4. Геополітика як наука

Виникнення геополітики як науки відноситься до початку ХХ століття, хоча ідеї про суттєву роль геополітичних факторів в формуванні держави та її політики поділяли ще з античних часів.

Геополітика як складова політології виникла з трьох наукових доктрин

Цивілізаційна: М. Данилевський, Шопенгауер, А. Тойнбі: - головні суб`єкти в „театрі історії” є не держави чи окремі нації, а культурні спільноти, цивілізації.

Військово-стратегічна: К. Клаузевіц, Х.І. Мольтке, А. Мехен: - головне – у протистоянні морської та сухопутної могутності Євразії

Географічного детермінізму: Жан Боден, Фрідріх Ратцель, Рудольф Челлен: характер народів залежить, передусім, від клімату, географічного простору

Еволюція геополітичних поглядів ХХ – початку ХХІ ст.

Таблиця №72

Геополітичні погляди І половини ХХ ст.

Геополітика ІІ половини ХХ–поч. ХХІ ст.

“Батько” геополітики німець Ф. Ратцель сам термін цей ще не вживав, але в своїй праці “Politishe Geographic” ставився до держави як до «живого просторого закоріненого в ґрунті організму». Тому у розвитку великих країн характерна тенденція до географічної експансії (він бачив Німеччину великою могутньою світовою державою з розвинутими військово-морськими силами); - наступник Ф. Ратцеля швед Р. Челлен першим запровадив поняття “геополітика”, яку розглядав складовою частиною політології “це наука про державу як про географічний організм, втілений у просторі”; - Німецький геополітик К. Хаусхофер створив свою теорію на підставі головного закону геополітики – фундаментального дуалізму: телулократії (сухопутньої могутності) та таласократії (морської могутності). Так, він обґрунтував створення континентального блоку Берлін-Москва-Токіо, хоча і виявив політичний конформізм, підтримав ось Берлін-Рим-Токіо, вважав доцільним союз Німеччини з США, Англією проти СРСР.

Ідеї сучасного атлантизму (які стали підґрунтям НАТО) були розроблені американцями А. Мехеном і Н. Спайкменом. Вони не приділяли уваги географії, зв´язку народу з землею, а розглядали геополітику як найважливіший елемент континентальної міжнародної політики ефективної стратегії. Вводиться поняття „Серединний океан” (Атлантичний), обидва береги якого американський і європейський – є ареалом найбільш розвиненої економічно та технологічно західної цивілізації. За цією теорією, Європа є розумовим додатком США; - англієць Х. Дж. Макіндер відстоював головне завдання західної геополітики: недопущення стратегічного континентального союзу навколо географічної осі історії (Росії) - П. М. Савицький – 1-й російський автор-геополітик, його доктрина – Росія – не частина Європи чи продовження Азії, а історична реальність – Євразія! Його геополітична доктрина протилежна поглядам „таласократів” – „атлантистів” А. Мехена, Н. Спайкмена, Х. Дж. Макіндера.

Таким чином, провідним, першим законом геополітики є утвердження фундаментального дуалізму, який виражається в протиставленні «теллурократії» й «таласократії».

Другий закон геополітики – посилення чинника простору в історії людства. Взірцем геополітичного дуалізму на ідеологічному рівні відповідали дві теоретичні доктрини – ідеології лібералізму (капіталізму) та марксизму (соціалізму). Геополітика має свої категорії: баланс сил, політичний простір, інтерес держави, нації, механізм реалізації інтересів.

Хоча СРСР завжди дотримувався євразійського курсу, ніколи не заявляючи про це відкрито, саме поняття геополітика офіційно сприймалось там негативно аж до 1985 р. Стратегія більшовиків на “світову революцію” провалилась, союз з Німеччиною в 20-30 роках не привів до тривалих наслідків, створення соціалістичного табору після ІІ світової війни закріпило панування СРСР в Східній Європі лише до загального краху тоталітаризму в кінці 80-х. Катастрофою виявилось ігнорування радянським керівництвом попереджень геополітиків про небезпеку проведення «афганської кампанії» і її безперспективність, до речі, і США свого часу «вляпались» в провальну «В’єтнамську війну».

Переважна більшість сучасних політологів визначають роль географічного чинника в формуванні та проведенні зовнішньої і внутрішньої політики в кінці ХХ – початку ХХІ ст. В той же час вони не вважають це вирішальним фактором і зосереджуються на взаємопов’язанні цього чинника з національними інтересами, політичними пріоритетами, рівнем розвитку суспільства, характером державного устрою, рівнем життя населення. Отже геополітика – наука про великі простори, глобальні політичні, економічні та інші процеси й мистецтво управління ними.

Таким чином, геополітика є своєрідним інструментом при аналізі взаємодії держав на міжнародній арені. Так територіальні розміри такої держави, як Росія, її розташування на всьому Євразійському просторі, природні ресурси, певною мірою, впливають на її зовнішню політику (особливо як правонаступниці СРСР), бо вся пострадянська територія – «зона її життєвих інтересів» як «наддержави», відповідно, і просторове розташування України дає і їй право на визначення своєї специфічної геополітичної ролі – бути зв’язковим мостом чи “буферною зоною” між країнами Європи та Азії. Міцна, незалежна, демократична, правова, стабільна українська держава поліпшить геополітичну ситуацію в Європі, в світі, але перш за все, сама Україна має робити себе такою. Цьому повинні допомогти і випробувані, ретельно вивчені та підготовлені геополітичні доктрини як основи реальної політики нашої держави. Отже, геополітика – це наука про великі простори, глобальні політичні, економічні та інші процеси й мистецтво управління ними.¹³

Зазвичай геополітику визначають як деяку проблемну наукову галузь, основним завданням якої є фіксація й прогноз просторових кордонів силових полів різного характеру (воєнного, еконо-мічного, політичного, цивілізаційного, екологічного) переважно на глобальному рівні. В якості генераторів цих полів виступають: держава, міждержавні угрупування і низка недержавних суб'єктів, зокрема, транснаціонального значення, а в якості механізму взаємодії силових полів так чи інакше розуміючи геополітичні інтереси. У структурі геополітики виокремлюються дві сторони – духовна (геополітика як теорія та ідеологія) і практична (геостратегія), які знайшли своє відображення в геополітичній свідомості…..

Геополітична структура світу – це основний об'єкт дослідження геополітики, що представлена множиною просторових моделей. Головною серед них є протистояння континентальної (теллуричної) і морської (талассократичної) сил. На цьому ґрунтується конфронтація двох світоглядних парадигм – мондіалістської та геополітичної].

Ідеалом мондіалізму є універсалізація політичних, економічних та культурних форм життя з відповідним нівелюванням цінностей традиційних цивілізацій. Тобто, «політична нація» розглядається без етнічних особливостей, держава й нація ототожнюється. Експансія "морської країни" побудованої на принципах лібералізму стає безмежною, інтерес її до чужих територій є засобом задоволення перш за все економічних (сировинних та політичних інтересів, і не пов'язана власне з територіальними інтересами). Ідеалом геополітизму є відстоювання реального світу соціального, економіч-ного, культурного простору. Тут земля, простір, на якому реалізовує себе нація, є детермінантою національної історії. При цьому нація в консервативному розумінні є довга череда поколінь, нерозривно пов'язаних із землею. Тобто, геополітизм – це консервативне бачення міжнародних відносин, де геополітика є ядром зовнішньої політики. Отже, геополітика є базовою системою координат сталого, стабільного політичного розвитку людського суспільства. Спільним для мондіалізму та геополітизму є те, що вони відображають зв'язок геополітики та геостратегії. В соціальному аспекті загальним для обох видів гео-політичної свідомості є те, що вони виступають перешкодою на шляху визначення та реалізації практичних дій по відверненню війни, і всіх її формах, шляхом впливу на причини, що її породжує. Різниця полягає в наступному. Носіями мондіалізму є переважно соціальні сили, які об'єктивно зацікавлені в уніфікації світу шляхом установлення однополярного світу. Носіями геополітизму є представники соціальних сил, які усвідомили та відчули на досвіді пагубність ліберальних ідей, що «розмивають» державно-територіаль-ний простір нації. В мондіалістську свідомість входять ідеї, концепції, настрої, які обґрунтовують необхідність, неминучість та доцільність встановлення однополярного світу. Геополітизм містить ідеї, настрої, оцінки, орієнтації, загальні заклики до встановлення багатополярного світу. За функціями. Мондіалізм виступає духовною основою глобалізму. Геополітизм є основою однієї з течій установлення багато-полярного світу і сприяє формуванню в суспільній та індивідуальній свідомості негативного психологічного ставлення до глобалізму. У рамках єдиного цілого – геополітичної свідомості – геополітизм та мондіалізм є своєрідними полюсами відображення діалектики геополітики та геостратегії.

Самим суттєвим у визначенні поняття «геополітика» є сприйняття її як складного і багатовимірного явища, яке у різних площинах суспільного життя повинно набувати відповідних змісту і форми. Наприклад, у загальнотеоретичному плані геополітика наближається до філософсько-світоглядної доктрини. У плані практичної політичної діяльності – це, зокрема, певна політика держави у зовнішньополітич-ній та ідеологічній (як ідеологічна концепція) сферах.

Геополітика як практика може розглядатися у революційному та консервативному вимірах. У першому випадку – як велика ідея, «досягнення однієї мети відкриває шлях до боротьби за наступні». В другому випадку – це збереження існуючого стану речей або ж активний захист.

Однією із найважливіших категорій практичної геополітики є геостратегія – обгрунтований геополітикою напрямок діяльності держав на міжнародній арені. Геостратегія передбачає певний симбіоз геополітики й стратегії, що означає планомірне широкомасштабне здійснення заходів на досягнення головної мети – концентрації управління у регіонах світу для встановлення контролю над планетар-ними ресурсами. Спираючись на геополітичні концепції, влада окремих держав проводить політику анексії територій як воєнним, так і дипломатичним шляхом, створює альянси, встановлює сфери впливу, розміщує військові бази…. Виходячи з географічних особливостей простору геостратегію можна класифікувати як суходольну, морську, повітряну, космічну. Масштаб геостратегії може бути глобальним, регіональним, на рівні країн.

Таким чином, аналіз сучасного розуміння геополітики дозволяє зробити певні висновки: 1. Якщо так звана традиційна геополітика – це геополітика сили і панування воєнної могутності, … то основу сучасної геополітики становить вивчення імперативів, які зумовлюються для кожної конкретної держави завдяки зростаючій економічній та екологічній взаємозалежності світу, через неминучі всезагальні негативні наслідки розриву комунікацій та ізоляції …

2. Геополітика є одним із фундментальних понять теорії міжна-родних відносин, яке характеризує місце і конкретно-історичні форми впливу територіально-просторових особливостей розташування держав на локальні, регіональні, континентальні або глобальні міжнародні процеси. Тобто геополітика як вчення про географічну зумовленість політичних явищ - це особлива галузь знань, яка вивчає зв'язок між землею, географічним середовищем і політикою держави. ¹⁴