Три чинники, що діють на процес формування держави:

суспільний поділ праці

виникнення приватної власності, соціальної нерівності

істотні зміни у відтворенні людини

Формування держави – досить тривалий процес, який відбувався, як правило, за певною схемою:

а) класичний спосіб – соціальні, класові за характером зміни в суспільстві (демос, з одного боку, – аристократія, олігархія – з іншого) без зовнішніх стимулів (Стародавня Греція);

б) загострення протистояння між місцевою знаттю та прибульцями з інших місць (патриції, з одного боку, – плебеї – з другого) – стародавній Рим;

в) напад народу з уже організованою державністю (вирішальний – зовнішній фактор) – старогерманська або булгарсько-балканська модель;

г) реальна загроза зовнішнього нападу за наявності внутрішніх умов (виникнення Київської Русі при Візантійській загрозі, нападах кочівників);

д) спілкування з державними суспільствами, ідеями державності, досвід сусідів (вплив Риму на західноєвропейський регіон).

Таким чином, вирішальну роль в створенні держави можуть відігравати різноманітні чинники, не лише класові, як стверджував К. Маркс. А отже, і державу не можна розглядати лише як «апарат насильства, панування класу експлуататорів над пригнобленими». Ось чому сучасне розуміння держави полягає в політичній формі самоорганізації суспільства на певній території, як регулятор владою загальнообов’язкових норм, правил поведінки громадян, соціальних груп, державних інституцій із застосуванням, при необхідності, примусу (в межах повноважень).

До того ж, якщо з марксистської точки зору «державі» тотожна «державність», то з іншої – «державність» не обмежується лише «державою», а є складною системою зв’язків, відносин, інститутів державної влади, соціально-економічних, політичних, духовних тощо. Державність передує виникненню держави у державній свідомості громадян, соціальних груп, політичних партій та удосконалюється з розвитком держави після її формування. У будь-якому підході держава постає як суспільне, залежне від людей утворення, соціально-політичний феномен із лише йому властивими ознаками.

Основні ознаки держави:

Відносно постійна територія (в її межах –повноваження державної влади)

Публічна влада, що стоїть над суспільством, видає закони, забезпечує їх виконання, має апарат управління та примусу

Податкова система, яка дозволяє утримувати державні органи

Державний суверенітет (внутрішній та зовнішній) – повновладдя на своїй території

Що стосується державної символіки (герба, гімна, прапору), то ці, безумовно, важливі атрибути держави, є скоріше наслідком її заснування, ніж обов’язковою ознакою. Проте, державний суверенітет, безумовно передбачає наявність державної символіки, державної мови, як обов`язкових символів держави.

Державний суверенітет – це право держави бути господарем на своїй території. Внутрішній суверенітет – це поширення державної влади на всіх по всій країні, а зовнішній – це державна незалежність.