Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

1. Виборчі системи та виборчі технології.

(теорія і сучасна практика)

Під терміном «виборча система», розуміють поря­док формування виборних органів у державі, який є результатом аналізу та розуміння суб’єктами політичного процесу інтересів суспільства, політичної традиції та культури. За своєю суттю, виборча система може бути демократичною та недемократичною. Окрім цього виборча система може сприяти чіткій партійній структуризації парламенту, що, відповідно, дає змогу сформувати однопартійний чи коаліційний уряд і через партійну відповідальність за стан справ забезпечити стабілізацію політичної системи, її гласність та публічність.1

Особливе значення інституту виборів для самої суті демократії стало причиною того унікального факту, що для національного за своєю природою об’єктивного виборчого права, як для жодного іншого правового інституту, розроблені загальновизнані міжнародні стандарти, дотримання яких перебуває у полі постійної уваги міжнародної громадськості. Серед основних міжнародних документів, які містять ці принципи, слід назвати Загальну Декларацію прав людини ООН 1948 року (стаття 21), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права ООН 1966 року (зокрема, стаття 25) та Загальний коментар статті 25 цього Пакту (Комітет ООН з прав людини) 1996 року, Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру 1990 року та Декларація Міжпарламентського Союзу про критерії вільних і чесних виборів 1994 року.

Функції виборчої системи:

  • забезпечення політичної конкуренції;

  • легітимізація владних повноважень виборної особи чи

представницького органу;

  • розподіл мандатів представницьких органів влади;

  • відповідальність виборців за тих , кого обрали;

  • комунікативна функція,

  • рекрутування політичних кадрів,

  • оновлення політичної еліти,

Ці функції можуть, водночас, призвести і до негативних результатів. Приміром, функція оновлення політичної еліти може призвести до розпорошення політичної еліти, її дезорієнтації; функція забезпечення політичної конкуренції знову ж таки, за певних умов, може призвести до дестабілізації політичної системи. 2

У розвинених країнах Заходу існує різниця між активним (право обирати) і пасивним (право бути обраним) виборчим правом. Крім вимоги певного терміну проживання на території виборчого округу, виборче право деяких країн встановлює і термін проживання у цій країні. Крім вікового цензу і цензу осідлості, існують певні об­меження для громадян, які скоїли злочини або відбувають тюремне ув'язнення. У деяких країнах законодавство проголошує обов’язкове голосування. Крім принципу загальності, виборче право демократичних країн закріплює принцип рівності. Це означає, що кожний виборець має один голос і всі громадяни беруть участь у виборах на рівних підставах. При цьому передбачається створення рівних за чисельністю виборчих округів.

Вибір конкретної моделі виборчої системи впливає не тільки на процедуру виборів, а й на подальшу політичну структуризацію парламенту чи виборного органу місцевого самоврядування. Це, в свою чергу, впливає на створення дієвої більшості у представницькій владі та на формування уряду, інших виконавчих структур.

Існують декілька основних різновидів виборчих систем– це мажоритарна та пропорційна, змішана та куріальна. Порівняння різновидів та основних особливостей мажоритарної та пропорційної виборчіх систем у таблиці №54: