Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Моделі розвитку деяких країн Східної Європи.

Аналіз моделей політичного, соціально-економічного розвитку країн Східної Європи дозволяє підкреслити, що свідомість більшості громадян постсоціалістичного суспільства не сприймає як комунізму, анархізму, так і радикального лібералізму, а прагне економічного благополуччя, соціальної справедливості та елементарного порядку, відносної злагоди. В той же час, найбільших успіхів досягли саме ті країни, де, з одного боку, не було суттєвих етнічних, релігійних проблем, а з іншого – влада змогла послідовно та цілеспрямовано проводила демократичні політичні перетворення одночасно з соціально-економічними реформами.

Однак становлення владних структур відбувається не без труднощів. Чотири із семи країн визначились як парламентські республіки (Албанія, Угорщина, Словаччина, Чехія) і три – як президентські (президентсько-парламентські) (Болгарія, Польща, Румунія).22 Югославія, як країна, остаточно роспалась на Словенію, Хорватію, Македонію, Боснію, Черногорію та Сербію, від якої ще відокремлюється Косово в 2008 році (це не поспішають визнати навіть частина членів ЄС, бо сепаратизм – небезпечний прецендент.).

Західноєвропейська модель деяких країн Східної Європи

Таблиця № 62

Польща

Чехія

Угорщина

-1989 зміна тоталітарного ладу мирним шляхом, вирішальну роль зіграв “круглий стіл” між різними політичними силами.

Польща - президентсько-парламентська, унітарна держава. Двопалатний парламент – Сенат, Сейм, Президент – голова виконавчої влади, уряд - Рада міністрів на чолі з прем’єром.

Під час становлення держави перевагу мали правоцентристські сили (профспілка “Солідарність”), в економіці – “шокова терапія” Лешика Бальцеровича (“ліберальний монетаризм”), Президент Лех Валенса, але – соціальне невдоволення мас, перемога ліво-центристів в 1995 – Президент с/демократ А. Кваснєвський, (10 років підряд) а з 2006 р - Лех Качинські (трагічно загинув в авіакатастрофі в квітні 2010) В 2000р. адміністративно-територіальна реформа (замість 49-16 воєводств, 3-и ланкова модель місцевого самоврядування: гміна – повіт – воєводство.)

В 2007 – дострокові парламентські вибори: перемагає опозиція, "Громадянська платформа", голова уряду – Дональд Туск.

З липня 2010- Президент - Броніслав Коморовський («Громадянська платформа»)

-1989р. – “оксамитова революція” вибухового характеру 1993 – розпад Чехословаччини на Чехію та Словаччину.

Чехія – парламентсько-президентська республіка.

Двопалатний парламент-сенат та палата представників, Президент – обирається парламентом, призначає прем’єра, а за його поданням – уряд (вотум довіри палати представників)

правоцентристські лідери В. Гавел (президент), В. Клаус (прем’єр, а згодом – президент) (дисиденти часів ЧССР).

Кращий в Європі досвід приватизації – основи ринкових перетворень.

. Правоцентристському блоку В. Клауса не вистачало двох мандатів до парламентської більшості (лівоцентристи – 36,5% місць) урядова криза, екс-прем’єр - голова центробанку одночасно Тошовський.

Президент . з 2003 р – Вацлав Клаус,

28 червня 2010 року він призначив прем`’єр-міністром лідера

Громадянсько демократичної партії

Петра Нечаса

-1989 – нова Конституція закріпила перемогу “оксамитової революції”. Угорщина - парламентська

республіка. Парламент – Національна Асамблея (однопалатний) на 4 роки Президент обирається парламентом на (4р.). Президент А. Гьонц (Союз вільних демократів), теж з колишніх дисидентів.

-1994 – поразка на виборах Дем.

Форуму через невдоволення мас перерозподілом власності шляхом реституції та приватизації. Але і помірковані соціалісти, що перемогли, продовжили ринковий курс.

З 2000р. Президент – Ференц Мадл, а з червня 2005 року -

Ласло Шойом Прем’єр обирається парламентом за поданням Президента. Ним став в квітні 2010

Віктор Орбан -голова угорської правоцентристської партії «Фідес», яка з союзниками здобула конституційну більшість на парламентських виборах.

Більшість країн Східної Європи пережили найглибший економічний спад ще в 1991-1993 роках, після чого домоглися приросту виробництва. Хоча загострились проблеми безробіття, та поляризації доходів різних верств населення. Тому масова свідомість довго майже не сприймала ні «шокової терапії», ні інших ліберальних реформ. Прагматизм, соціально спрямована економіка дозволили подолати ці проблеми. З 1 травня 2004р. Європейський Союз поповнився ще 10 «новобранцями»: Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Мальта, Кіпр (Грецький). Це свідчить про визнання їх досягнень в демократії, соціально-економічному розвитку.