Глава 6 Установи правосуддя Парламенту

Висока палата правосуддя (фр. La Haute Cour de justice) і Палата правосуддя Республіки (фр. La cour de justice de la Republique) — специфічні утворення серед установ, покли­каних до здійснення судочинства у Франції. Вони не зв'язані ні з судовою системою загальної юрисдикції, ні з системою адміністративної юстиції. У числі розвинутих, всесвітньо ва-

гомих країн такі інститути народжено французькою практи­кою державного устрою. Ці установи утворені як парламент­ські органи щодо здійснення правосуддя за обвинуваченням Президента Республіки у державній зраді (ст. 68 Конститу­ції), а членів уряду за обвинуваченням у змові проти держав­ної безпеки, а також у діях, відповідальність за вчинення яких передбачено кримінальним законом на підставі обвину­вального акту (ст. 68-1 Конституції). Існування таких юрис-дикційних інстанцій за конструкцією державного устрою Франції є елементом парламентського контролю, що, на дум­ку французьких юристів, має превентивне значення і є од­ним з видів нагляду за екзекутивною владою з боку пред­ставницького органу народу.

Організаційно ці два органи діють окремо з 1993 p., а ра­ніше їхні функції були акумульовані у повноваженнях одно­го органу — Високої палати правосуддя, яка вже стала тра­дицією французького конституційного права. На практиці цей суд останній раз провів засідання у 1920 p., хоч його по­стійно утворюють у зв'язку з положеннями закону та Кон­ституції.

Але у 1993 р. Парламент Франції вирішив за необхідне залишити за Високою палатою правосуддя лише повнова­ження щодо кримінальної відповідальності Президента Рес­публіки, а для здійснення повноважень щодо кримінальної відповідальності членів уряду утворити новий орган — Пала­ту правосуддя Республіки.

§ 1. Висока палата правосуддя

Конституційною основою діяльності Високої Палати пра­восуддя є СТ.67 та ст. 68 (нова редакція) Конституції Фран­ції, а безпосередньо організація і діяльність цього органу рег­ламентуються Законом "Про Високу палату правосуддя" від 2 січня 1959 р. (фр. Loi organique sur la Haute Cour de justice) зі змінами, що були внесені в 1993 р. у процесі прийняття закону про нову зазначену судову установу Парламенту.

Цей орган складається з 24 осіб, які є постійними члена­ми і з 12 їх заступників. Обидві палати французького Парла­менту — Національні Збори та Сенат відповідно після кож­ного повного і часткового оновлення обирають по 12 постій­них і по 6 запасних членів цього суду. Обрання відбувається

164

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

165

таємним голосуванням. Для отримання мандату необхідна абсолютну більшість голосів членів кожної з палат.

Після обрання постійні та запасні члени Високої палати правосуддя присягають відповідно перед палатою, що їх об­рала і зі свого складу обирають президента свого судового органу. Закон вказує на обов'язки членів Палати і відпові­дальність за їх порушення, включно й відповідальність за відсутність на засіданнях без поважних причин, а також підстави і порядок відводу від участі в засіданні. Запасні чле­ни Палати у разі необхідності одноразової заміни на засідан­ні постійного члена Палати призначаються за методом пуб­лічного жеребкування.

Закон не вимагає від членів Палати мати юридичну осві­ту, тому Парламент вільний у своєму виборі, але це зумов­лює необхідність утворення суто професійного органу для проведення певної слідчої роботи під час підготовки засідан­ня Палати. Для цього створюється слідча комісія у складі п'яти постійних членів і двох заступників, які призначають­ся щорічно з числа суддів Касаційного суду Франції через бюро цього суду. Голова цієї комісії призначається у такому самому порядку з числа її постійних членів.

Обов'язки прокурора при Високій палаті правосуддя ви­конує Генеральний прокурор при Касаційному суді, при яко­му є генеральні адвокати, яких він призначає. Головний сек­ретар Касаційного суду є за правом секретарем Високої па­лати правосуддя і саме у такій якості присягає на відкрито­му засіданні Палати. Допоміжний і технічний персонал, необхідний для діяльності Палати, надається президентові Палати офісом національних Зборів і офісом Сенату. Кошто­рис Високої палати правосуддя зараховується до загального бюджету. Обов'язки членів Палати та слідчої комісії, а та­кож прокурора виконуються вказаними особами безоплатно. Виконання їх обов'язків передбачає лише право на компен­сацію необхідних витрат. Справи Палати, якщо вони були, передаються для збереження до Національного архіву.

У разі початку процедури переслідування Президента Республіки на підставі ст. 68 Конституції обидві Палати Парламенту повинні ухвалити резолюцію щодо притягнення його до суду. Під час прийняття такого рішення палатами Парламенту постійні та запасні члени Палати правосуддя не можуть брати участь ні в обговоренні, ні в голосуванні. Ре-

золюція, ухвалена одією з палат Парламенту передається в іншу Палату. У свою чергу, Президент тієї палати Парла­менту, яка ухвалила резолюцію Палати-ініціанта, терміново повідомляє про це вказаного генерального прокурора і пре­зидента іншої палати Парламенту.

Генеральний прокурор терміново підтверджує про отри­мання такого повідомлення і, у свою чергу, протягом 24 го­дин повідомляє про резолюцію президента Високої палати правосуддя і голову слідчої комісії, який скликає терміново цю комісію певним розпорядженням, хоч може провести са­мостійно певні слідчі дії. Закон орієнтує на те, що слідча ко­місія проводить усі слідчі дії згідно з нормами КПК Франції і тими нормами, що забезпечують гарантії захисту за стандар­тами, встановленими міжнародними документами. Дії цієї комісії оскарженню не підлягають, закон скрупульозно рег­ламентує діяльність комісії, якщо у процесі її роботи вини­кають юридичні та технічні складнощі (статті 25—26). Комі­сія розглядає справу тільки відносно особи діючого Прези­дента Республіки і факти, які кваліфікують його дії не інак­ше, як державну зраду. Усі інші обставини, факти, обвинувачення у вчиненні інших злочинів або дії особи, яка колись була Президентом Республіки, комісія не розглядає.

Якщо провадження у справі закінчено, комісія надсилає справу до Високої палати правосуддя, якщо для цього є підс­тави. За клопотанням Генерального прокурора Президент Високої палати правосуддя призначає дату судового розгля­ду справи. Процедура проведення засідання регламентується розділом 3 вказаного Закону. Слухання у Високій палаті, як правило, відкриті, але як виключення може бути ухвалено рішення про закрите судове засідання. Після закінчення слу­хань Висока палата правосуддя розглядає питання щодо до­веденості вини обвинуваченого. Рішення приймається по кожному пункту висунутого обвинувачення окремо і щодо наявності пом'якшуючих вину обставин.

Голосування відбувається таємно, шляхом подачі бюле­тенів за правилами прийняття рішення абсолютною більшіс­тю голосів. Будь-яке рішення Високої Палати правосуддя ні апеляційному, ні касаційному оскарженню не підлягає, воно є остаточним.

766

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

167