційних та інших державних і громадських заходів з реалізації інвалідами права на працю і створення належних умов праці (В.В. Караваєв);

  • система заходів держави, що сприяють поновленню пра­цездатності громадян, які втратили внаслідок травм або захво­рювань можливість брати участь у суспільно корисній праці, що забезпечують їх залучення до роботи, яка не протипоказана за станом здоров'я (О.М. Кузнецов, О.І. Раєвський);

  • організована та спланована державою і здійснювана за уча­сті громадських організацій система обов'язкових для підпри­ємств, установ, організацій, радгоспів і колгоспів медичних, тех­нічних і організаційних заходів із забезпечення всіх інвалідів (за бажанням) роботою, що відповідає трудовій рекомендації ЛТЕК і спрямована на поновлення втраченої працездатності (М.Й. Флястер);

  • комплекс організаційно-правових заходів з надання ком­петентними державними органами допомоги особам, які част­ково втратили працездатність, у влаштуванні (прийнятті) на роботу (І.І. Рибакова).

З економічного погляду працевлаштування розглядається як процес розподілу і перерозподілу робочої сили. В юридичній літературі працевлаштуванням називають і процес самостійно­го влаштування на роботу, і вступ у трудові правовідносини за

106