Основні риси громадянського суспільства:

Людина, її свободи – вища цінність!

Пріоритет суспільства над державою.

Подолання відчуження особи від власності

Плюралізм в усіх сферах життя

Ідеологічна, політична, економічна свобода особистості з урахуванням забезпечення інтересів інших осіб, суспільства.

В правових державах влада не лише має гарантувати умови розвитку громадянського суспільства, а й бути зацікавленою в постійному контролі з його боку наддержавними інституціями як запорука демократії.

Таким чином, громадянське суспільство є передумовою обмеження всеохоплюючої ролі держави. Певні риси одночасно належать і до громадянського суспільства, і до правової держави, виконують роль необхідної «зв’язки» між ними. До таких чинників можна віднести політичні партії, об’єднання, клуби, ЗМІ, виборчий процес…

Існують три напрямки, які ведуть до громадянського суспільства:

Розвиток політики, колективістських й індивідуалістських засад громадянськості.

Універсальність основ громадянського суспільства становлять одвічні цінності: чесність, порядність, людяність.

Децентралізується державна влада, завдяки передачі значної її частини самоврядуванню.

В такому суспільстві легше вирішуються нагальні соціально-економічні проблеми, а сфера приватного життя закрита для політичного владного втручання.

Таким чином, громадянське суспільство – це взаємостосунки вільних, рівноправних особистостей в умовах ринку та демократичної, правової держави. Таке суспільство має формуватись стихійно, «знизу», як результат свободи індивідів, вільних громадян-власників, що усвідомлюють власну відповідальність за економічну, політичну діяльність.

Структура громадянського суспільства складається з господарських, сімейних, етнічних, релігійних, правових, моральних зв’язків, а також політичних відносин, які не охоплені безпосередньо державою (між індивідами, партіями, громадськими об’єднаннями).

На відміну від держави, в громадянському суспільстві домінують не вертикальні, а горизонтальні зв’язки, не підпорядкованість, а конкуренція й солідарність між юридично вільними і рівноправними партнерами. В сучасних умовах провести чітку межу між громадянським суспільством і державою досить складно. Але, незважаючи на це, розподіл на громадянське суспільство і державу не втратив своєї актуальності і служить передусім своєчасному викриттю і запобіганню тоталітарних тенденцій, забезпеченню суверенітету народу по відношенню до влади, свободи особи.

Таким чином, громадянське суспільство – це не якісь ізольовані індивіди, а комплекс соціальних відносин, система суспільних інтересів (економічних, соціально-політичних, релігійних, духовних, сімейних, культурних та інших), що виражає різнорідні цінності, інтереси і потреби членів суспільства. Це сфера само­виявлення вільних громадян і добровільно сформованих асоціацій і організацій, обмежених відповідними законами від безпосеред­нього втручання та довічної регламентації діяльності цих грома­дян і організацій з боку державної влади. Такий підхід до аналізу громадянського суспільства дає змогу зробити висновок про те, що воно має відображати громадянські відносини, взаємозв'язок всіх сфер суспільного життя людини. В той же час, громадянське суспільство – це не будь-яке суспільство, а сукупний індивід, який виступає через систему різних асоціацій, об'єднань своєрідним регулятором свободи людини.

Основою громадянського суспільства є поділ і різноманітність, механізм стримування та урівноваження. Завдяки пресі, законодавчій ініціативі та іншим факторам вільне суспільство одержує можливість контролювати та стримувати державну владу. Важливо, щоб громадянське суспільство не лише в теорії, але й на практиці стало полем вільної життєдіяльності людей і взаєм­ної волі народу. Воно може існувати і розвиватися лише в умовах консенсусу між його силами з ряду суспільних цінностей (форм власності, критеріїв демократії та інше). Адже сутність грома­дянського суспільства – це поєднання економічного, політичного і культурного плюралізму, який знаходить своє відображення в розмаїтті форм власності, в запереченні ідеологічних стереотипів, в розкритті духовного життя.