Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Політичні думки Середньовіччя та епохи Відродження.

Вплив античної політичної думки позначився на політичних вченнях доби Середньовіччя та Відродження. За умов великої феодальної роздробленості католицька церква, маючи чітку ієрархію й стійкі догмати, справляла значний вплив на все духовне життя Середньовіччя. Не становила винятку і політична думка. Її розвиток в основному здійснювався зусиллями представників церкви.3

Думки Середньовіччя (релігійні теорії) Таблиця №8

Аврелій Августин (354-430)

Фома Аквінський (1226-1274)

Основна праця «Про державу»:

- запропонував цілісну картину світу:

а) Теорія особистості, в центрі якої віра людини, як єдине джерело істини і спасіння;

б) Теорія християнської держави; Держава – «град земний, царство диявола, зграя розбійників без віри і моралі».

Саме тому всі форми правління мають поважати Бога і людину. Держава найкраще впорядковується, коли вона пов’язана вірою і злагодою та перетворюється на світську руку церкви. Єдність роду людського означає єдність християнської віри під егідою церкви”.

Суттєва хиба вчення – визнання права та обов’язку церкви користуватись примусовою владою держави проти інакомислячих.

Основні праці «Про правління володарів», «Коментарі до «Політики», «Етики» Арістотеля»

а) Теорія про державу, яка має позитивну цінність у самій собі і ззовні, зберігає мир, є вираженням волі Бога в ім’я людей;

б) Теорія про природне і позитивне право: божественне – джерело природного права всіх людей,

а позитивне право (закони) – для боротьби зі злом!

Заснування та правління держав – це провидіння, за допомогою якого Бог створює світ і править ним.

Політика – моральна відповідальність, розумне спрямування волі людини в усіх соціальних діях.

Ідеальна форма державного правління – змішана (монарх – сутність, аристократія – перевага заслуг, народ – гарант миру і злагоди).

Церква має бути вище громадянського суспільства. Світська влада підпорядковується духовній. «Підбурення до бунту, непокора владі – великий гріх, але опір тирану – не бунт.»

Громадянські концепції ХІV-ХVІ століть. Таблиці 9-10.

Марсилій Падуанський

(1275–1340)

Уїльям Оккам

(1285 – 1349).

- ні церква, ні держава не мають божественної природи, але є різними формами людської влади;

- церква повинна бути відокремлена від держави і має підпорядковуватися світській владі..

- духовна і світська влади повинні існувати окремо;

- духовна влада має обмежуватись лише церковними справами.

Погляди Ніколло  Макіавеллі (1469-1527рр.)

Вчення про людину

Теорія про правління

- «головний стимул поведінки людини – її інтерес, насамперед, до власності: «люди швидше вибачають смерть батька, ніж втрату майна»;

- «людська природа втілює агресивність, властолюбство, ненависть, нестриманість у потребах і бажаннях – для приборкання цього і потрібна сильна держава»;

- «доля – всемогутня, схожа на одну з бурхливих рік, які завдають своїми розливами шкоди жителям, але їй можна протистояти, споруджуючи загорожі і греблі, тобто без держави та сильного правителя тут не обійтися»;

- «релігія має забезпечити духовну єдність народу. Християнство для цієї ролі непридатне, бо вважає найвище щастя в смиренності, приниженості людини». Остання теза – протест часу проти засилля католицької

церкви в світському житті.

- «держава – вище виявлення людського духу, служити їй – мета і сенс життя. Сильна держава-міцний захист інтересів, власності її громадян».

- Негативні природні якості людини та необхідність їх насильницького приборкання – це є лейтмотив всіх міркувань Н. Макіавеллі, як і об’єднання Італії в єдину державу (з п’яти існуючих держав) на чолі з могутнім, “ідеальним державцем”. «Він має за вимогами часу діяти “лисом, щоб бачити гадів, і левом – щоб нищити ворогів».

В основі політики не може бути моралі, все заради зміцнення держави. Формула «Мета виправдовує засоби» – макіавеллізм.

- Можливі дві основні форми держави: монархія – краща в перехідний період, а республіка – найкраща форма правління взагалі, тільки на чолі з сильним правителем .

Таким чином, якщо у політичних ідеях Середньовіччя переважали релігійні теорії, то в епоху Відродження, пріоритетною ставала громадянська концепція на засадах таких основних положеннь:

В основі суспільства –

індивід – громадянин

Держава – унікальна організація для захисту людей

Найбільш повне відображення, злет політичної думки цього часу – це політична доктрина Н. Макіавеллі, його основні праці: «Державець», «Міркування», «Роздуми про першу декаду Тіта Лівія» та «Флорентійські літописи». Його ідеї завершили, в основному, становлення політики як самостійної сфери суспільної діяльності, відокремлювали її від моралі. Суспільні відносини розглядаються, з одного боку, як юридичні (політичні), а з іншого – етичні (моральні) в залежності від добровільності участі в них громадянина.

Деякі вчені вважають Н. Макіавеллі не лише засновником сучасної політології, а й етики Нового часу. В той же час, досить суперечливі в цілому, його ідеї використовували як більшовики – від Леніна до Сталіна та їх спадкоємців («Морально все, що йде на користь революції...»), так і фашисти: Б. Муссоліні, нацисти А. Гітлера.

Не гребують «макіавеллізмом» і деякі сучасні українські політики, задовольняючи свої потреби в посадах, бізнес-інтересах, прикриваючись гаслами, не зупиняючись ні перед чим.