Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

125

тиною-інвалідом; в) догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи (ч. 1 ст. 38 КЗпП).

У випадку укладання строкового трудового договору праців­ник має право вимагати розірвання трудового договору в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ч. 1 ст. 39 КЗпП). На інвалідність праців­ник посилається у випадку її встановлення. Якщо працівником є інвалід, то при звільненні він в основному посилається на хворобу, що перешкоджає йому виконувати покладені на нього обов'язки. Посилання інваліда на хворобу не вимагає підтвер­дження цієї обставини медичним висновком.

Ст. 40 КЗпП дає перелік підстав звільнення з роботи з ініціа­тиви власника або уповноваженого ним органу. При звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП інваліди-чорнобильці мають переважне пра­во залишитися на роботі при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату праців­ників (п. 7 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний за­хист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ката­строфи" в редакції від 19 грудня 1991 p.). Таким правом кори­стуються й інваліди війни (ст. 13 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). Ст. 42 КЗпП передба­чає, що за рівних умов продуктивності праці й кваліфікації переважне право залишитися на роботі, крім вказаних вище осіб, надається працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захво­рювання. У разі повторного прийняття на роботу інваліди про­тягом одного року мають переважне право на прийняття на посаду працівників аналогічної кваліфікації (ст. 42 КЗпП).

Інвалід може бути звільнений з роботи у випадку виявленої невідповідності працівника зайнятій посаді або виконуваній роботі, внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовжен­ню такої роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП). Це дозволяється у випадку, коли неможливе його переведення на іншу, легшу роботу (ст. 170 КЗпП) через відсутність вакантного робочого місця або відмови працівника від переведення. Частина 2 ст. 40 КЗпП уточнює, що звільнення допускається, якщо неможливо перевести пра­цівника, за його згодою, на іншу роботу.

Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 6 листопада 1992 р. № 9 визначив, що при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) виконання працівником покладених на нього трудових обов'язків проти­показано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудово­го колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливе переведення, за його згодою, на іншу роботу.

Звільнення з роботи можливе у випадку відсутності на роботі протягом більше як чотирьох місяців підряд унаслідок тимча­сової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагіт­ністю та родами, якщо законодавством не встановлений три­валіший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюван­ням, місце роботи (посади) зберігається до відновлення праце­здатності або встановлення інвалідності (п. 5 ст. 40 КЗпП). Якщо інвалід не з'являвся на роботу підряд упродовж чотирьох міся­ців, то він може бути звільнений. Вихід на роботу хоча б на один день перериває цей строк і відлік чотиримісячного строку по­чинається знову. Підсумовувати періоди неявки на роботу три­валістю менше чотирьох місяців не можна.

Інвалід може бути звільнений з роботи на загальних підста­вах і в інших випадках, передбачених законодавством.