Глава 2 Система судів загальної юрисдикції у Франції

Система судів загальної юрисдикції організована відпо­відно до Кодексу про судовий устрій (фр. Code de l'organisation judiciaire) у Франції, який був затверджений Ордонансом від 16 березня 1978 р. з наступними змінами та доповненнями (див. табл. З, 4).

Організацію системи судів зягяльнпї юрисдикції у Фран­ції спрямовано на реалізацію в їх діяльності двох фундамен­тальних принципів:

1) право на апеляційний перегляд справи. Це означає, що кожне рішення суду, схвалене в першій інстанції, може бути оскаржене в апеляційному порядку, тобто кожна спра­ва може бути апріорі розглянута в судовому слуханні, двічі з дослідженням фактів і обгрунтованості правозастосування (за фактом і за правом). Прийняття судового рішення в апе­ляційній інстанції, де відбувається фактично нове досліджен­ня фактів і аналіз нових доказів, які не були предметом дос­лідження в суді першої інстанції, розглядається вже як ухва­лення судового рішення в останній, з точки зору досліджен­ня фактів, інстанції;

r

117

Установи правосудця у Франції

2) уніфікація юриспруденції з боку однієї судової устано­ви, яка вінчає вершину судової піраміди загальної юрисдик­ції. Такою установою є касаційний суд, який досліджує спра­ву лише з точки зору права, виробляє правозастосовну докт­рину, якою послуговуються у подальшому суди нижчих рів­нів, тобто він інтерпретує закон.

Судову систему Франції організовано з урахуванням га­лузевого підходу до правовідносин і тому її, як і в Німеччині, можна поділити на судові установи звичайної юрисдикції і судові установи спеціальної юрисдикції хоча б на рівні пер­шої інстанції. Судова система за ієрархічною організацією має чітку трирівневу пірамідально-ієрархічну структуру: 1) трибунали (фр. tribunal) і спеціалізовані суди — суди пер­шої інстанції: 2) апеляційні суди (фр. cours d'appei); 3) Каса­ційний суд (фр. cour de cassation) — верховна судова уста­нова Франції в системі судів загальної юрисдикції.

Крім того, всередині структурної організації кожного з названих рівнів є структурування за галузевою ознакою. Це досить виразно проглядається в судах першої інстанції — трибуналах. Є також особливості в організації судів, які роз­глядають справи з цивільних і кримінальних питань. Це пов'язано з суб'єктною ознакою сторін процесу або з фран­цузькою класифікацією видів кримінальних правопорушень.

Кримінальний кодекс Франції (фр. Code Penal) від 1810 року, значно реформований у 1992 році та введений у дію в 1994 році, виокремлює три головні категорії правопорушень, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність: кримінальні правопорушення (фр. Contraventions), або дріб­ні злочини; делікти (фр. delits) — середні злочини, та сер­йозні злочини (фр. Crimes). Це зумовлює жорстку прив'язку у сфері інстанційної компетенції кримінальних підрозділів у судах указаної ієрархії. Поділ перерахованих вище трьох го­ловних категорій ще на додаткові категорії впливає не на ор­ганізацію всередині судових структур, а тільки на класифіка­цію покарання.