Основні завдання політичного маркетингу:

Вивчення існуючого уявлення людей про ідею, політиків, ідеального образу в свідомості більшості громадян, виборців.

Розробка та реалізація концептуальної програми політичних дій для задоволення підтримки мас.

При цьому виконується три основні функції:

Політичну: Оцінка політичної орієнтації виборців, відношення до лідерів.

Ідеологічну: З’ясування відносин різних прошарків населення до політичних програм.

Соціальну: Аналіз потреб, вимог до влади в соціальних питаннях різних верств населення.

Особливе значення в політичному маркетингу має аналіз суспільної свідомості через вивчення громадської думки, яке здійснюється через опосередковані (ЗМІ), прямі (особисті контакти, прийоми громадян) та спеціалізовані канали (інтерв’ю, анкетування, опитування). Причому, якщо перші два відіграють вирішальну роль у впливі на суспільну свідомість, то треті – наукова база для політичного маркетингу.

Одним із найпоширеніших видів політичного маркетингу є виборча інженерія, тобто пристосування виборчих процедур до реалізації інтересів певних еліт в боротьбі за владу.

Основні методи виборчої інженерії

Зміна виборчих систем в інтересах певних політичних сил.

Маніпулювання кордонами округів, стимулюване переміщення виборців (при мажоритарній, змішаній системах)

Визначення часу виборів та місць голосування виборців з використанням адмінресурсу.

Добирання лояльного до правлячої еліти складу виборчих комісій або спостерігачів.

Дослідження громадської думки є однією із складових політичного маркетингу, маючи таку інформацію, можна більш адекватно впливати на стан справ в суспільстві, підвищувати довіру до влади чи певних політичних сил, лідерів. В той же час, активно використовуються як передвиборча політтехнологія різноманітні замовні соціологічні опитування, „демонстрації” впевненості у перемозі з боку самих кандидатів чи їх довірених осіб..

На парламентських та місцевих виборах широко використовуються, так звані, «технічні» чи «віртуальні», штучно створені, осередки політичних партій, блоків для отримання більшості в складі місцевих виборчих комісій, які формувались шляхом жеребкування. Масово „завалюють” суди позовами (часто вигаданими) заради зняття з перегонів авторитетних суперників, а іноді й політичних сил.

Нові можливості відкрились в зв`язку з переходом до пропорційної виборчої системи з «закритими списками»: місця в них продавались, деякі прізвища за рішенням партійних органів навіть в день виборів з них виключались (або через суди – і після голосування) .

Великий вплив на передвиборчі технології останнім часом має світовий досвід, тільки, на жаль, в українських реаліях він часто відображається, як красуня в кривому дзеркалі. Наприклад, чудова ідея «праймеріз» (попереднє об`єктивне з`ясування громадської чи внутріпартійної думки) в Україні перетворюється на фарс та маніпуляції політичною свідомістю громадян. Тому досить переконливими здаються міркування політолога Ігоря Дебенка: «Ідея з праймеріз має всі шанси стати головним передвиборчим "хітом" цієї осені. … Щиро хотілося б помилятися, однак сприймати праймеріз у його вітчизняній модифікації на даному етапі партійного будівництва інакше як чергову політтехнологію доволі важко….» ¹³

Проблема формування у суспільній свідомості належних образів та сприятливого іміджу лідерів, партій, займається іміджологія, яка пропонує такі критерії: «Людина з народу»; «Фахівець-розумник»; «Лідер-боєць»; «Улюбленець жінок, сім’ї, дітей».

Менеджмент (англ.: управляти) – мистецтво управління різними галузями життя (економіка, політика...).

Управлінська думка в ХХ ст. виділяє три напрямки менеджменту:

Раціоналістична школа: дослідження відповідності завдань можливостям

Школа людських взаємин: соціально-психологічні чинники відносин.

Школа спільних дій: науковий підхід в практику

Політичний менеджмент – мистецтво аналізу тенденцій політичного розвитку, прогнозування його наслідків, вироблення рекомендацій на основі політичного маркетингу та правового менеджменту.

Основні функції політичного менеджменту:

Експертно-аналітичне обґрунтування рішень влади

Розробка сценаріїв і вибір політичних технологій виборів, референдумів…

Формування парадигм становлення правової демократичної держави

Сучасна політологія виокремлює менеджмент виборчої компанії і менеджмент правлячої команди, що має закладатись, з одного боку, ще під час виборів, але з іншого має принципово відрізнятись один від одного, як в кадровому підборі, так і в методах, засобах реалізації. Причому надзвичайно важливо залишати раціонально-критичний підхід та кадри фахівців, здатних до нього і до найкращого виконання професійних повноважень, спільних завдань.

У сучасному світі завдання ефективного менеджменту, як на рівні підприємства, так і на рівні держави, полягає в створенні максимально самостійно діючих систем, здатних до самоорганізації та самовдо-сконалення. Тому ефективний менеджер – не той, який здатен керувати і контролювати всіма процесами і вирішувати всі проблеми, а той, який здатен створити систему, що самостійно і ефективно працює та самовдосконалюється. В такому випадку завдання менеджера – слідкувати за параметрами системи та підключатись до процесів управляння в разі відхилення параметрів від заданих величин