- •Передмова
- •Лекція перша Політологія як наука.
- •1. Ґенеза поняття політика.
- •2. Виникнення політичної науки.
- •3. Предмет, методи, функції політології,
- •Категорії політології:
- •Закони політології
- •Закони політології:
- •4. Поняття “парадигми” та основні парадигмальні підходи.
- •5. Роль політології в сучасному житті.
- •Резюме:
- •Контрольні запитання до теми № 1
- •На російських та українських землях
- •1. Політичні концепції античності
- •Погляди Платона, Аристотеля, Цицерона Таблиця №7
- •2. Політичні думки Середньовіччя та епохи Відродження.
- •3.Полiтичнi погляди на росiйських та українських землях (вiд Київської Русi до XVI століття).
- •Полiтична теорiя в Росії та
- •4. Політичні ідеї Нового часу xvіі-хvііі століть.
- •5..Еволюцiя полiтичних iдей в Росії та на українських землях в XVII – XVIII століттях.
- •6. Соціально-політичні концепції світу в хіх столітті.
- •7. Росiйськi та українські полiтичнi думки в XIX столітті.
- •8. Полiтичнi iдеї Світу, в Росії та Україні хх століття.
- •Українські ідеологічні доктрини 20-30 років хХстолітя.
- •Резюме:
- •Три напрямки мислення:
- •Два варіанта цього поділу:
- •7. Росiйськi та українські полiтичнi думки в XIX столітті.
- •8. Полiтичнi iдеї Світу, в Росії та Україні хх століття.
- •Три напрямки українських теорій:
- •Лекції четверта - п`ята. Політична система, держава та демократія, як форма суспільного життя.
- •1.Поняття влади, політичної системи, їх структури та функції.
- •Основні типи (джерела) авторитетної політичної влади (за Максом Вебером):
- •Основні функції державної політичної влади:
- •Тенденції розвитку політичної влади:
- •Основні функції політичних систем:
- •2.Держава, її теорії походження, ознаки та функції.
- •Основні теорії походження держави:
- •Три чинники, що діють на процес формування держави:
- •Основні ознаки держави:
- •Функції держави:
- •Критерії класифікації основних функцій держави
- •3. Форми організації державної влади та форми правління в сучасному світі. Організація, здійснення державної влади має три форми:
- •4 Державний устрій та типологія політичних систем.
- •Типологія політичних систем:
- •5.Правова держава та громадянське суспільство
- •Українські вчені-правознавці ще на початку хх століття
- •Сучасні характерні риси–принципи правової держави:
- •Звідси можна зробити два висновки:
- •Основні риси громадянського суспільства:
- •6. Поняття демократії та різновиди її концепцій.
- •Функції і принципи демократії:
- •Основні принципи демократії:
- •Ознаки демократії
- •Для справжньої демократизації змі в Україні є три найгостріші проблеми
- •2. Держава, її теорії походження, ознаки та функції.
- •Держава має чотири обов’язкові ознаки:
- •Критерії класифікації основних функцій держави
- •3. Спосіб організації та форми правління в сучасному світі: три основних форми організації державної влади:
- •4. Державний устрій та типологія політичних систем.
- •Типологія політичних систем:
- •Класифікація політичних режимів
- •5. Правова держава та громадянське суспільство (концепції, реалії)
- •6. Поняття демократії та різновиди її концепцій.
- •Основні концепції демократії:
- •7. Проблеми формування правової, демократичної держави та громадянського суспільства в сучасній Україні.
- •Контрольні питання до тем № 4-5
- •Нотатки на полях рішення кс про правомірність
- •2. Політико-ідеологічні концепції державотворення
- •«Універсал національної єдності» та Закон України
- •3. Стратегія і тактика подолання та запобігання
- •Стратегічні пріоритети:
- •Основні положення передвиборчих програм основних
- •Основні положення передвиборчих програм основних
- •4. Моделі політичної реформи в Україні.
- •Політична реформа у вузькому та широкому розумінні слова:
- •Суттєві розбіжності залишаються в двох основних питаннях:
- •Парламентські дебати у Верховній Раді України.Таблиця № 42
- •Резюме:
- •Контрольні запитання до теми №6
- •Лекції сьома-восьма Політичні культура. Свідомість, ідеологія. Основні політичні течії сучасності. Політичні партії, еліти, лідерство.
- •1. Політичні культура, свідомість ідеологія.
- •Структура політичної культури:
- •Основні функції політичної культури:
- •Типи політичних культур (є. Вятр)
- •Політична культура в сучасній Україні (г. Алмонд, с. Верба)
- •Структура політичної свідомості
- •Структура політичної ідеології:
- •2.Лібералізм і консерватизм як ідеологічні доктрини
- •3. Соціалізм, комунізм і соціал-демократія.
- •4. Фашизм, нацизм, релігійний фанатизм.
- •5. Поняття політичної партії, різновиди партійних систем.
- •Масова партія
- •Ознаки партійної системи.
- •Основні різновиди партійних систем:
- •6. Партійно-політичний спектр світу та сучасної України.
- •Партійно-політичний спектр сучасної України.
- •Контрольна над помилками та завдання для опозиції.
- •7. Політична еліта та її роль у політичному житті
- •Сучасні теорії еліт. Таблиця № 52
- •Процес політичної елітаризації в Україні має свої особливості:
- •8. Політичне лідерство. Основні типи лідерів.
- •Різновиди лідерства залежно від стилю керівництва:
- •Основні функції політичного лідерства:
- •Деякі фахівці виділяють 4 збірних образи лідерів
- •Резюме:
- •Партійно-політичний спектр сучасної України.
- •Процес політичної елітаризації в Україні має свої особливості:
- •Контрольні запитання до теми №8
- •1. Виборчі системи та виборчі технології.
- •Функції виборчої системи:
- •Різновиди та риси мажоритарної та пропорційної виборчих систем
- •Переваги та недоліки основних виборчих систем.Таблиця№55
- •1.Пропорційна система з «відкритими списками та преференціями» для виборів парламенту:
- •2.Пропорційна система з «відкритими списками та преференціями» для виборів депутатів міських, обласних та районних рад:
- •Основні завдання політичного маркетингу:
- •При цьому виконується три основні функції:
- •Основні методи виборчої інженерії
- •2. Російська, Білоруська і Молдовська моделі суспільно-політичного устрою, варіанти політичної модернізації.
- •Організації державної влади в Росії, Білорусії, Молдові
- •4. Західноєвропейська модель країн Балтії та Східної Європи.
- •Моделі розвитку деяких країн Східної Європи.
- •5. Право націй на самовизначення
- •Дві тенденції в національному русі:
- •Існують три основні різновиди етносу:
- •6. Теорія та практика національної політики в срср.
- •7. Проблеми міжнаціональних стосунків у пострадянських країнах
- •Базові принципи національного розвитку:
- •Особливості національної політики та міжетнічних конфліктів
- •8.. Національна політика в Україні
- •Резюме:
- •Контрольні запитання до теми № 9 - 10
- •Лекції Одинадцята-дванадцята Соціальна політика в сучасній Україні. Геополітика. Міжнародні відносини і зовнішня політика України
- •1 Основні поняття соціальної політики.
- •Основні блоки соціальної політики:
- •Два підходи розуміння соціальної рівності людей:
- •Дві концепції соціальної рівності: Ліберальна Соціалістична
- •2. Еволюція ставлення до соціальної політики в срср та різних країнах світу.
- •Відмінності двох підходів розуміння сенсу життя:
- •Еволюція соціальної політики в срср та країнах Заходу
- •Основні особливості «соціального капіталу»:
- •3.Особливості та напрямки соціальної політики в Україні
- •Тези з програм 2007 року
- •4. Геополітика як наука
- •Геополітика як складова політології виникла з трьох наукових доктрин
- •5.Україно-російські взаємовідносини у сучасному геополітичному просторі.
- •6. Міжнародні відносини, основні проблеми та напрямки зовнішньої політики сучасної України
- •Основні зовнішньополітичні проблеми сучасності
- •Резюме:
- •Контрольні запитання до тем № 11-12
- •Післямова
- •33. Політологія. Підручник За заг. Ред. Проф. Кремень в. Г., проф. Горлача м.І. – Харків, 2001. – с. 91-124.
- •Навчально-наочний посібник автор: урін олександр веніамінович Політологія
Нотатки на полях рішення кс про правомірність
«коаліції фракцій з нардепами-тушками» у ВРУ.Таблиця №37
РІШЕННЯ КС України у справі за конституційним поданням 68 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України… стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції … 6 квітня 2010 року № 11-рп/2010
|
Риторичні запитання та коментарі автора цієї таблиці 08.04.2010 року |
…розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 68 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ від 10 лютого 2010 року № 1861–VI (Офіційний вісник України, 2010 р., № 12, ст. 565, № 18, ст. 803), (далі – Регламент) стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України…
|
1.Чому КС не звернув увагу на те, що змінена ст.61 Закону про Регламент ВРУ суперечить ст. 83 чинної Конституції?
|
у с т а н о в и в: 1. Суб’єкт права на конституційне подання – 68 народних депутатів України – звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту стосовно можливості формування коаліції окремими народними депутатами України, зокрема, й такими, яких відповідно до частини четвертої статті 59 Регламенту визнано позафракційними (у зв’язку з їх виключенням зі складу депутатської фракції) або які вийшли чи не ввійшли до складу депутатських фракцій… Конституційний Суд України у своїх рішеннях визначив депутатські фракції суб’єктами формування коаліції, а також вказав на роль депутатських фракцій у процесі структурування та внутрішньої організації діяльності Верховної Ради України, у тому числі у формуванні коаліції. Однак питання можливості народних депутатів України, які не входять до складу депутатських фракцій, брати участь у формуванні коаліції Конституційним Судом України не розглядалося…. Народні депутати України пов’язують з порушенням прав народних депутатів України представляти інтереси громадян України, які їх обрали, що є підставою для офіційного тлумачення цих норм Конституційним Судом України. На думку суб’єкта права на конституційне подання, утворена на підставі узгоджених політичних позицій депутатських фракцій коаліція може включати як народних депутатів України, які входять до відповідних фракцій, так і інших народних депутатів України, які… не ввійшли чи вийшли зі складу депутатських фракцій, але їх повноваження не припинено в порядку, встановленому частиною шостою статті 81 Конституції України…. (???-О.У.)
|
2. Таких позафракційних» у ВРУ залишилось лише 4 (3-з ПР, 1 – з БЮТу). А тих, які вийшли або не увійшли до фракцій партій чи блоків, за списками яких обирались, взагалі нема. бо це мало б наслідком відповідно до ст.81 Конституції України втрату депутатського мандату! А виборці, на жаль, обирали партію чи блок, а не нардепів!
|
3.4…. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України за Конституцією України фракційне структурування Верховної Ради України і формування коаліції є обов’язковими умовами її повноважності (абзац другий підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008)….
|
3. Так все ж таки, тільки фракції можуть формувати коаліцію та нардепи саме цих фракцій!!!
|
4.Тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України в Рішенні Конституційного Суду України від 17 вересня 2008 року № 16-рп/2008 дано без урахування положень Регламенту, оскільки Тимчасовий регламент Верховної Ради України цим же Рішенням був визнаний таким, що не відповідає Конституції України, у зв’язку з прийняттям його не у формі закону України, а у формі постанови Верховної Ради України…. … стаття 61 Регламенту визначила коаліцію як сформоване за результатами виборів і на основі узгоджених політичних позицій та на засадах, встановлених Конституцією України і Регламентом, об’єднання депутатських фракцій, народних депутатів України, до складу якого входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. … Частина сьома статті 83 Конституції України передбачає формування коаліції не тільки після проведення чергових та позачергових виборів Верховної Ради України, а й після припинення діяльності коаліції. Це дає підстави для висновку, що за Конституцією України можлива зміна у Верховній Раді України однієї парламентської більшості на іншу в залежності від волі більшості народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. (??? –О.У.)
|
4. Закон про Регламент не може суперечити Конституції, як Основному Закону держави! Саме ця внесена зміна до ст.61 Закону про Регламент прямо суперечить ст. 83 Конституції України та згаданому рішенню КС від 17 вересня 2008 р. Нова коаліція формується так як і попередня, інше – від лукавого!
|
5…. Основний Закон України не виключає, а Регламент (частина третя статті 59) передбачає можливість перебування у Верховній Раді України народного депутата України поза депутатською фракцією, зокрема, у разі його невходження або виходу зі складу депутатської фракції політичної партії (виборчого блоку), за виборчим списком якої його обрано, до прийняття на підставі закону рішення вищим керівним органом відповідної політичної партії (виборчого блоку) про дострокове припинення його повноважень….(???-О.У.)
|
5. Дивний аналіз бачить в Конституції те, чого там нема й не може бути. Бо висновок робиться протилежний змісту ст 83 К. ! |
6. Конституція України, передбачивши належність народних депутатів України до депутатських фракцій, не обмежила їх права самостійно визначатися при прийнятті рішень, у тому числі щодо входження до складу більшості народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, яка формує коаліцію….
|
6. Так, ст.84 Конституції передбачає особисте голосування нардепів, а вони цю статтю ігнорують!
|
в и р і ш и в: 1. В аспекті конституційного подання положення частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України „Про Регламент Верховної Ради України“ від 10 лютого 2010 року № 1861–VI, у системному зв’язку з положеннями статей 1, 5, 15, 36, 38, 69, 76, 79, 80, 81, частин п’ятої, сьомої, дев’ятої статті 83, статті 86 Конституції України, статей 60, 61 Регламенту Верховної Ради України слід розуміти так, що окремі народні депутати України, зокрема ті, які не перебувають у складі депутатських фракцій, що ініціювали створення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, мають право брати участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України….5
|
7.КС в 2008р. в и р і ш и в: 1. словосполучення «коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України», … слід розуміти як об’єднання... депутатських фракцій, кількість народних депутатів … в яких становить більшість від конституційного складу ВРУ,6
|
Таким чином, на думку багатьох експертів два рішення КС майже з одного питання щодо ст. 83 Конституції суперечать одне одному. Проте, так не вважав тодішній голова КС Андрій Стрижак, який на прес-конференції 6 квітня 2010 року заявив: «Конституція не змінилась (з моменту винесення КС рішення щодо формування парламентської коаліції виключно фракціями у вересні 2008 року-О.У.). Змінилось правове регулювання – був прийнятий закон про Регламент (Верховної Ради) … Нове тлумачення на цьому етапі ми не могли давати без урахування закону про Регламент». Водночас він зауважив, що рішення КС від 2008 року щодо коаліції залишається чинним, але у зв’язку з прийняттям закону про Регламент ВР правова ситуація змінилась. «Конституційний Суд України не розглядав цю справу як спір, як конституційно-правовий конфлікт, а виходив з реальних процесів життя, які не завжди можна прочитати в книгах чи законах… В Конституції України закладено дуалізм, що, з одного боку, депутати мають імперативний мандат, але водночас депутат не є «кріпаком» і може вільно голосувати…»7, – сказав Андрій Стрижак.
За чинною Конституцією Президент має вносити до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України..., призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України (ГПУ); вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України. До того ж, голова держави отримав додаткові повноваження достроково припиняти повноваження Верховної Ради за ст.90 Конституції України: «1) протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій...2) протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України».
Дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради припиняє повноваження парламенту приймати закони, постанови, будь-які рішення після вступу Указу в силу, але повноваження нардепів припиняються тільки після обрання нового парламенту.
Для народних депутатів України частково діє так званий «імперативний мандат». Частково тому, що тільки «не входження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку … до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку…), або виходу народного депутата України із складу такої фракції;...». Тобто, якщо нардеп сам не вийшов з такої фракції, а навіть увійшов до складу коаліції індивідуально, або вийшов з неї (а фракція залишилась), він залишається депутатом. До того ж, окремого закону, про який згадується в Конституції, де мало би все це регламентуватись, так і не було прийнято.
Відповідно до абзацу 3, статті 84 Конституції України «Голосування… здійснюється народним депутатом України особисто», а рішення Конституційного Суду від 7 липня 1998 року підтверджено, що «…народний депутату країни не має права голосувати за інших… на засіданнях Верховної Ради України…». Незважаючи на це, практика голосування за відсутніх залишається. При чому в усіх фракціях парламенту, не соромлячись телекамер, «багатокнопочники-нардепи» ігнорують безкарно цю конституційну норму.
Залишились без змін функції органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, голів яких призначає, звільняє Президент, за поданням Кабміну (двовладдя у вертикалі влади).
Адміністрація Президента (Секретаріат, за часів Ющенка) (АдмП)) – це не лише технічний орган голови держави, він готує не лише аналітику та кадрові питання, а часто він перебирає на себе й управлінські повноваження.
Рада національної безпеки та оборони (РНБО), яку за ст.107 Конституції України формує Президент, а п’ять членів входять до неї за посадами (прем`єр, Міністри оборони, внутрішніх справ, закордонних справ та голова СБУ), має забезпечити механізм захисту Президентом конституційних прав і свобод громадян, національної безпеки держави. Її рішення вводяться в дію указами Президента. Зміст конституційних повноважень цього органу залишився без змін від Конституції президентсько-парламентської форми правління.
Додаткове повноваження отримала прокуратура: ст.121. п.5 Конституції «нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування…»4 (проте, за нормами
міжнародного права – це функція правосуддя).
Особливу роль тепер відіграватиме Вища рада юстиції, хоча її повноважень і не торкнулись конституційні зміни, фактично вона перетворюється в контролера та кадровика з призначень та звільнень суддів і повністю перебуває під впливом чинної влади.
Конституційний Суд, як і раніше, має складатися з 18 суддів – по 6 – від Президента, Верховної Ради та з`їзду суддів (строком на 9 років, а голова КС – на 3 роки, але лише раз). Проте принципи його формування занадто політизовані, відірвані від обов`язкових вимог щодо професійної підготовки суддів. Тому КС стає заручником у тих, хто має більшість чи в парламенті, чи в уряді, чи у президентської сторони. До того ж, ВРУ 4–6 скликань саботували приведення суддів КС до присяги, щоб не допустити прийняття небажаних для тих чи інших політичних сил рішень.
Суддів судів загальної юрисдикції, як і раніше, на перші п`ять років призначає Президент, а потім – парламент безстроково (до пенсії – 65 років). Суди присяжних так і залишаються лише продекларовані в Конституції, бо їх так і не створюють.
Таким чином, аналіз системи влади в Україні дозволяє зробити два основних висновки: з одного боку, формально існує розмежування повноваження гілок влади, політична структуризація парламенту, який працює на постійній основі, а з іншого, – суперечливість, незавершеність конституційних змін призвели до протистояння владних інституцій (2005-початок 2010 роках) та реальної загрози монополізації всієї влади однією політсилою після її перемоги на президентських виборах 2010 року.
Останнім часом все частіше від політиків та експертів лунають припущення про можливість скасування недолугих конституційних змін 2004 року. Проте, мова йде не про виконання рекомендацій ПАРЄ ще квітня 2007 року про вдосконалення парламентсько-президентської моделі, а про повернення до президентсько-парламентської часів Кучми (або В.Путіна в РФ). Європейський досвід таких прикладів не знає. Навпаки: Польща, Хорватія, Литва...пройшли успішно шлях від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки.
Декларації Ю.Тимошенко про звернення до людей, щоб на референдумі визначитись, за яку форму правління народ (президентську чи парламентську) – це чергова спроба маніпуляції громадською думкою, бо вона й сама часто плутається у формах правління. За словами відомого політолога В.Фесенка, командою В.Януковича «де-факто створюється президентсько-парламентська система влади, а де-юре вона залишається парламентсько-президентською… Якийсь час це може влаштовувати президента, тому що є лояльний уряд, є підконтрольна парламентська більшість. І навіщо ці юридичні дрібниці? Але хто знає, що буде в майбутньому?» Крім того, він зазначив, що Конституційний Суд фактично «непрямо легалізує» індивідуальне членство депутатів у коаліції, а це, в свою чергу, веде до «… посилення міграції з опозиційних фракцій до коаліції». Відповідаючи на питання, чи пропрацює чинний парламент всю свою каденцію, В.Фесенко сказав: «Я б не наважувався прогнозувати долю нинішнього парламенту. Він хворий, але не збирається вмирати…».8