Три напрямки мислення:

авторитарно - ліберальний радикально-

державний (Джон Локк) демократичний

(Томас Гоббс) (Ш.Л. Монтеск`є) (Жан-Жак Руссо)

До того ж, перший та третій напрямки категорично заперечують можливість поділу влади на гілки з дієвою системою їх противаг, а другий навпаки пропонує

Два варіанта цього поділу:

Джон Локк: Законодавча; Виконавча; Федеральна.

Шарль Луї Монтеск’є: Законодавча; Виконавча; Судова.

У той же час, під впливом ліберальних та радикально-демократичних ідей французів і англійців в ІІ половині ХVІІІ – початку ХІХ століть сформувались ліберально-революційно-демократичні ідеї американців Дж. Медісона, Т. Пейна, Т. Джефферсона, які знайшли відображення в першій у світі Конституції США 1787 р.

5. Еволюція політичних ідей Росії та України ХVІІ – ХVІІІ ст. більше взаємопов’язана, ніж в попередній історичний період. Це передусім пояснюється наслідками Переяславської Ради 1654 року та експансіоністськими посяганнями царської Росії на автономні права, вільності козацько-гетьманської України. Проте ідеї просвіченого абсолютизму Ф. Прокоповича, суперечливі соціально-політичні погляди історика В. Татіщева та імператриці Катерини ІІ суттєво відрізняються від політичних поглядів Б. Хмельницького, І. Мазепи, П. Орлика, Г. Сковороди.

Трагедія українських державотворчих змагань ХVІІ – ХVІІІ ст., як і революційно-демократичних ідей О. Радіщева в тому, що вони залишились в теорії, не знайшли розуміння, підтримки в масах та були знищені державою Російської імперії.

6. Соціально-політичні концепції світу ХІХ столітття відрізняються різноманіттям пошуків оптимальних шляхів вирішення проблем між різними соціальними верствами населення. Тому тут спостерігається протистояння консерватизму Е. Берка й лібералізму Шарля Алексіса Токвіля, Джона Стівена Міля; прихильника правової держави Еммануїла Канта, ліберально-демократичних ідей Георга Вільгельма Фрідріха Гегеля, П'єра Жозефа Прудона, соціалістів-утопістів, марксистів. Крім того, в самому марксизмі наприкінці ХІХ століття виникають соціал-демократичні ідеї (Бернштейн, Каутський), які відкидають революційний радикалізм К. Маркса та Ф. Енгельса.

В той же час, марксизму протиставляється автором «розумної соціології» та концепції бюрократії Максом Вебером «протестантська етика, справжня демократія та дух капіталізму».

Таким чином, до початку ХХ ст. більшість соціальних концепцій, утопій пройшли або не витримали випробування часом, перетворились в антиутопії чи синтезувались, пристосовувались до принципово нових реалій життя.

7. Росiйськi та українські полiтичнi думки в XIX столітті.

Політичні думки ХІХ століття на українських землях розвивались в умовах Російської та Австрійської імперій та не могли залишатись осторонь загальнореволюційних подій Європи, але в той же час мали, безумовно, свою специфіку. До того ж, в умовах, коли російський імператор отримав прізвисько «жандарм Європи», на територіях власно самої імперії розвиток політичних ідей був ще більше обмежений.

Кирило-Мефодіївське товариство, як і «Руська Трійця», і російські декабристи чи революціонери-демократи відстоювали ідеали свободи, рівності і братерства для українського та інших народів, відкидали всі форми гноблення виступали проти царизму і всієї системи самодержавного ладу.

Політичні концепції кінця ХІХ століття в Росії та на українських землях мали ознаки різноманітних ідеологічних течій: лібералів (Чичерін, Драгоманов), марксистів (Плеханов, Ленін, Зібер, Подолинський), і, навіть, анархістів (Бакунін, Кропоткін )…Саме тоді поступово теоретичні розробки починали перетворюватись в практичні кроки політичної боротьби. При чому, не тільки в межах російської імперії, а і за її межами, одночасно з ростом національної самосвідомості національні рухи ставали невід`ємними складовими загальної революційної боротьби.

В розвитку політичних ідей цього часу можна виділити для Росії та України три основні тенденції

Спільна боротьба проти кріпацтва та свавілля царату.

Прагнення Автономії України в складі Росії чи Австрії

Вплив загально-європейських революційних процесів