Основні концепції демократії:

Перша група	Друга група
колективістські ідеї (античність, Ж-Ж. Руссо, марксизм – ленінізм) ліберальні теорії (лібералізм ХVІІІ-ХІХст.) плюралістичні ідеї («розумний егоїзм» ХХ століття)	теорії безпосередньої демократії (історичні форми античності, Середньовіччя та сучасні плебісцити, обговорення, вибори) концепції представницької (репрезентативної) демократії ідеї елітарної демократії (як представницької)

7. Проблеми формування правової, демократичної держави та громадянського суспільства в сучасній Україні.

Проблеми формування правової, демократичної держави та громадянського суспільства в сучасній Україні. Проблеми формування правової держави та громадянського суспільства на Україні залишились і після прийняття Конституції 1996 року, де це було декларовано, і через 10 років, коли вступили в силу суперечливі, поспіхом прийняті конституційні зміни.

Народовладдя в Україні недостатньо просто декларувати, бо це робилося і в СРСР. Закріплення в ст.1 Конституції України демократичної, правової держави, як і конкретизація цього в інших статтях – це сьогодні більше декларація, ніж реальність.

Передусім потрібно дати правові, демократичні гарантії у відповідності до світових норм з чіткою процедурою реалізації та неодмінними, невідворотними санкціями до порушників.

Особливу роль у формуванні справжньої демократії мають зіграти засоби масової інформації, при чому саме журналісти повинні бути «сторожевими псами демократії», а не «цуциками на обслуговуванні політиків» Необхідні також належний рівень освіченості, культури більшості народу.

Великі надії багато громадян України пов`язували з «помаранчевою» революцією , яка була мирною і мала демократичні ознаки, наслідки, бо виборці прагнучи правди і керуючись Конституцією, прагнули захистити своє волевиявлення. Навіть В.Янукович в серпні 2006 визнав, що: «"Коли в 2004 році ми вийшли на майдани і площі, всі ми були свідками й учасниками того, яка люди казали про справедливість і прагнення кращого життя»²⁰. Проте, хоча до влади прийшли нові люди, але сутність влади залишилася старою. Замість діалогу з суспільством влада давала обіцянки, займалась піаром та маніпуляціями громадською свідомістю. Суспільство на це відповідало зневірою та політичною апатією.

Контрольні питання до тем № 4-5

1. Що таке „влада”? Які вона має джерела, різновиди, функції та тенденції розвитку?

2. В чому сутність „політичної системи”, її структури, функцій?

3.В чому відмінність марксистських та немарксистських визначень понять „держава”, „державність” та їх ознак? Як класифікуються основні функції держави?

4. Які існують способи організації державної влади, як основної складової політичної системи, особливості форм її правління на різних етапах історичного розвитку?

5.Як визначити типологію політичної систем в залежності від політичного устрою чи політичного режиму та можливості їх еволюції?

6.Що таке правова держава, громадянське суспільство,їх ознаки?

7. Що означає поняття «демократія» в широкому та вузькому значенні цього слова, які основні теорії демократії Ви знаєте?

8.. Які основні проблеми існують у формуванні правової, демократичної держави та громадянського суспільства в сучасній Україні.?

_____________________________________

¹ - Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. – К:. Генеза, 1997. - с.56

² - “Основи політології”: Навчальний посібник. - Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2005. с.45

³- Досвід конституційних реформ: порівняльний аналіз європейського досвіду (Центрально-Східна Європа, Прибалтика, Франція, Німеччина)

Дослідження підготовлено в рамках проекту,2004 р.

4 - Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій.-К.2000 р., ст..61

⁵- Досвід конституційних реформ: порівняльний аналіз європейського досвіду (Центрально-східна Європа, Прибалтика, Франція, Німеччина)

Дослідження підготовлено в рамках проекту,2004 р.

