Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

6. Соціально-політичні концепції світу в хіх столітті.

Протистояння консерватизму та лібералізму загострились в кінці ХVІІІ-ХІХ-століттях. Видатний іспанський філософ Х. Ортеґа-і-Ґассет пише про це: «Лібералізм – це засада політичного права, за якою державна влада, незважаючи на свою всемогутність, обмежує себе і намагається навіть власним коштом лишити місце в країні, якою вона править, щоб могли жити ті, хто думає і відчуває інакше, себто інакше, ніж найсильніші, ніж більшість. Прихильники аристократичного напрямку цілком слушно зазначають, що некваліфікована більшість не здатна приймати розумні, корисні для держави та народу рішення. Рішення мають приймати «кращі люди», кваліфікована меншість, еліта, аристократія. Проте цю критику ліберальної демократії частково спростовують такі аргументи: рішення в ліберальній демократії (крім рідкісних випадків референдумів) таки приймає не більшість народу, а більшість обраних народом представників» 7.

Теорія консерватизму англійця Едмунда Берка та ліберальні погляди Шарля Алексіса Токвіля, Джона Стівена Міля чітко проявляють основні протиріччя цих політичних доктрин у визначений період.

Консерватизм та лібералізм кінця XVIII-ХIХ ст.Таблиця №16

Едмунд Берк

(1729-1797)

Шарль А. Токвіль

(1805-1859)

Джон С. Міль

(1806-1873)

«Роздуми про французьку революцію»

-негативно ставив-ся до ідеї природ-них прав людини;

держава і суспіль-ство – це результат природної еволюції, а не винахід розуму.

Основна мета держави – охороняти закон і порядок

- соціальна і політична стабільність – найголовніше, а парламент, як представницька влада, має цьому сприяти, бо за допомогою нього меншість управляє більшістю в прийнятній формі;

законодавці обираються, але їхня діяльність не повинна контролюватись народом;

- демократія заперечує правління вищих станів, часто сприяє приходу до влади посередностей;

- діючи в державі, структури і цінності мають пріоритет над індивідуумами;

- за зменшення втручання держави в економічні справи

«Демократія в Америці»

- демократичні ідеї торують собі шлях в багатьох країнах, але демократія має дві небажані тенденції:

а) вона не дає народу досконалого уряду;

б) іноді переходить в політичну тиранію більшості.

Представницька влада значною мірою коригує негативні тенденції демократії, але недостатньо.

Проте демократія переважає інші форми правління, бо сприяє добробуту більшості населення.

Якщо не зможуть встановити владу більшості, то рано чи пізно опиняться під владою меншості;

- щоб запобігти деспотизму, необхідно свідомо культивувати мистецтво, соціальну кооперацію, місцеве самоврядування – з їх допомогою люди зможуть безпосередньо управляти суспільством.

Токвіль не сформував власної концепції демократії, а описав те, що бачив в Америці.

«Про свободу», «Про представницьке правління». Був прихильником лібералізму; вважав, що індивід загубився в натовпі; світом править суспільна думка;

головною метою є свобода;

  • ідеальний тип політичного режиму –представницька влада на засадах суспільної злагоди і політичного виховання громадян;

  • парламент має затверджувати закони та контролювати їх виконання;

  • прем’єр-міністр призначається парламентом, але має право його розпускати;

  • суверенітет повинен належати всьому населенню;

  • право голосу має бути загальним, жінкам –… поряд з чоловіками;

  • мав певні симпатії до соціалізму, майбутнє уявляв як суспільство кооператорів, виробничників, але зі збереженням приватної власності.

Класифікації утопічних теорій щодо майбутнього суспільства, держави досить різноманітні. Утопічні ідеї кінця XVIII-ХIХ ст. існували одночасно з філософськими міркуваннями про майбутнє реально існуючих держав. В той же час, деякі теорії, які самі по собі відмітали категорично свою утопічність, після втілення в життя перетворювались в антиутопію, не витримавши іспиту часом. Більше того, окремі утопічні ідеї іноді виявились реалізованими в реальному житті, зовсім не в ідеальних держав. Наприклад, Томас Мор в своїй «Утопії» пропонував: заборону на пересування, використання примусової праці рабів на брудних роботах.

Утопічні соціально-економічні концепції Сен-Симона, Фур’є, Оуена вважались джерелами політичного, економічного вчення К. Маркса та Ф. Енгельса, хоча з точки зору соціальної утопії на практиці не дуже далеко від них відійшли.

Ще одним джерелом, хоча й філософським (діалектика) визначались ідеї Георга Вільгельма-Фрідріха Гегеля. Але його політична концепція для марксизму абсолютно неприйнятна, як і політичні погляди ще одного німця, Макса Вебера.

Значно реальнішою виглядає теорія правової держави Канта, яка дає сьогодні достатнє підґрунтя для міркувань про сучасне політичне життя; нині можна побачити чимало його послідовників. В той же час, соціалістичні ідеїмали неабияку популярність в кінці ХIХ – ХХ ст.

Соціально-політичні концепції ХІХ.Таблиці №17-18:

Г. В.Ф. Гегель

(1770-1831)

П'єр Жозеф Прудон

(1809-1865)

«Філософія права»,

«Конституція Німеччини»

Провідні ідеї:

найкраща державна форма правління – конституційна монархія з бюрократичною виконавчою владою;

Структура держави змінюється пристосуванням теорії до традиційних умов;

  • політичне життя кожної епохи визначається її домінуючими духовними, матеріальними силами

  • «Політичні зміни кожної епохи в волі Духу, Розуму»

  • “Громадянське суспільство – це суспільство власників, … сукупність формально рівних індивідів, інтереси яких тісно переплетені між собою. безпосередньо неконтролюєма державою сфера життєдіяльності ”

  • Держава – сфера політичної діяльності. Громадянське суспільство представляє свої інтереси та бере участь у справах держави через законодавчі органи (парламент).

«Про війну і мир» , «Про засади федералізму»

Творець теорії індивідуалістичного анархізму.

Він обстоював такий суспільний лад, який базується на взаємній співпраці членів суспільства, з гарантованою автономією людської особистості.

- «третя форма суспільства» - синтез спільності і власності, заперечуючи, таким чином, і капіталістичне, і комуністичне суспільство. «Кожна людина, яка не може робити того, що хоче, …має право на бунт, …».

- Забезпечення свободи є тим чинником, який пов'язує особу та суспільство. … анархія - це не абсолютна свобода діяльності - вона означає почуття нерозривного зв'язку власної свободи зі свободою інших. … свобода не може бути дарована, вона повинна розвиватися знизу самостійно.

Будь-яка власність - то крадіжка, якщо тільки вона не здобута власною працею.8

Поняття Свободи – ключове у Гегеля та Прудона, тільки зміст різний!

Марксизм та концепції бюрократії ХІХ столітті:

К. Маркс, Ф. Енгельс

(1818-1883), (1820-1895)

Макс Вебер

(1864-1920)

«Маніфест Комуністичної партії», «Критика Готської програми», «Капітал»..

Провідні ідеї: Політична сторона вчення Маркса й Енгельса є суперечливою, її не обгрунтовано з такою логікою, як економічну доктрину.

  • вирішальна роль класової боротьби, історичної місії робітничого класу;

  • диктатура пролетаріату –форма народовладдя після перемоги пролетарської революції нетерпимість до інакомислення, неприйняття права приватної власності як природного права громадян;

  • керуючу роль має відігравати комуністична партія як авангард робітничого класу;

  • громадянське суспільство – це сама людина у її суспільних відносинах, воно складається не з окремих індивідів, а відображає суму зв’язків між ними в класовій державі…

  • пролетарський інтернаціоналізм: «не може бути вільним народ, який пригнічує інші

народи»;

  • Право націй на самовизначення мають не всі нації, це заважає єдності в революційній боротьбі.

«Господарство і суспільство». Автор концепції бюрократії (тлумачення природи влади):

«Легітимність – сукупність цінностей і правил для досягнення згоди у владних структурах»:

а) раціонально-легальний тип – це правова держава з верховенством законів;

б) традиційний тип – це віра у святість давніх порядків, підкорення звичаям;

в) харизматичний тип – це посередництво особистої волі, довіри до глави держави.

Парадокс демократії:

  • залучення мас до політичного життя призводить до виникнення багатьох організацій, які підміняють інколи справжню волю народу;

  • практичне здійснення державного управління належить професійній бюрократтії, а ці «люди політики» відчужені від суспільства та є загрозою його бюрократизації;

- демократія можлива і без вождя при зведенні до мінімуму панування людини над людиною завдяки поділу влади та механізму колегіальності.

  • Протиставляв марксизму протестантську етику.