§ 2. Процедура провадження

На засіданнях суду головує голова третейського суду. Третейський суд має проводити свої засідання без затри­мок і перерви. Голова третейського суду встановлює для сто-

рін прийнятний термін, протягом якого сторони повинні пе­редати в суд письмово зафіксовані докази для змагального процесу.

Мінімальний термін для появи в суді становить один тиждень після отримання повістки. Навіть за наявності обгрунтованих заяв третейський суд повинен відмовити сто­ронам у подовженні строків. У разі виникнення підозри щодо навмисного затягування справи сторонами третейський суд має право вимагати обгрунтування причин зволікань.

Позов, попередні заяви за суттю позову або про його від­кликання, повістки в суд і директиви щодо встановлених третейським судом обмежень у часі мають бути надіслані сторонам рекомендованим листом із квитанцією, що засвід­чує факт отримання. Решта зауважень, листів і протоколів зі справи можуть пересилатися звичайною поштою. Вся інфор­мація та документи, що їх одна сторона надсилає до третей­ського суду, повинні також бути надіслані й іншій стороні.

У разі, якщо документ, що підпадає під вказані послуги, було отримано в інший спосіб, послуга вважається такою, що була надана на час дійсного отримання. Законний пред­ставник обслуговується замість сторони.

Якщо відповідач без поважної на те причини не відпові­дає на позов протягом визначеного головою третейського су­ду строку або якщо сторона протягом подальшого ходу про­цесу і визначеного головою третейського суду строку без поважної на те причини не виконує вимог, визначених тре­тейським судом, або не з'являється і не направляє представ­ників на слухання у третейському суді, незважаючи на отри­мання повістки, то третейський суд повинен продовжувати процес. За запитом третейського суду поважні причини мають бути підтверджені.

Невиконання однією стороною процесуальних дій не є підставою для визнання фактичної аргументації іншої сторо­ни. Третейський суд може вільно оцінювати поведінку сторо­ни, шо не виконала своїх процесуальних дій.

До того як буде винесено рішення третейського суду, має відбутися слухання у справі. Прийняття рішення без по­переднього слухання можливе лише у тому разі, якщо сторо­ни відмовляться від права на слухання або якщо третей­ський суд вирішить, шо проведення слухань не є необхідним.

108

Розділ І

Судова система Німеччини

109

За запитом голови суду сторони повинні дати показання щодо фактів, які стосуються справи, та відповідних заяв. Слухання проводяться на кожній стадії процесу. За погодже­ністю з третейськими суддями та згідно з розкладом голова третейського суду викликає сторони на слухання справи. Повістка може містити вимогу про те, щоб сторони предста­вили на слухання свідків. Третейський суд також вправі ви­кликати свідків, але це не зобов'язує останніх з'являтися на слухання.

Третейський суд може керувати процесом на власний розсуд, спрямовуючи його при цьому на встановлення фак­тів, достатніх для достовірної оцінки спору; він повинен ви­слуховувати свідків та експертів, розпоряджатися щодо вит­ребування документів і т. ін. Для отримання доказів і свід­чень суд не повинен обмежуватися лише заявами сторін; він може бути уповноважений сторонами звертатися до компе­тентного державного суду для прийняття присяги свідка або експерта чи для іншої дії, що не входить до компетенції тре­тейського суду.

Під час слухання справи ведеться протокол засідань; для його ведення призначається секретар. Для протоколу слу­хання рекомендується такий зміст:

місце й дата проведення слухання;

прізвища третейських суддів та секретаря, що веде про­токол; визначення суті спору;

найменування сторін, прізвища законних та уповноваже­них представників, свідкіь, експертів та Інших учасників слухання;

заява сторін про те, що вони не мають заперечень відносно юрисдикції третейського суду;

обумовлення суми, яка є предметом спору;

заява сторін, в якій вони висловлюють згоду щодо розмі­рів суддівських винагород;

заява сторін стосовно того, шо секретар має за рахунок сторін отримати від голови третейського суду гонорар, ви­значений на справедливий розсуд;

заява сторін стосовно компетентності суду; запити, що були зроблені сторонами;

підтвердження того, що у сторін була можливість висло­вити свою точку зору і що їх було вислухано;

вказівки третейського суду стосовно справи; розклад по­дальших засідань;

зазначення доказів або заява сторін про відмову від пра­ва на письмову фіксацію доказів; зафіксовані підтвердження, допущення та відмови; арбітражне врегулювання;

узгодження сторонами закону, що застосовується; узго­дження сторонами питання про те, чи буде, і за яких умов, зберігатися рішення суду; оцінка витрат, що їх несуть сторо­ни; свідчення отримання письмових доказів для змагального процесу;

підписи членів третейського суду, сторін або їхніх пред­ставників і, за потреби, підпис секретаря;

підпис голови третейського суду.

Протокол має бути підписаний головою третейського су­ду. Сторони отримують копію цього протоколу.

На кожній стадії процесу третейський суд повинен праг­нути того, щоб досягти полюбовного врегулювання спору та його індивідуальних аспектів. Факт врегулювання має бути занесений до протоколу, який за поданням однієї із сторін підписується сторонами та суддями. З метою реального за­безпечення такого врегулювання від сторін можна зажадати заяви про підкорення його негайному виконанню. У такому разі протокол, шо підтверджує факт врегулювання, підпису­ється сторонами та суддями і містить дату досягнення згоди. Такий протокол має зберігатись у канцелярії компетентного суду.