⁶ - www_djerelo_com - Твій молодіжний портал - 16 Форма

державного устрою. Files

⁷ - www. naiau. kiev. ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_1/gvozdecky. htm  

⁸ - Павліченко П.П. Політологія. Курс лекцій. – Кременчук, 1998, с. 60

⁹ - www. naiau. kiev. ua/tslc/pages/biblio/visnik/2002_1/gvozdecky. htm  

¹⁰ - “Основи політології”: Навчальний посібник.Л. СНУ ім. В. Даля, 2005. с.64

¹¹- Рудич Ф. М „Політологія” – підручник для студентів вищих навчальних закладів, Київ,”Либідь”2005 р, с.322.

¹² - Основи політології”: Навчальний посібник. Л. СНУім В. Даля, 2005. с.64

¹³- Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. —

Харків: Консум, 2001. —с.149-151

¹⁴ - Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій.. Київ, 2000р., с. 86;

¹⁵ - Три погляди на демократію Анатолій Ковальчук, для УП 23.05.2008 ¹⁶ Наталья Лигачёва Кризис самоидентификации УП.08.05.2008

¹⁷ - Музиченко Г. В. Сучасна українська демократія: відповідність науковим концепціям та реаліям українського буття www. nobel. mksat. net/gazeta/

¹⁸ - Віктор Янукович: «Лише той, хто йде, здатний здолати шлях.

Персональний інформаційний сервер http://www.ya2006.com.ua/02.08.2006

^{19 -} Ірина Бекешкіна Поки ми живі, ніщо не вирішено остаточно www.pravda.com.ua 22.11.2009

^{20 -}„Дзеркало тижня”, 29(608),29 липня –4 серпня 2006 року

²¹- http://www.pravda.com.ua/news/2006/08/3/3139279/

Лекція шоста Політична система в сучасній Україні.

План лекції:

1. Особливості нинішнього етапу

перехідного періоду.

2.Політико-ідеологічні концепції

державотворення в сучасній Україні.

3. Стратегія і тактика подолання та

запобігання системної кризи.

4. Моделі політичної реформи

в Україні.

1. Особливості нинішнього етапу перехідного періоду.

Перехідний період – це обов`язково необхідний час для переходу держави від однієї політичної системи до іншої (авторитарного чи тоталітарного політичного режиму до демократичного), тривалість якого визначається двома основними факторами: складністю фундаментальної перебудови всього політичного, соціально-економічного, духовного життя та послідовністю, рішучістю продуманих дій правителями країни.

Перехідний період, який переживає зараз Україна, закономірно затягнувся і замість обіцяних 5-10 років не обмежиться, напевно, і 25 роками. З одного боку, це і не дивно, бо навіть в Німеччині Г. Коль в 1990 році прогнозував, що мінімум 15 років потрібно, щоб колишня територія НДР досягла рівня земель ФРН. Проте, з іншого, країни Балтії та Східної Європи вже успішно подолали його та стали повноцінними членами демократичної Європи!

Перехідний процес має проходити поетапно:

І. Фундаментальні зміни політичних і економічних структур.

ІІ. Розвиток і закріплення демократичних процесів, налагодження ефективної роботи економіки.

ІІІ. Політична консолідація навколо економічного піднесення, утвердження принципів правової держави, розбудова громадянського суспільства.

Підготовка до кожного з цих етапів повинна відбуватись паралельно. Начебто з прийняттям Конституції України в 1996 р. та наступних 5 років (які в деяких питаннях нею передбачались на перехідний період), ми вже мали б подолати І етап. Але рішення референдуму 16.04.2000 р. так і не були втілені в конституційні зміни, а ті, що були прийняті поспіхом 8.12.2004 р. й вступили в силу з 2006 року, не мають ще збалансованого законодавчого підкріплення (низьки конституційних законів). Не прийняті ще відповідні законодавчі зміни стосовно місцевого самоврядування, реформування податкової, судової систем, правоохоронних органів тощо. Без цього вважати подоланим повністю навіть перший етап ще зарано. Хоча певні зрушення, безумовно, є:

в грудні 2005 року Україна визнана офіційно країною з ринковою економікою, в 2008 стала членом СОТ. Обраний і демократичний тип політичної системи, але й досі, час від часу, виникають питання: «Хто ми, куди йдемо, що будуємо, як це зробити?». Більше того, країна переживає перманентну політичну кризу тому, що періодично загострюється протистояння між провідними політичними силами, в значній мірі через недосконалості виборчої системи, суперечності молодої багатопартійності, нечіткої юридичної визначеності статусу «більшості», «опозиції» та ін. Головне, що системні реформи залишаються лише деклараціями, а розкол України за останні 6 років лише поглиблюється. Без консолідації суспільства, реальних кроків влади щодо покращення життя людей, зміцнення демократичних засад та пріоритету загальнолюдських цінностей, успішно здолати перехідний період неможливо.

Дуже влучно оцінила невдалі кроки влади, щодо виправлення недосконалості політичної системи України журналістка Ірина Погорєлова: «Наші професійні «борці з авторитаризмом» обрали свого часу хибний, бо надто простий шлях. Погано писали текст змін до Конституції. Не для країни і держави, а для себе особисто, кожен. … Коли, роблячи «рішучі кроки» в розширених межах нової свободи і особливо повноважень, вони загрузають у власній безвідповідальності… Причина всієї цієї халепи очевидна: підміна цілей. Адже не з авторитаризмом вони боролися, а за монопольну, аж ніяк не «розосереджену» – владу для себе, коханих, …»¹ Ці висловлювання залишаються актуальними і сьогодні, незалежно від зміни політичних кольорів тих, хто опиняється на керівному Олімпі, бо більшість з них переважно думають про владу, її розподіл між собою.

2003-2004 роки в українському парламенті велась запекла боротьба з питань конституційних змін, як основ реформування політичної системи України в цілому. Закінчувався другий термін президентства Л.Кучми, опозиційні сили все більше лякали провладну політичну еліту можливістю своєї перемоги на чергових президентських виборах. Тому і прагнули за будь-яку ціну проштовхнути так звану «політреформу», не стільки, щоб реально покращити систему управління, зробити її по-європейськи демократичною та ефективною, скільки заради вузько партійних та бізнес-інтересів своїх кланів.

Про негаразди в конституційному полі Україну наполегливо попереджали з ПАРЄ і до прийняття недолугих конституційних змін 2004 року, і після цього, під час чергової політичної кризи 2007 року.

Резолюції ПАРЕ 2004 та 2007 років Таблиця № 36

Резолюція ПАРЄ "Політична криза в Україні" 29 січня 2004 р.

Резолюція ПАРЄ (Парламентська асамблея Ради Європи) 19 квітня 2007 року

1. Асамблея глибоко стурбована останніми подіями у Верховній Раді України, пов'язаними з розглядом законопроекту щодо внесення змін до Конституції України… зазначає, що було ініційовано процедуру, яка не відповідає Регламенту Верховної Ради та Ст. 19 Конституції України. 2. Асамблея висловлює глибокий жаль, що органи державної влади України, розглядають діяльність Ради Європи, а саме процедуру моніторингу Асамблеї, …як "втручання у внутрішні справи України". 3. Асамблея підтримує будь-які щирі прагнення як виконавчої, так і законодавчої влади України здійснювати демократичні реформи, що були б спрямовані на істотне зміцнення законодавчої влади та посилення незалежності влади судової, в такий спосіб роблячи внесок до більшого розподілу влад та до удосконалення системи стримувань і противаг відповідно до стандартів Ради Європи. 4. Характер реформ, а також вибір системи правління є внутрішньою справою будь-якої суверенної держави, але допоки вони здійснюються з належним дотриманням основоположного закону (конституції) країни. 5. У цьому зв'язку Асамблея підтверджує, що теперішня Конституція, яка є чинною з 1996 року, становить головний національний юридичний інструмент, на основі якого країна може розвивати справжню демократію; вона наполягає на суворому дотриманні положень Конституції, зокрема, стосовно внесення змін до неї, якою б не була їхня необхідність та доцільність. 6. У цьому контексті Асамблея переконана, що будь-яке рішення, що змінює конституційні положення стосовно виборів, ухвалене напередодні виборів президентських, наражається на ризик бути необ'єктивним і спричинити розкол, і відтак вважає, що вибір часу для теперішньої дискусії довкола конституційної реформи є надзвичайно недоречним. 7. Асамблея висловлює глибокий жаль з приводу того факту, що поштовхом до кризи у Верховній Раді була відсутність обговорення офіційно зареєстрованих проектів змін до Конституції та пропозицій, внесених опозицією. 8. Водночас вона висловлює жаль з приводу засобів, до яких у відповідь вдалася опозиція з метою блокування звичайного режиму роботи парламенту. 9. Асамблея посилається на Висновок Європейської комісії "За демократію через право" ("Венеціанської комісії"), ухвалений 13 грудня 2003 року, в якому вона вітає зусилля задля реформування української системи правління з метою її наближення до європейських демократичних стандартів. Однак робить висновок, що "конкретні пропозиції, які містяться у різних законопроектах, все ж таки не видаються такими, що досягли цієї мети, та несуть у собі інші зміни до Конституції, які можуть виглядати як крок назад". 10. Асамблея висловлює жаль з приводу того факту, що жодна з рекомендацій Венеціанської комісії не була врахована … 11. Асамблея закликає партії та блоки, парламентські фракції та групи, представлені у Верховній Раді, негайно вирішити свої проблеми у мирний спосіб засобами відкритого діалогу, з дотриманням парламентських правил процедури, …будь-які конституційні зміни стосовно терміну та способу обрання Президента будуть винесені на всенародний референдум, як це передбачено Статтею 156 чинної Конституції. 12. Нещодавні рішення Конституційного суду ще раз показали, що незалежність судової влади в Україні є вразливою. Будучи глибоко переконаною, що лише цілковито незалежна судова влада може забезпечити стабільність, яка є необхідною для встановлення верховенства права. Асамблея стурбована рішенням Конституційного суду України від 25 грудня 2003 року … 13. Відносно наступних президентських виборів у жовтні 2004 року, Асамблея поділяє стурбованість багатьох українських громадян, що ці вибори можуть не бути посправжньому вільними, справедливими, відкритими і прозорими. Будь-яка форма авторитарних дій, таких як залякування виборців, тиск на членів виборчих комісій, обмеження свободи вираження поглядів і переконань або заангажованість ЗМІ на користь окремих кандидатів від правлячих політичних сил, є однозначно неприйнятною. …

1. Парламентська Асамблея занепокоєна політичними подіями в Україні в останні місяці, …Триваюча політична нестабільність є результатом того, що …Політичні реформи, що закріпили б «правила гри» та створили передумови для гарантування демократичних прав і свобод законними інституціями та сприяли б політичній конкуренції, не було завершено дотепер. 2. Асамблея наголошує, що поточна криза в Україні є також результатом поспішної та незавершеної конституційної реформи 2004 року… 3. Асамблея визнає досягнення Помаранчевої Революції, що дозволили утвердитися в Україні основоположним демократичним свободам: у країні є свобода слова та ЗМІ, свобода зібрань, свобода політичної конкуренції та опозиції, а також енергійне громадянське суспільство Проте, чого Україні не вистачає сьогодні – це гарантій, вбудованих в її демократичні інституції, що консолідували б новоздобуті свободи. 4. Особисті суперечки та короткозорі змагання за особисту користь, пов’язану з посадами, призвели до різноманітних спроб деяких політичних сил використати конституційний вакуум, що з’явився після набуття чинності в січні 2006 року суперечливими конститу-ційними змінами 2004 року. Асамблея шкодує, що відсутність незалежних противаг дозоляє ключовим державним органам відчувати себе понад законом... 5. Асамблея звертається з терміновим закликом до Президента, членів парламенту та Уряду України вирішити існуючу кризу в легітимний, суворо конституційний та мирний спосіб… 6. Асамблея відзначає, що найвищі посадові особи держави підтримували діалог упродовж кризи, що триває. Крім того, позитивним знаком є те, що правоохоронні органи, Збройні Сили зберегли свій нейтралітет. 7. Асамблея занепокоєна повідомленнями про залучення окремими політичними силами неповнолітніх у масові акції… 8. Асамблея закликає політичні сили України терміново поновити роботу над удосконаленням Конституції України та пов’язаного законодавства з тим, щоб нарешті встановити ефективну систему стримувань та противаг і привести конституційні положення у відповідність до європейських стандартів. … 9. Асамблея підтверджує свою позицію, що відкликання народних представників політичними партіями («імперативний мандат») є неприйнятним у демократичній державі… 10. Асамблея визнає, що як звичайні, так і дострокові вибори є легітимним демократичним інструментом для обрання та контролю народом влади, що діє від його імені… 11, 12. Асамблея закликає українську владу та політичні сили звернутися якнайшвидше до проблеми системи парламентських виборів, що може становити одну з причин слабкості політичної системи. Повністю пропорційна система із закритими виборчими списками та єдиним виборчим округом, що охоплює всю територію України, підтверджена конституційними змінами 2004 року, не гарантує обрання парламенту, що представляє українське суспільство в усьому його розмаїтті. 15. Асамблея рекомендує… 15.1. поновити проект реформування Конституції, у тісній співпраці з Венеціанською Комісією; 15.2. схвалити та ввести в дію без дальшого зволікання базові конституційні закони привести Закон про Кабінет Міністрів України у відповідність до Конституції України; 15.4. Передбачити зміну системи виборів до Верховної Ради, наприклад, шляхом введення відкритих партійних списків, у яких виборці зможуть вказувати свої уподобання щодо конкретних кандидатів, включених до партійних списків, запропонованих політичними партіями (блоками), та шляхом поділу країни на різні виборчі округи; 15.5. Провести реформування судової системи, системи правоохоронних органів та вжити активних …заходів для подолання усіх форм корупції... 16. Асамблея переконана, що для того, щоб ефективно впровадити зазначені вище рекомендації, усі сторони конфлікту мають взяти участь у відкритому та конструктивному діалозі щодо розв’язання існуючої ситуації в Україні. …закликає українських лідерів побудувати нову політичну довіру через створення дієвих механізмів національної єдності, справедливої політичної конкуренції.2

Цікаво, що тільки в 2010 році, після президентських виборів, закликав прислухатись до цих рекомендацій ПАРЄ міністр юстиції О.Лавринович. А 252 нардепи від пропрезидентської більшості навіть звернулись до Конституційного Суду з поданням про порушення процедури внесення конституційних змін 8 грудня 2004 року. В той же час значна частина з тих самих парламентарів ту процедуру тоді якраз і порушували. Більше того, вони на чолі з головою ВРУ В.Литвиним в 2005 році прийняли спеціальну Постанову, яка «забороняла» КС навіть розглядати будь-які подання про можливе скасування внесених змін до Конституції. Аргумент був один: справу зроблено, законопроект про конституційні зміни був прийнятий, Президентом Кучмою підписаний, Президент Ющенко обіцяв дотримуватись нової редакції Конституції, а КС не має повноважень розглядати сам текст Конституції! Ті самі аргументи сьогодні повторює і один з головних ініціаторів цих змін О.Мороз (СПУ), але, за його словами, «повернення повноважень Л.Кучми» не дає спокою оточенню Президента Януковича. ³

За формою правління після внесених конституційних змін Україна сьогодні мала б бути парламентсько-президентською республікою. Аналіз наступної схеми структури систем влади в Україні дозволяє зрозуміти основні причини її неефективності та суперечливості.

Структура системи влади в Україні з 2006 року:

Виборці всенародно обирають на п`ять років Президента, Верховну Раду, депутатів місцевих рад всіх рівнів. Міських, селищних та сільських голів (голови м/с/с), які керують відповідними радами, місцеві громади обирають лише на 4 роки. Голів обласних, районних, районних в містах рад (голови обл/р) обирають депутати відповідних рад (із власного складу) на 5 років.

Після виборів парламенту (Верховної Ради) згідно ст.83 Конституції України має формуватись парламентська більшість: „на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій (к/фр), до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. ...Коаліція депутатських фракцій... вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України.”⁴

В квітні 2010 року, напевно, керуючись знову політичною доцільністю, Конституційний Суд України, на думку багатьох експертів, як іноземних, так і вітчизняних, прийняв досить суперечливі рішення щодо тлумачення цієї статті Конституції, переконатись в чому може допомогти наступна таблиця: