Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Політологія 6 видання (Автосохраненный).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

5..Еволюцiя полiтичних iдей в Росії та на українських землях в XVII – XVIII століттях.

У другій половині XVII століття на українських землях була зроблена перша спроба самовизначення нації та створення незалежної країни, а в Росії продовжився процес зміцнення та розширення власної централізованої держави. Чому для України ця спроба виявилась невдалою, більше того, українські землі навіть втратили врешті-решт залишки будь-якої автономності, а Росія досягла ледь не «золотого віку» своєї могутності? Для відповіді на ці питання доречно продовжити порівняння розвитку там політичних концецій державотворення.

Полiтичні ідеї XVII –XVIII ст. в Росії та на Україні.Таблиця №15

Українська політична думка

Російська політична думка

- Хмельниччина – перша реальна спроба створення незалежної Української держави (національно- визвольна війна1648–1657 рр, або козацька революція).

У Гетьманськiй державi були елементи монархічного та республіканського правлiння:

  • Гетьман обирався народом, свої дiї погоджував з гетьманською старшиною;

  • найвища влада поєднувала риси монархiї (гетьман), аристократiї (козацька старшина), демократiї (виборнiсть, свободи);

за часи Хмельницького влада тяжiла до монархiї, а за iнших гетьманiв – до аристократiї чи станової демократiї

  • Iдея самовизначення української нацiї в межах історично етнічних земель;

  • укладення Переяславської угоди в 1654 роцi – це спроба об’єднання з православною Росією на конфедеративних засадах при збереженнi самостiйної дипломатiї, армії, внутрішньої полiтики;

- пошуки зовнішньої підтримки української державності в Швецiї, Польщi, Кримсько-татарському ханстві, чи навiть у Туреччині, як альтернативи росiйськiй експансiї розпочалися ще за часiв Б. Хмельницького й продовжувались, при чому теж марно, за iнших гетьманів (П. Дорошенка, І. Мазепи).

Пилип Орлик (гетьман у вигнаннi) – «лицар омрiяного образу», автор Конституції 1710р. (як угоди Гетьмана з старшиною та запорожцями про державний устрiй, права на вольностi,). Головне – юридичне закріплення демократичних традицiй Запорізької Сiчi, якi пройшли випробовування часом. Але полiтичнi iдеї державотворення теж були зорiєнтованi на пріоритет чужинцiв (полякiв, шведiв, туркiв), що не сприймалося бiльшiстю козаків, українським народом. «Конституція Пилипа Орлика не набула чинності, а залишилась лише проектом політико-правового документа. Тому некоректно вважати її першою українською Конституцією, подавати її як попередницю Конституції США.»5

Видатний український мислитель Григорій Сковорода вважав, що державний устрій, політичний лад залежить від того, наскільки соціально-політичний стан членів суспільства відповідає їх духовній природі. «Держава є законною й необхідною, але не злочинна влада» . Це настає тоді, коли природне перетворюється у неприродне. Такі ж проблеми, як рівність і свобода є проблемами природної відповідальності. Суспільно-політичним ідеалом мав бути державний лад, який би спирався на суспільний компроміс. Це мало б бути гармонійне суспільство, але з певною ієрархічною структурою.6

- Феофан Прокопович (1681-1736) – один з перших теоретикiв абсолютизму в Росiї (колишнiй ректор Києво-Могилянського колегiуму), сподвижник Петра І, фiлософ, теоретик держави i права, засновник теорiй освіченого абсолютизму, за якою церква мала підпорядковуватись держав. Теорiя абсолютизму пов’язана з боротьбою за владу, майновi iнтереси свiтської аристократiї та церковної ієрархії.

Абсолютний монарх – верховний носій державної влади над усiма громадянськими законами, усi його дiї мають спрямовуватись на загальну користь! «Освічений володар – фiлософ на тронi». Освiта, наука – основа держави, добробуту громадян.

- В.М. Татищев (1686-1750) Прихильник теорiї природних прав i свобод людини, якi треба «загнуздати для її ж користі, навiсивши природну узду (влада батькiв в сiм’ї, монарха - в державi)».

- Суперечливе ставлення до кріпацтва: є й «узда похiдна договiрна» (влада помiщика над крiпаком, пана - над слугою).

- З одного боку, засуджував кріпацтво, вважав його протиприродним, а з іншого – твердив, що визволення селян породило б «хвилювання», «чвари, підступність, кривди» і «вольність селян з нашою формою монаршого правління – не узгоджується».

Політичні ідеї другої половини XVIII ст. в Росії зводились до законодавчого оформлення кріпацтва, панування дворянства, з одного боку, руйнування Запорізької Сiчi, скасування гетьманщини та будь-яких автономних прав українських земель – з другого, та дивовижне поєднання Катериною ІІ політичного деспотизму, освіченого абсолютизму з ідеалами французького лібералізму Вольтера, Дідро, – з третього.

«Сенат – вмістилище законів, всі громадяни перед законом рівні, свобода – душа всього на світі... Хочу покорятись законам, а не рабам, хочу загальної мети зробити щасливими підданих!».

«Не забороняти i не примушувати» – головні принципи лiбералiзму – основа програми Катерини II, яка теоретично значно відрізнялась від позицій Петра І, але на практиці продовжила його курс на абсолютизацію імператорської влади.

Вершиною російської політичної думки XVIII ст. стали ідеї О.М. Радищева (1749-1802), який заклав основи революційної демократії у «Подорожі з Петербурга до Москви», «Проекті цивільного уложення»:

- за насильницьке повалення самодержавства, скасування кріпацтва;

- перетворення Росії у федерацію;

- панування справжньої свободи; рівність громадян перед законом, поваги до бідних, неприйнятність расової теорії, ідеї агресивних війн.

Таким чином, порівняльний аналіз поглядів на українських землях та в Росії в ІІ полoвині XVII – XVIII століттях дозволяє зробити такі висновки:

по-перше, якщо на українських землях перша спроба розбудови незалежної держави зазнала поразки та більшість політичних ідей мали лише теоретичний характер, то в Росії офіційна політична думка мала переважно практичну спрямованість;

по-друге, вплив світової політичної ідеї нового часу в більшій мірі відображався саме в політичних поглядах українських мислителів і політиків, хоча і в Росії, де консервація феодальних порядків залишалась реальністю, знаходили місце перші паростки ліберальних, гуманістичних, а особливо революційних ідей.