Лекції Одинадцята-дванадцята Соціальна політика в сучасній Україні. Геополітика. Міжнародні відносини і зовнішня політика України

План лекції: Основні поняття соціальної політики. Еволюція ставлення до соціальної політики в СРСР та різних країнах світу Особливості та напрямки соціальної політики в Україні. 4. Геополітика як наука. 5. Україно-російські взаємовідносини у сучасному геополітичному просторі. 6. Міжнародні відносини, основні проблеми та напрямки зовнішньої політики сучасної України.

1 Основні поняття соціальної політики.

Поняття «соціальний», в широкому розумінні, співпадає з поняттям «суспільний» та відображає все, що за межами. У вузькому – «соціальний» – це сфера життя людини, умов її діяльності.

Соціальна політика – це цілеспрямоване створення соціальної безпеки і рівності соціальних шансів людей для задоволення їх соціальних потреб у відповідності до рівня розвинутості суспільства.

Соціальна інфраструктура – комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей.

Основні блоки соціальної політики:

структура населення; - сім’я і виховання дітей, тендерна політика; - умови праці і зайнятість населення; - освіта й професійна підготовка; - охорона здоров’я.

- доходи і матеріальний добробут народу; - забезпечення житлом; - суспільна та екологічна безпека; - міжнаціональні відносини, права меншості; - соціальне забезпечення; - культура дозвілля; - міграція населення; - транспорт і зв’язок.

Існує багато дефініцій «соціальної держави», наприклад, А.С.Панарін визначає соціальну державу як державу, яка відповідає за стан соціальне незахищених гро­мадян, які мають відповідні соціальні програми і інститути, які пом'якшують наслідки ринкової кон­куренції. ¹ Соціальна держава – це держава, яка намага­ється забезпечити кожному громадянинові гідні умови існування, соціальну захищеність, співучасть в управлінні виробництвом, в ідеалі порівняно од­накові життєві шанси, можливості для самореалізації особистості в суспільстві. Діяльність такої дер­жави спрямована на загальну користь, стверджен­ня в суспільстві соціальної справедливості.

В той же час, поняття соціальної держави іноді формулюють і як таке, що не пов'язане безпосередньо з ідеями соціальної справедливості і соціального захисту. Важлива роль у контексті такого визначення соціальної держави також визнається за державною регламентацією взаємозв'язків індивіда і суспільства.²

Концептуально ядро теорії соціальної держави утворюють положення про зростаючу відповідальність держави за добробут, розвиток, безпеку громадян. Виникнення як принцип піклування про найменш забезпечені верстви населення (доброчинство, філантропія) в сучасний період доповнилось головним завданням: створенням належних «стартових» умов для гідного життя всіх верств населення.

Економічну базу соціальної держави має складати:

- «змішана економіка» на засадах ринкових відносин та державного регулювання з соціальною спрямованістю економіки в цілому. Тому важливою її функцією є: спрямування ринкових відносин на захист громадян від стихійної випадковості;

- перерозподіл доходів між різними соціальними верствами суспільства через стабільну систему оподаткування, держбюджет, держ. соціальні програми.

- Заохочення доброчинницької діяльності, вплив на ціноутворення.

Під соціально-ринковим господарством іноді розуміють певну соціально-економічну політику, яка поєднує в собі принципи свободи на ринку з принципом соціального вирівнювання, тобто поєднання вільної конкуренції з соціальною справедливістю. Провідна мета соціально-ринкового господарства – якнайповніше задоволення потреб, добробут кожного громадянина, а для запобігання досягнення корисливих цілей одними за рахунок інших держава і має гарантувати соціальний захист, забезпечувати мінімум, гідний людини. Сутність соціального захисту полягає в тому, щоб забезпечити задоволення базових потреб людини на суспільно-визначенному рівні, незалежно від працездатності індивіда (життєвий рівень, межа матеріальної забезпеченості, соціальний мінімум).

Складовою частиною соціального захисту є со­ціальне забезпечення громадян. Враховуючи умо­ви ринкової економіки, соціальне забезпечення по­винно мати такі форми:

- Державне соціальне страхування, яке перед­бачає пенсійне страхування, медичне страхування, страхування від безробіття, страхування від нещас­них випадків та інші.

- Державна соціальна допомога (соціальний захист непрацездатних громадян, тих, хто перебу­ває на межі чи за межею бідності, а також заходи, спрямовані на зниження рівня зубожіння та усу­нення його причин).

- Приватне соціальне страхування. Його ви­никнення обумовлене тим, що з розвитком приват­ного підприємництва склався принципово новий тип трудових відносин між працівниками та пра­цедавцями, заснований на наймі. Це призвело до необхідності розвивати приватне соціальне стра­хування.

- Громадська благодійність. ³

В центрі соціальної політики поряд з добробутом суспільства мають бути такі соціальні цінності як рівність, свобода, справедливість.

В сучасних визначеннях соціальна справедливість – це не “зрівнялівка”, а таке суспільство, де індивід має справжню свободу, який не порушує законної свободи інших. Тобто абсолютна свобода в цивілізованому суспільстві неможлива, як і абсолютна рівність в усьому. Не витримало випробування часом і марксистське визначення свободи, як «усвідомленої необхідності», бо це – шлях до тоталітаризму.