4. Державний устрій та типологія політичних систем.
Державно-територіальний устрій буває: унітарний (простий), федеративний, конфедеративний та імперський (складний). Щодо визначення типології політичних систем, існують різні критерії:
Типологія політичних систем:
консенсусні, інтегративні, общинні;
відкриті, закриті; інструментальні, ідеологічні;
традиційні (патріархальні), змішані, сучасні;
демократичні, авторитарні, тоталітарні (класифікація за політичними режимами);
формаційні (рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, соціалістичні, перехідні).
Основи класифікації політичних режимів:
принцип поділу влади; багатопартійність та наявність опозиції;
принципи взаємовідносин громадянського суспільства з державою;
дієвість законів, гарантії прав, свобод громадян, їх законопослушність та рівень політичної культури.
Класифікація політичних режимів
авторитарний |
тоталітарний |
демократичний |
Крім того, можливі риси, атавізми одного політичного режиму в іншому, а інші різновиди політичних систем: інформаційні чи ідеологічні; закриті чи відкриті тощо – переважно залежать саме від політичних режимів. Проблеми еволюції політичних систем теж безпосередньо зв’язані з тим, яких рис в них більше.
5. Правова держава та громадянське суспільство (концепції, реалії)
Правова держава – це задекларована, законодавчо закріплена мета демократичного суспільства, вона має свої риси, принципи, хоча в повному обсязі ніде не побудована, але рівень цивілізованості суспільство саме і визначається в сучасному світі наближенням до її основних обов’язкових ознак.
В правовій державі державна влада – єдина, верховна, неподільна. Але функції її діляться на гілки з дієвою системою противаг. Характер відносин між громадянином і державою – ключове питання в правовій державі, яка, підкоряючись праву, має як суб’єктивні права, так і обов’язки, в залежності від забезпечення прав і свобод громадян.
Громадянське суспільство – провідна ознака правової держави, яка гарантує його. Але не втручається безпосередньо в його справи. Більше того, справжня правова держава має бути зацікавлена в контролі над собою громадянського суспільства, якщо воно має відповідний розвинений характер. Особливу роль тут відіграють засоби масової інформації, які гарантують прозорість діяльності влади та відкритість суспільства.
6. Поняття демократії та різновиди її концепцій.
Поняття демократії. Демократія (гр. demos, kration – народ і влада) – «народовладдя». За Рузвельтом, «кращим свідоцтвом любові до свободи є той стан, в якому перебуває народ. Кожна людина повин-на мати однакову з іншими можливість проявити свою сутність».
Демократія – це не лише вільні вибори, плюралізм політичних інтересів, а й достатній рівень політичної культури, законос-лухняності громадян, чіткий механізм здійснення державної влади з верховенством закону, права, соціальною справедливістю, взаємними обов’язками громадянського суспільства та держави, народним суверенітетом (народ – джерело влади).
Останнім часом, політичні лідери різних політичних кольорів декларують « ДЕМОКРАТІЮ як ДИКТАТУРУ ЗАКОНУ?» Проте, не всі закони демократичні по своїй суті, інакше довелось би «шукати» демократію в нацистській Німеччині, чи в сучасній Північній Кореї.
Поняття «диктатура» та «демократія» - це майже антоніми, несумісні речі за основними ознаками! В той же час, це не означає, що демократія - це вседозволенність, яка не вимагає дотримання правових норм. З часів Римського права добре відомі дві умови дієвості нормативно-правових актів, будь-яких рішень влади: ПРОЦЕДУРА (чіткий механізм реалізації з термінами та відповідальними); – САНКЦІЇ (до порушників цих правових норм з відповідальними за їх застосування).
Основні сучасні риси демократії:
