Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

4. Політичні ідеї Нового часу xvіі-хvііі століть.

Серед політичних ідей нового часу XVІІ-ХVІІІст можна виділити три основні напрямки мислення:

авторитарно- державний

(Томас Гоббс)

ліберальний (Джон Локк),

(Ш.Л. Монтеск`є)

радикально-демократичний

(Жан-Жак Руссо)

В той же час, саме тоді можна спостерігати багатоманітність політичних ідей, серед яких визначальними ставали переважно

три основні загальні проблеми:

Суспільство та держава як об`єкти

та суб’єкти влади

Права та обов’язки громадян і народу

в цілому

Діяльність церкви, значення релігії в суспільстві

Спільним у більшості мислителів Нового часу був подальший розвиток громадянського трактування політики, продовжені були й пошуки найкращих форм правління, вирішення проблем співвідношення людини, суспільства і влади. До того ж, вони мали можливість не тільки аналізувати теоретичні напрацювання попередників, а й вивчати реальні здобутки, прорахунки політиків в різних країнах світу, порівнювати політичні моделі в цих державах.

Нарешті, не лише ліберальні ідеї народились в той час у боротьбі з прихильниками консерватизму (провладними силами, які відстоювали збереження традиційних порядків), співіснували з ними й авторитарно-державні, радикально-демократичні та інші концепції. Тому доречно зробити порівняльний аналіз політичних поглядів мислителів ХVII–XVIII ст., простежити еволюцію відносно політичних ідей попередньої епохи, співставити з сучасністю.

Погляди мислителів XVII–XVIII ст. Таблиця №12

Томас Гоббс (1588-1679)

Джон Локк (1632-1704)

Твори: «Левіафан», «Про громадянина».

Основні ідеї:- від природи люди фізично та духовно рівні, тому мають однакові права на все, тому й іде за це «війна всіх проти всіх», що й змушує заради миру та безпеки складати «суспільний договір» про створення держави на чолі з правителями.

- Мета держави: соціальний порядок. Влада має такі права: збирати податки, мати збройні сили, встановлювати закони, карати їх порушників; вирішувати суперечки між громадянами.

- Підпорядкування підданих державній владі – безумовне

- державна влада ніяк не залежить від своїх громадян, але діє верховенство права тому їм «дозволено все, що не заборонено законом»; державна влада – не тотальна, бо не лізе в особисте життя;

проти будь-якого розподілу влади на гілки, бо це загрожує миру, злагоді;

- можливі три форми влади:

монархія – найкраща – це абсолютна влада за законом, обмежена лише обов’язками монарха захищати своїх громадян;

демократія – влада у зборів людей, де кожен має право голосу, але є небезпека хаосу;

аристократія – влада у зборів громадян, де лише найбільш знатні особи мають право голосу, але їм важко знайти злагоду між собою.

«Два трактати про управління державою».Засновник лібералізму.

Основні ідеї: вперше чітко відокремив поняття особа, суспільство, держава, поставив її на перше місце. Людина від народження має природні права і ніхто не може їх забрати!

відокремлення держави від влади:

- суспільний договір має мати

дві угоди: суспільна (між громадянами про владу) і урядова (між владою і народом);

- Держава має підкорятись суспільству, а суспільство особі!

Народ має право на революцію проти влади, яка порушує його права (народний суверенітет)

Формулу «верховенства права доповнив ідеєю верховенства закону: «дозволено, приписано, заборонено для всіх тільки те, що передбачено законом.»

- вперше висунув ідею розподілу влади на три гілки:

- законодавчу: найголовнішу, але не абсолютну; яка здійснюється парламентом;

- виконавчу: повноваження монарха, уряду у внутрішніх справах;

- федеративну: Король-голова федеративної влади та уряд керують іноземними справами держави.

- Найдосконаліша форма правління – не абсолютна, а конституційна монархія.

Погляди мислителів XVII–XVIII ст. Таблиця №13

Ш.Л. Монтеск’є (1689-1755)

Ж.Ж. Руссо (1712-1778)

Головний твір: «Про дух законів».

Основні ідеї: закони походять від соціальних явищ. Законом може бути як людський розум, який править народом, так і наслідки законотворчої діяльності.

Основні закони: а) мир; б) господарське самозабезпечення; в) природна тяга людей до собі подібних; г) необхідність держави. В основі законів – свободи слова, совісті, друку, відмова від катувань, широке виборче право. «Закони – найбільш природні, якщо відповідають характеру народу».

Від природних умов залежать форми правління (республіка для невеликих, монархія – для середніх, деспотія – для великих).

- три правильних форми держави: монархія, аристократія, демократія, і одна неправильна – деспотія (в основі – страх).

- зловживання владою – в самій природі людини, щоб запобігти цьому потрібен поділ державної влади на гілки. ВПЕРШЕ запропонував сучасний поділ влади на три гілки: законодавча, виконавча, судова з відповідною системою противаг: законодавча: влада, обрана народом, йому підконтрольна; виконавча – це король (є право veto), уряд; судова – судді – обранці від народу, контролери уряду, громадян.

Трактат: «Міркування про походження і підстави нерівності між людьми у суспільному договорі.»

Основні ідеї:

- соціальна концепція: передумовою розвитку людства є здібність до вдосконалення, нерівність двох типів: природна – розумові, фізичні відмінності; соціальна – встановлюється самими людьми. “Нерівність починається з введення законів і права власності, закріплюється абсолютною владою правителів, їх свавіллям”;

-«перебувати в полоні своїх бажань – бути рабом, підкорятись закону, добровільно прийнятому – бути вільним».

- За суспільним договором верховним властителем має бути народ, тому ніяких представницьких органів влади: участь в управлінні – обов’язок кожного. Свобода та рівноправ’я – підґрунтя загального блага. за єдину громадську релігію

Найкраща форма правління - виборна аристократія (поважних, освічених людей). Умовою свободи є політична, майнова рівність. (Дрібна власність, яка тримається на праці – не менш священна, ніж свобода)

- за пряму демократію, народний суверенітет, але проти розподілу влади на гілки.

Революційно-демократичні ідеї американського суспільства другої половини XVІІІ – на початку ХІХ століття.

Під значним впливом англійської та французької політичної думки сформувалась перша в світі Конституція США, батьком якої вважається Джеймс Медісон (1751-1836), 4-й президент США у 1809-1817. Його основні ідеї залишаються надзвичайно актуальними сьогодні: «Народ – єдине джерело влади; представники фракції більшості в парламенті можуть діяти в інтересах народу, а можуть зрадити його. Щоб запобігти цьому потрібен поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову з відповідним механізмом стримувань і противаг...». Стрижнем справжньої, а не декларативної демократії, є повноцінна активна участь народу у процесі прийняття державних рішень. Голос громадськості повинен бути почутий не лише під час виборів. Жителі демократичної країні  мають право постійно впливати на слуг народу, щоби ті, приймаючи рішення, керувались не власними міркуваннями, а інтересами тих людей, які їх обрали. «Уряд без загальнодоступної інформації й засобів її отримання є не чим іншим, ніж прологом до фарсу чи трагедії, або ж, імовірно, того й іншого» – цю влучну фразу промовив ще у 1882 році Джеймс Медісон. Він, відстоюючи у 1788 році щойно запропоновану Конституцію, відзначив основний принцип конкуренції і суперництва між владними гілками як засіб обмеження і контролю дій уряду. Відомий як “батько Конституції” – за ключову роль у розробці документу, виступах під час його обговорень на Конституційному Конвенті і написанні важливих федеральних документів – Медісон розмірковував також над системою стримувань і противаг і потребою у додаткових запобіжних заходах на її підтримку: «Без сумніву, залежність від народу є найголовнішим засобом контролю над урядом; однак, досвід переконав людство в необхідності допоміжних запобіжних заходів... незмінною метою є такий поділ і оформлення окремих урядових функцій (гілок влади), за якого кожна з них стримувала б іншу». Особливу увагу приділяв взаємовідносинам між гілками влади, вважав, що методи і способи взаємодії мають бути різноманітні: від неформальних особистих контактів до офіційних зустрічей і нарад, від розслідувань скандалів до дружніх обговорень політичних домовленостей. Однодумцями та сучасниками Джеймса Медісона були Томас Пейн та Томас Джефферсон, демократичний характер ідей яких не втратив актуальності.

Американська політична думка XVIII– початку XIX ст. Таблиця №14

Томас Пейн (1737–1809)

Томас Джефферсон (1743-1826)

Основні твори: «Здоровий глузд», «Права людини»,

- всі люди від природи рівні знищення станових привілеїв та рівноправ’я всіх перед законом. Майнова нерівність не суперечить ідеям свободи, рівноправ’я, братства. “Коли зростання багатства однієї людини буде покращувати стан всієї маси людей, тоді антипатії зникнуть і власність буде встановлена на міцному підґрунті національних інтересів і національному захисті... необхідно створити систему, яка б охороняла одну частину суспільства від жебрацтва, іншу – від пограбувань”.

- Він відмітав претензії церкви на світську владу, але не був атеїстом, “віра в Бога має сприяти моральному самовдосконаленню людини ”.

- Поділяв ідеї договірного походження держави, вважав, що держава створюється суспільством для захисту своїх громадян, а якщо не виконує своїх функцій, народ має змінювати свого правителя (народний суверенітет)

- Був за національний суверенітет, проти монархій, “революцій зверху” – за республіку, «революції знизу».

«Декларація незалежності» 1776р., «Статут про релігійну свободу»

відстоював принципи природ­ного права, рівність всіх людей перед законом, вважав, що станові відносини протизаконні:

«Всі люди народились рівними та отримали невідчужувані права»

- «Уряди створені для того, щоб забезпечити людям ці права, і влада може бути визнана справедливо лише при схвалені її народом»;

- природні права вище законодавства, визначають його зміст, а держава має виступати їх гарантом.

- все в світі змінюється, окрім природних прав людини, якщо будь-яка форма правління почне руйнувати ці права, народ вправі змінити її;

- форма влади існує лише за згоди народу, який зобов’язаний її змінити, якщо та схиляється до деспотизму.

- з розповсюдженням просвітництва, зростанням свідомості народу пов’язував необхідність революцій.

Закріплення в «Декларації незалежності» суб’єктивних прав особи обмежували свавілля державної влади.

Таким чином, політичні вчення Нового часу, ХVІІ – початку ХІХ ст. стали базою для подальшої модернізації світу.