Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сташків "Право соціального обслуговування".doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Глава 2

Правові засади реабілітації інвалідів

119

У Конвенції Міжнародної організації праці (МОП) № 111 (1958) "Про дискримінацію в галузі права і занять" вказано, що не вважаються за дискримінацію особливі заходи, спрямовані на задоволення особливих потреб осіб, котрі з міркувань статі, віку, фізичної неповноцінності, сімейних обставин або соціаль­ного чи культурного рівня визнані як такі, що потребують особ­ливого захисту чи допомоги.

Праця інвалідів регламентується такими міжнародними акта­ми, як Рекомендація МОП № 99 щодо перекваліфікації інвалідів (1955), Конвенція МОП № 159 про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів (1983), Рекомендація МОП № 168 щодо професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів (1983).

З метою реалізації інвалідами права на працю кожна держа­ва має розробляти, здійснювати та періодично переглядати на­ціональну політику в галузі професійної реабілітації та праце­влаштування інвалідів. Ця політика спрямовується на те, щоб відповідні заходи з професійної реабілітації поширювались на всі категорії інвалідів, а також на сприяння можливостям праце­влаштування інвалідів на вільному ринку праці. Треба сказати, що спеціальні позитивні заходи, спрямовані на забезпечення насправді однакового ставлення і рівних можливостей для інва­лідів, не вважаються дискримінаційними щодо інших праців­ників.

Обов'язок щодо сприяння в реалізації інвалідами права на працю закріплений у ст. 172 КЗпП, де зазначено, що у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок організувати навчання, пе­рекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до ме­дичних рекомендацій.

Непрацездатність не позбавляє особу права на працю, а зна­чить і права на безоплатне сприяння державної служби зайня­тості у працевлаштуванні. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися усі незай­няті інваліди, які бажають змінити місце роботи, працевлашту-ватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час. Такі ін­валіди беруться на облік у цій службі.

Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту" від 22 жовтня 1993 р. закріпив за інвалідами війни та прирівняними до них особами таку пільгу, як позачер-

гове працевлаштування за спеціальністю відповідно до підго­товки та висновків медико-соціальної експертизи. Праця ін­валідів війни регулюється відповідними нормами законодавства України про працю і соціальний захист інвалідів.

Права та свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). У суді можна оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб щодо перешкоджен-ня в реалізації інвалідами права на працю. Тут тільки треба за­уважити, що право на працю означає, в першу чергу, не право на отримання роботи (обов'язок держави надати роботу), а мож­ливість заробити собі на життя працею, яку людина вільно оби­рає, або на яку вільно погоджується (ст. 43 Конституції України).

2.10.2. Прийняття, переведення, переміщення і звільнення інвалідів з роботи

У більшості випадків особа реалізовує право на працю шля­хом укладання трудового договору. Під останнім розуміють угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною осо­бою, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудово­го розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умо­ви праці, необхідні для виконання роботи і передбачені законо­давством про працю, колективним договором та угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт.

З інвалідом трудовий договір може бути укладений на ви­значений або невизначений строк, або на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі й оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Забороняється укладання трудового договору з грома­дянином, якому згідно з медичним висновком запропонована робота, протипоказана за станом здоров'я (ч. 6 ст. 24 КЗпП).

120