Основні типи (джерела) авторитетної політичної влади (за Максом Вебером):

Традиційна (патріархальна) влада (спадкова влада)

Харизматична влада (безперечна віра лідеру)

Раціональна-правова влада (легітимна влада)

Основні функції державної політичної влади:

• формування політичної системи суспільства;

• створення певного типу правління, політичного режиму, державного устрою;

• керівництво органами влади, політичними й неполітичними процесами; контроль над політичними та іншими відносинами

• загальні, регулятивні, контрольні функції, які конкретизуються в політиці:

• управлінні, прийнятті рішень;

• виборі цілей, визначенні завдань виконавцем;

• підборі кадрів, створенні власної структурної організації Політичні відносини влади універсальні (присутні у більшості видах суспільних відносин), здатні проникати в усі сфери життя й діяльності, про що свідчить і структура влади:

Суб'єкти: держава, її органи, політичні еліти, лідери, партії

Об'єкти: індивід, соціальна, етнічна група, клас, суспільство

ВЛАДА:

Ресурси: примус, насильство, право, переконання, заохочення, страх, традиції, міфи

Джерела: авторитет, сила, престиж, закон, багатство, знання, харизма, таємниця, інтерес

Функції: панування, керування, управління, регулювання, координація, мобілізація, контроль

На сучасному етапі структура інституціональної політичної влади має три рівні:

• макрополітична: система вищих, центральних інстанцій;

• мезорівень (середній, проміжний) – апарат середньої ланки, до муніципальних органів, пов’язує політичну владу з неполітичними інституціями;

• мікрорівень – політичне спілкування людей, малих груп, самоуправління. На базі політичної культури, переконань, думок тощо.

Американський політолог А. Тоффлер наголошує на новій тенденції влади в ХХІ столітті. Він вважає, що влада – це «стілець на трьох ніжках» – насильстві, багатстві та знаннях, причому зараз підвищується саме роль знання, як в економіці так, і у владних відносинах. Таким чином, можна виділити такі основні

Тенденції розвитку політичної влади:

шляхи досягнення політичної влади: парламентський, легітимний, реформістський; революційний, контрреволюційний, мілітаристський.

перспективи розвитку: демократизація, гуманізація, правовий характер; авторитаризація, бюрократизація, тоталітаризм.

Влада, обмежена правом, стає справедливою, а з підвищенням ролі інформації у демократично-му суспільстві – прозорою.

Політична система – це сукупність державних і недержавних (громадських) органів і організацій, правових інститутів, відносин між ними, зв’язаних з розробкою та практичним здійсненням політики. Коли поряд з державними інституціями почали діяти політичні партії, громадські об’єднання, рухи, було запроваджено поняття «політична система», як сукупність трьох взаємодіючих підсистем: інституціональної (держава, політичні партії, групи інтересів); інформаційно-комунікативної (ЗМІ та інші форми зв’язку між інститутами політичної системи); нормативно-регулятивної (законодавче регулювання політичних відносин).

У вузькому розумінні політична система інтерпретується як об’єднання певних політичних інститутів (влади, партій, громадських об’єднань, громадян), а у широкому – це взаємозалежність політичних інституцій, відносин, політичних норм та свідомості.

Структура політичної системи – це доступна для спостереження діяльність, що формує політичну систему (американець Т. Алмонд).

Елементами політичної системи, тобто її складовими, є:

а) суб'єкти (носії) політики (влада, громадяни, їх об’єднання;

б) політичні норми та принципи; в) політичні відносини (стосунки); г) політичні погляди, політична свідомість, політична культура; д) зв’язки, що об'єднують названі компоненти.

Політична система суспільства – це система політичних явищ, які існують у соціально неоднорідному суспільстві. Якщо характеризувати політичну систему суспільства більш повно, то необхідно зазначити, що це – цілісна, впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних відносин, процесів, принципів політичної організації суспільства, підпорядкованих певним політичним, соціальним, правовим, ідеологічним, культурним нормам, історичним традиціям і засадам політичного режиму конкретного суспільства. Політична система включає у себе організацію політичної влади, відносини між суспільством і державою, характеризує протікання політичних процесів, включаючи інституалізацію влади, стан політичної діяльності, рівень політичної творчості у суспільстві, характер участі у політичному житті.