4. Фашизм, нацизм, релігійний фанатизм.

Фашизм - політична течія, ідеологія нетерпимості та радикалізації методів боротьби. Бере початок в 1919 році Італії та Німеччині , як відображення невдоволення багатьох людей результатами війни та рівнем життя та пошуків винних в цьому (серед різних національностей, народностей, країн та їх правителів).

Відомий французький вчений, політолог, філософ Ален Безансон в книзі «Лихо століття. Про комунізм, нацизм, унікальність голокосту», презентація якої (в перекладі на українську мову) відбулась в Києві в червні 2008 року, писав: «комунізм і нацизм – як два «однояйцеві близнюки». Обидва режими вважали, що вони віддають себе героїчним справам, у той час вбивали в таких масштабах, які до цього часу були невідомі людству. Я хочу назвати ті руйнуючі речі, які нацизм і комунізм зробили, передусім це – фізична руйнація. Інтелектуальне руйнування – наступний аспект, …базується на тому, що людина під впливом обох систем підпорядковується простій схемі й тому довго не залишається розумною. Останнє, …це –політичне руйнування. …Нацисти хотіли створити уявну ієрархію, а комуністи прагнули підштовхнути суспільство, щоб воно стало новими кадрами спільноти. У кінцевому результаті обидва режими прийшли б до повного знищення людства... Хоча історичні причини виникнення комунізму та нацизму є різні, а їхні ідеології ворожа одна одній, їх можна порівнювати, як два прояви одного жанру. Обидві ідеології вдаються до фальсифікації добра. Для нацизму добро – це потреба відновлення «природного порядку», зіпсованого, на думку нацистських ідеологів, історією (християнством, демократією, більшовизмом і євреями). Якщо нацисти ненавиділи Бога Авраама (Старий Завіт), то комуністична доктрина зненавиділа всіх богів, особливо ж Бога християн. Однак, не відмовилася від елементів релігії (справедливість, рівність, свобода) й використала їх для «нової релігії». Потрібно було за допомогою підступної брехні й комуністичної педагогіки усунути з практичного життя й зі свідомості людей почуття, що Десять божих заповідей регулюють міжлюдські стосунки й переконати їх, що «стара» мораль заважає подоланню несправедливості, побудови «нового порядку» між людьми. Найголовнішою спільною рисою комунізму і нацизму є те, що вони наділили себе правом, навіть обов’язком, убивати й чинили ті вбивства досить схожими методами, в масштабі, ще не знаному в історії».⁶

Порівняльна таблиця «Фашизм та нацизм» Таблиця № 47

Фашизм (лат. fascio – пучок, об’єднання)

Нацизм (німецький фашизм НСДАП)

Ідейно-політична течія сформувалась в 1919 синтез концепції Нації як вищої реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості (Дж. Джентіче); з початку 20 рр.- в Італії (дуче – Б. Муссоліні) – головне ідейне гасло: корпоративна єдність нації, що ґрунтується на спільності крові, раси, гарантом якої виступає держава; Проти індивідуалізму і лібералізму, демократичних цінностей, тощо. Від націоналізму, расизму, шовінізму відрізняється спробами поєднання національної величі з тогочасною соціальною проблематикою, апологетикою виключної ролі держави стосовно національної та соціальної спільноти. Основою фашистських режимів становили ідеологізовані максимально партійні організації з жорсткою напіввійськовою структурою на чолі з вождями, дуче. Після захоплення влади – агресія в зовнішній політиці, терор проти всіх незгодних з політикою режиму, тотальний державний контроль над всім, усунення демократичних свобод та інституцій, мілітаризація усіх галузей суспільного життя, залякування населення.

Ідеологія НСДАП з 1919р.; антисемітизм, расизм, шовінізм, антидемократизм, елітаризм, марення світовим пануванням вищої арійської раси, “надлюдина” – фюрер нації (А. Гітлер “Main Kаmpf”) Решта людей (не німці) – “недолюдки”, тварини, яких можна знищувати. Культ сили, боротьба “за розширення життєвого простору, тотальний терор щодо політичних противників, нетерпимість до інакомислення, антилюдяність, “Мета виправдовує будь-які засоби”, “Голокост”– знищення євреїв, циган, А. Гітлер: “ на світове панування претендують дві нації: німці та євреї. Все інше – обман зору”. Геноцид проти євреїв, слов’ян-рабів та інших “неарійських народів”. - Неофашизм (неонацизм) – політична течія виникла в 60-х рр. XX ст. На другий план відсунута гітлерівська расистська теза про перевагу німців над сусідніми європейськими народами. (Біла людина протиставляється “кольоровим” народам, або росіяни слов’яни – кавказцям, азіатам (російські скінхеди-бритоголові)). Ідеологи неофашизму частково відмежовуються від злочинів Гітлера, але залишають гасла «чистого фашизму» – нацизму.

Аби вижити як політична течія, зберігши свій ідеологічний стрижень, фашизм був змушений спробувати пристосуватися до деяких реалій повоєнної політичної культури. Для того, щоб вийти поза межі субкультури затятих шанувальників Гітлера та інших реліктів довоєнних фашистських рухів, неонацизм мусив знайти нові способи подачі своїх ідей. Злочини, вчинені нацистами та їхніми фашистськими союзниками під час війни, ставляться під сумнів або применшуються за допомогою ретельно дібраних прикладів з історії Америки, Європи та Росії

В 1980-х роках почався помітний розвиток неофашизму. Почалося зростання расового насилля. Навіть Британія була заражена цим вірусом, хоча увага світової громадкості була прикута до Німеччини, де використання бомб та інші атаки привертали увагу. Було також помічено зростання в політичній пропаганді, сюди ж належать матеріали про відкидання Голокосту. ⁶

Те, що фашизм, фундаментальний ісламізм і необільшовизм не мають добрих перспектив як глобальні ідеології, не означає, що вони не будуть розвиватися у своїх власних реґіонах. Там вони завдадуть значної шкоди рівню життя місцевого населення і загальмують, а в деяких випадках зроблять неможливим зміцнення дієздатної демократичної політичної системи. Але навряд чи вони здобудуть достатню привабливість чи силу, щоб досягти чогось більшого.⁷

У радикального комунізму-більшовизму і релігійного фанатизму більше спільного, ніж відмінного. Це і претензії на світове ідеологічно-політичне панування, терор, насильство, нетерпимість, фанатизм, знецінення людського життя, особистості, цинізм, претензії на абсолютну істину, використання вбивць-камікадзе, організація бандитських формувань, вибухів жилих будинків, літаків, загибель мирного населення, взяття заручників тощо. Це і “червоні бригади”, і “марксистсько-ленінські – сталінські-маоїстські групи революціонерів-радикалів, з одного боку, «Алькаїда», сектанти «Аунсенрікьо» та інші – з іншого. Пропагуючи мету панісламізму, Усама бен Ладен («Алькаїда»), зумів поєднати релігійну віру з фундаменталістськими установками, яка трансформувалася в релігійний фанатизм. Він став поводирем нового ісламського типу, вождем не через традиції, а внаслідок особистих якостей, створивши духовну, самофінансовану, самоозброєну, самоорганізовану громаду, побудувавши новий тип бойової, релігійної організації, яка заснована на емоційних зв’язках та відносинах, які властиві традиційному ісламському суспільству. Релігійне підґрунтя ісламського тероризму  виявляється в індивідуальній мотивації, крайньому фанатизмі членів різних угруповань. Визначаються акції спрямовані на самознищення, а загибель під час джихаду інтерпретується як пряма дорога в рай. Ісламському екстремізму властива нетолерантність, неприйняття інших думок, позицій та уподобань, релігійна нетерпимість до норм, принципів та цінностей неісламського суспільства. Ісламські екстремісти наголошують на необхідності негайних радикальних дій, намагаючись насильницьким шляхом встановити «ісламський порядок».⁸

Фашизм, нацизм, радикальний комунізм, релігійний фанатизм, – незважаючи на приреченість цих ідеологічних течій, – є глобальною загрозою людству сьогодні, що підтвердила трагедія в США 11 вересня 2001 року та ставлення до неї представників цих політичних угрупувань. Сліпа віра вождям, ненависть, жорстокість в ім’я віри, ідеї, меті, застосування будь-яких антилюдських заходів боротьби – ось неповний перелік їх основних рис. Вони разом складають сучасну світову терористичну мережу, переплітаються з міжнародним злочинним світом, тому їх недопустимо недооцінювати і не давати своєчасну відсіч, аж до повного знищення. Радикальні засоби боротьби, ортодоксальний фанатизм поєднують нацизм, фашизм, радикальний комунізм (сталінізм, маоїзм) та релігійний фундаменталізм, роблять їх головними ворогами людства.