Глава 4 Система судів юрисдикції з трудових питань

Суди трудової юрисдикції виникли у Німеччині в 20-ті ро­ки XX століття як складова частина звичайної юрисдикції після прийняття кількох законів, що стосуються захисту ро­бітників, і являють собою самостійну галузь судової системи з 1953 р. Нормативна основа цієї юрисдикції — Закон про суди з трудових справ (нім. Arbeitsgerichtsgesetz).

До компетенції цих судів належать три глобальних блоки питань: 1) суперечки з приводу всіх трудових правовідносин між робітником і роботодавцем (платня, відпустки, час від­починку, компенсація шкоди і витрат, відшкодування збит­ків, звільнення тощо; 2) суперечки між профспілками і робо­тодавцями з приводу тарифних угод або їх тлумачення; 3) справи щодо представництва інтересів робітників на під­приємствах, якщо це є сферою трудового законодавства. За відповідних обставин ці суди можуть розглядати питання за­конності страйків або локаутів.

Система судів з трудових питань має три рівні. Справи на всіх рівнях судів розглядаються тільки колегіально в па­латах і сенатах (вищий рівень). Найважливішою ознакою формування судів усіх рівнів є паритетне представництво у складі суду непрофесійних судів від робітників і роботодав­ців на пропозицію Міністерства праці земель і федерації, які призначаються на чотири роки. Але і сам професійний суддя цього суду повинен бути спеціалістом в галузі трудового за­конодавства.

60

Розділ І

Судова система Німеччини

61

Суди, що розглядають трудові спори, є компетентними в усіх питаннях стосовно трудового права як галузі спеціаль­ного регулювання найманої праці. Тут розглядають: 1) будь-які спори між найманими робітниками та роботодавцями у сфері трудових відносин, між самими роботодавцями, між самими найманими робітниками, між профспілками та спіл­ками роботодавців щодо укладених між ними тарифних угод і щодо питань регулювання конкурентної боротьби на трудо­вому ринку; 2) усі спори, що підпадають під закон про тру­довий режим підприємств; 3) спори, що стосуються виборів представників найманих робітників відповідно до законів про участь представників найманих робітників в управлінні під­приємством (нім. Betriebsverfassungrecht).

§ 1. Суди з трудових питань

До першого рівня судової ієрархії юрисдикції у сфері тру­дового законодавства належать суди з трудових питань (нім. Arbeitsgericht), які мають територіальну юрисдикцію в 123 округах Німеччини. Палати цих судів під час розгляду справ складаються з одного професійного судді, який є головую­чим, і, як правило, з двох непрофесійних суддів.

До їхньої компетенції належать всі трудові справи. Судо­чинство здійснюється відповідно до норм цивільного процесу при спрощеному оформленні, завдяки низці спеціальних за­конодавчих приписів, що забезпечує швидше закінчення провадження, його нескладне оформлення з відносно незна­чною вартістю судового процесу для осіб, які є учасниками. Оскільки трудові суди в землях є судами лише першої ін­станції, то саме їм відведене головну роль у процедурі при­мирення учасників трудового конфлікту. Ці суди зобов'язані докласти максимум зусиль для досягнення мирової угоди між учасниками справи, в чому домінуюча надія покладаєть­ся на непрофесійних суддів, які практично обізнані з пробле­мами, коріннями та підставами їх виникнення, з механізма­ми їх розвитку і навіть у "таємних задумках" сторін конфлік­ту. Особливо це стосується спорів, що випливають з права представництва робітників певного підприємства у Раді представників (нім. Betriebsrat), які, відповідно до демокра­тичного законодавства Німеччини, беруть участь в управлін­ні підприємством, у діяльності контрольних і наглядових ут-

ворень і мають право впливати на прийняття певних рішень. Наприклад, можуть виникнути суперечки щодо: виборів пев­них робітників до Ради (такими робітниками можуть бути незадоволені роботодавці, які побоюються їхньої активної позиції, чи робітники, які вважають, що їхні обранці здатні проявляти штрейкбрехерство, а також у разі, якщо робото­давці маніпулювали процесом їх обрання); розпуску Ради; висування звинувачення щодо законності заходів, прийня­тих Радою робітників у питаннях управління підприємством. Указані спори вирішуються в порядку особливого оформлен­ня провадження.

У судах першого рівня адвокат має допуск до судогово­ріння тільки у справах при ціні позову понад 300 німецьких марок. Оскарження рішення суду з трудових справ можливе тільки при ціні позову понад 800 німецьких марок або в разі принципового значення справи, якщо на це є дозвіл суду, який виніс рішення. В останньому випадку скарга подається як ревізійна у порядку минаючої апеляції, тобто як ревізійна скарга безпосередньо до Федерального суду з трудових пи­тань. Відмова у прийнятті скарги з боку трудового суду мо­же бути оскарженою і лише тоді скарга разом зі справою приймається до провадження у Федеральному суді, якщо він задовольнив оскарження відмови у прийнятті скарги (нім. Nichtzulassungsbeschwerde).