Резюме:

1. Поняття „політика” (від грецької politika – державні і суспільні справи) – сфера суспільного життя, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, яка головним чином спрямована на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідуальними й соціальними групами, їх громадськими об’єднаннями. Ґенеза, тобто походження, еволюція цього поняття пройшла різні історичні етапи, мала різноманітні тлумачення: від „мистецтва управління” до „мистецтва можливого” та проявлялась в двох основних аспектах:

Сфера суспільного життя, що регулюється державою

Соціальні відносини з владою чи вплив на неї

2. Виникнення політичних ідей тісно пов’язане з формуванням та розвитком людської цивілізації. В той же час, становленням політології як науки про політику, політичне життя і політиків, їх місце в суспільстві – пройшло: три основні етапи:

Стародавній Перехідний Новітній

І-тис. до н. е-XIV ст. від міфологічної до філософсько-етичної форми пізнання політики (Конфуцій, Будда, Заратустра, Платон, Аристотель, Аврелій Августин, Фома Аквінський)

ХV-ХIX ст.: від епохи Відродження (Макіавеллі): звільнення політики від філософсько- етичної форми до лібералізму (Дж. Локк), консерватизму (Берк), соціалізму (К. Маркс, Енгельс)

ХХ-поч. ХХІст.: від виокремлення політичної науки з соціології, філософії та інших наук до становлення політології як самостійної науки

Таким чином, хоча виникнення політичних ідей розпочалося ще в стародавні часи, політологія як самостійна наука остаточно сформувалась лише півстоліття тому.

3. Предметом політології як науки є політичне життя, поведінка людей, їх взаємовідносини з владою, політичними структурами. Політологія використовує три основні групи методів політичних досліджень: загально-філософські, загальнонаукові та емпіричні. Закони політології: закони структури функціонування, розвитку.

Функції політології спрямовані на пізнання, пояснення політичних явищ, процесів та вироблення рекомендацій щодо прийняття політичних рішень. Три основні джерела політичних знань

нормативно-ціннісні казуальні дескриптні

(риси політичних понять); (причини – наслідки); (описові).

4. Політичні парадигми – це розроблені моделі вирішення пізнавальних завдань. Враховуючи особливості основних парадигмальних підходів, можна глибше осягнути логіку побудови політичної теорії, тобто розібратись в суті політичних проблем.

5. Роль політології в сучасному житті збільшується разом з формуванням правової держави. Ф.М. Рудич в інтерв’ю газеті «День» заявив: «…політологія як наука відрізняється від інших дисциплін, … в першу чергу, тим, що вивчає процеси в режимі реального часу, так, як це відбувається на даний момент… Проте, гадаю, політологія мала б активнiше впливати на державотворчі процеси, що відбуваються в нашій державі..»⁷