§ 2. Розподілене верховенство і повноваження

З точки зору теорії принцип єдності права вимагає, щоб у державі існував тільки один Верховний суд. На практиці, однак, ситуація інша. Верховний суд є найвищим серед ор­динарних судів, але існують також суди, які не належать до цієї категорії. Наприклад, до Верховного суду не можна звертатися з касаціями з приводу багатьох рішень, що є над­звичайно важливими і були прийнятими судовим відділом Державної Ради. Тому судові відділення є найвищим судо­вим органом і перебувають на одному рівні з Верховним су-

282

дом. В інтересах єдності права ці два суди намагаються до­сягти гармонізації своїх рішень.

Хоча Конституція 1983 року не стверджує того, але пе­редбачає, що Верховний суд є найвищим судом у системі ор­динарних судів. Відповідно до Хартії Королівства Нідерлан­дів Верховний суд є також вищим судовим органом Нідер­ландських Антильських островів.

Як вищий судовий орган країни повноваження Верховно­го суду включають не лише здійснення правосуддя, а й інші обов'язки, деякі з яких виходять за межі компетенцій зви­чайної судової влади. Перша група обов'язків суду є найваж­ливішою і включає переважно розгляд верховною інстанцією звичайних цивільних, кримінальних і податкових справ, військові справи; справи з питань суспільної безпеки розгля­даються Центральним апеляційним судом. Розгляд таких справ займає значну частину часу в роботі Верховного суду. Верховний суд відповідальний також за розгляд певної кількості випадків судової практики, що в певних правових системах традиційно покладаються на вищі судові органи. Серед цих справ, зокрема, справи про призи, що, переважно, є міжнародними спорами, пов'язаними з війною на морі (морський приз — трофей). З 1945 року кілька таких справ було розглянуто в Гаазі. Вони включають справи з імпічмен-та за злочини, скоєні членами Генеральних штатів чи служ­бовцями міністерств під час їх перебування на посадах оку­паційної адміністрації. У всіх подібних справах Верховний суд був судом як першої, так і останньої інстанцій

У багатьох справах окремі суди і Верховний суд мають здійснювати нагляд за конституційністю законодавства. Але в Нідерландах ситуація відмінна. Конституція зобов'язує Верховний суд давати оцінку датському законодавству в світлі положень міжнародних угод, які є обов'язковими для Нідерландів, оскільки не визнається право перегляду консти-туційності законодавства і договорів.

§ 3. Касаційні повноваження

Як найвищий судовий орган держави Верховний суд не є апеляційним судом, іншими словами, він повністю не пере­глядає справ, а виступає тільки як суд касаційної інстанції. Касація означає анулювання судового рішення з точки зору

283

Огляд судової системи Нідерландів

права. При касації увага приділяється закону, а не факту. Головною метою є підтримка одноманітності закону.

Касаційні рішення є важливими не тільки в силу того, що вони мають відношення як до контролю за правильністю застосування закону в конкретних справах, так і до створен­ня нового законодавства. Дуже часто Верховний суд, за яким залишається останнє слово, при розгляді юридичних питань, які є питаннями надзвичайної суспільної значущості, ухвалює рішення, що є прецедентним правом. Окрім того, вони можуть бути підставою для внесення пропозицій у пар­ламенті щодо удосконалення чинного законодавства шляхом прийняття законів про зміну певних нормативних актів.

Інколи, однак, такі важливі юридичні питання зали­шаються поза сферою Верховного суду. Це пов'язано з особ­ливою природою касації: касації, захищаючи однорідність і розвиток закону, слугують суспільним інтересам, і питання про те, чи поданий запит з цієї причини, працює на користь індивідуальним інтересам. Якщо сторона, яка програла, вва­жає, що звернення в порядку касації може бути виграно і згідна витратити час і гроші на внесення такої апеляції, то лише в цьому випадку Верховний суд може прийняти рішен­ня. Касація в інтересах закону існує для того, щоб вирішити цю дилему. Процедура полягає у такому: Генеральний про­курор вносить скаргу в порядку касації до Верховного суду. Офіційно це не включає в себе жодну із сторін у конкретній справі, але практично це часто трапляється під час консуль­тації однієї з них. Касація в інтересах закону нічого не змі­нює у відносинах між сторонами; посилаючись на закон, во­на не наносить шкоду правам сторін у справі. Якщо не має заяви в порядку касації, то Верховний суд не може дати оцінку щодо конкретного юридичного питання, незалежно від того, наскільки він важливий.

Література:

1. The Court System in the Netherlands / Administration of Justice — Legal Assistance. July 1988 Ministry of Justice.

Судова система Австрії

285

Розділ VI Судова система Австрії