- •В. І. Шишкін
- •Глава 1 Конституційні основи правосуддя
- •Глава 2 Система судів звичайної юрисдикції
- •§ 1. Структура судових установ цивільної юрисдикції
- •§ 2. Структура судових установ кримінальної юрисдикції
- •§ 3. Об'єднаний Великий сенат
- •§ 1. Розуміння адміністративної юрисдикції
- •§ 2. Правові основи організації адміністративних судів
- •§ 3. Адміністративні суди
- •§ 4. Вищі адміністративні земельні суди
- •§ 5. Федеральний адміністративний суд
- •Глава 4 Система судів юрисдикції з трудових питань
- •§ 1. Суди з трудових питань
- •§ 2. Земельні суди з трудових питань
- •§ 3. Федеральний суд з трудових питань
- •Глава 5
- •§ 1. Соціальні суди
- •§ 2. Земельні соціальні суди
- •§ 3. Федеральний соціальний суд
- •Глава 6 Система судів з питань фінансової юрисдикції
- •§ 1. Фінансові суди
- •§ 2. Федеральна фінансова палата
- •Глава 7 Єдиний сенат верховних судових установ
- •Глава 8 Про дисциплінарні суди
- •Глава 9 Про військову юстицію у Німеччині
- •Глава 10
- •§ 1. Професійні судді
- •§ 2. Непрофесійні судді
- •Глава 11 Службовці системи правосуддя
- •§ 1. Рехтспфлегер
- •§ 2. Прокурор
- •§ 3. Адвокат
- •§ 4. Нотар
- •§ 5. Патентний повірений
- •§ 6. Судове адміністрування
- •Глава 12 Третейський суд Німеччини
- •§ 1. Історія виникнення і порядок організації
- •§ 2. Процедура провадження
- •§ 3. Рішення та порядок його виконання
- •Глава 1
- •Глава 2 Система судів загальної юрисдикції у Франції
- •§ 1. Суди першого рівня звичайної юрисдикції
- •§ 2. Суди пертого рівня спеціальної юрисдикції
- •§ 3. Апеляційні суди
- •§ 4. Суд присяжних
- •§ 5. Касаційний суд
- •Глава з
- •У Франції
- •§ 1. Розуміння адміністративної юстиції
- •§ 2. Адміністративні суди
- •§ 3. Апеляційні адміністративні суди
- •§ 4. Державна рада Франції
- •Глава 4 Суд у розв'язанні конфліктів
- •Глава 5 Інститут магістратури
- •§ 1. Магістрати
- •§ 2. Вища Рада магістратури
- •Глава 6 Установи правосуддя Парламенту
- •§ 1. Висока палата правосуддя
- •§ 2. Палата правосуддя Республіки
- •Глава 7
- •Глава 1 Конституційні основи судової влади
- •178 Розділ III
- •§ 1. Мирові суди
- •§ 2. Суди провінцій
- •§ 3. Вищі суди Автономного об'єднання
- •§ 4. Національний суд
- •§ 5. Військова юстиція
- •§ 6. Суд присяжних
- •§ 7. Верховний суд
- •Глава 4 Учасники судової діяльності
- •§ 1. Судді-магістрати та судді
- •§ 2. Адвокати
- •§ 3. Прокуратура
- •Глава 5 Судове провадження
- •§ 1. Досудова стадія
- •§ 2. Підготовче провадження
- •§ 3. Судовий розгляд Початкові дії
- •§ 4. Оскарження
- •Глава 1 Конституційні основи правосуддя
- •Глава 2 Система судів загальної юрисдикції
- •§ 1. Мирові суди
- •§ 2. Претурії
- •§ 3. Трибунали
- •§ 4. Трибунали у справах неповнолітніх
- •§ 5. Апеляційні суди
- •§ 6. Суди присяжних
- •§ 7. Верховний касаційний суд
- •Глава 4 Магістратура
- •§ 1. Вимоги до зарахування до магістратури
- •§ 2. Просування магістратів по службі та їх звільнення
- •§ 3. Вища Рада магістратури
- •Глава 1
- •Глава 2 Структура судів звичайної юрисдикції
- •Глава 4 Верховний суд Нідерландів
- •§ 1. Організація
- •§ 2. Розподілене верховенство і повноваження
- •§ 3. Касаційні повноваження
- •Глава 1 Конституційні основи
- •§ 1. Окружні суди
- •Глава 2 Система судів загальної юрисдикції в Австрії
- •§ 2. Земельні суди
- •§ 3. Вищі земельні суди
- •§ 4. Верховна судова палата
- •§ 5. Картельні суди
- •§ 6. Третейські суди
- •§ 7. Державна прокуратура
- •§ 1. Склад і порядок формування Адміністративного суду
- •§ 2. Повноваження і порядок роботи
- •Глава 4 Судді
Глава 5 Судове провадження
§ 1. Досудова стадія
Порядок попереднього судового слідства
У разі тяжких злочинів (ісп. delitos) суддя-слідчий (ісп. Juez Instructor) провадить досудове вивчення доказів (instruction, або sumario) — процедуру, яка ще існує в кількох країнах, що спромоглися зберегти цю притаманну наполеонівській системі права модель досудових дій (наприклад, Франція, Бельгія, Іспанія), скасовану вже в Німеччині (1974 р.) та Італії (1988 р.). За своєю природою, це провадження є слідчим у тому сенсі, що відбувається з дотриманням таємниці та письмово, а на адвокатів та інших осіб, які розголосять його подробиці, чекає стягнення. Усі ці дії, що здебільшого відбуваються в кабінеті судді-слідчого, спрямовані на те, щоб зібрати в судовій справі досьє (ісп. dossier) — всі наявні докази як вини, так і невинуватості. З цією метою такий суддя може спершу ознайомитися з місцем здогадного злочину, оглянути всі речові докази, призначити будь-яку експертизу та проводити допит обвинуваченого і свідків стільки разів, скільки знадобиться для вичерпного документування всіх супутніх обставин. Після завершення слідства з'являється можливість точно кваліфікувати інкриміновані вчинки (див. табл. 8, 9).
Матеріали досьє самі собою не становлять доказів, за винятком обмеженого числа випадків (наприклад, коли матеріальні докази вже не доступні), проте є орієнтиром, що допомагає суддям вести судовий процес. Суддя-слідчий також
230
Розділ III
Судова система Іспанії
231
може сам збирати докази певної категорії, — скажімо, оглядати будівлі чи інші об'єкти, — чого на процесі зробити було б неможливо. Суддя-слідчий долучає матеріали до досьє під формальним наглядом прокурора і повинен його повідомляти про всі виконані дії. Участь обвинуваченого в досудовому слідстві обмежена: магістрат може викликати його для дачі показань або проведення зводин зі свідками. Ясна річ, про змагальність процедури не йдеться, але з 1978 року звинуваченим дозволяється прибувати в супроводі захисника та (в разі потреби) перекладача. Як обвинувачення, так і захист мають право одержувати копії матеріалів у досьє, а також право "втручатися" (наприклад, пропонуючи слідству свої версії) на всіх етапах досудового вивчення справи. Відмову судді-слідчого задовольнити прохання про виконання якоїсь слідчої дії можна також оскаржити.
Хоч там як, але суддя-слідчий головно відповідає за виконання важливого обов'язку провести офіційне розслідування (ісп. principle de investigacion oficial). Він має провести всебічне, вичерпне і неупереджене розслідування й вивчення всіх відповідних напрямків слідства, чи то вже вимагали цього сторони, чи ні. У кожному великому місті є свій черговий магістратський суд (ісп. Juzgado de Guardia), в якому різні судді-слідчі один по одному виконують обов'язки чергових магістратів (ісп. Jueces de Oficio). Суддя-слідчий має за помічника судового секретаря (ісп. Secretario Judicial), який протоколює всі допити та інші слідчі дії — звичайно, так, як диктує суддя-слідчий. Усіх присутніх при таких діях просять підписати протокол.
а. Огляд місця злочину. Попри те, що негайний огляд місця здогадного злочину суддею-слідчим передбачений LECr, обов'язок збирання доказів на місці (ісп. en sitio) що раз більше покладається на технічні підрозділи поліції. Утім, суддівський опис місця злочину приймається як доказ, тож магістрат, що веде слідство, може перепитати свідків на міс ці злочину чи навіть організувати відтворення обставин зло чину й обстановки.
б. Збереження речових доказів. Порядок збереження речових доказів (ісп. cuerpo del delito) вимагає, наприклад, від судді в разі виявлення трупа скласти його опис та вжити заходів на встановлення тотожності. Якщо присутні ознаки
насильницької смерті чи в її причині є сумніви, слід призначити аутопсію. Розслідуючи шахрайські дії, магістрат мусить вилучити та описати всі доречні документи.
в. Опитування підозрюваного чи обвинуваченого. Опитати обвинуваченого — одна з головних і необхідних дій у роботі судді-слідчого, причому, якщо першого тримають під вартою, вона може тривати протягом 24 годин після отримання матеріалів дізнання чи повідомлення про справу. Цей термін за виняткових обставин може бути подовжений ще на 48 годин. На першому вислуховуванні суддя-слідчий насамперед встановлює особу та інші суттєві характеристики підозрюваного, відтак пропонує йому зробити будь-які заяви, і лише потім переходить до розгляду доцільності звільнення під заставу чи тримання під вартою.
Надалі підозрюваного чи обвинуваченого можуть ще не один раз допроваджувати за наказом судді-слідчого давати додаткові покази, на власну вимогу чи на вимогу процесуальних сторін або на зводини зі свідками. Такі показання можуть охоплювати різноманітні теми, включаючи факти, дотичні до інкримінованого злочину, подробиці щодо освіти обвинуваченого, його роботи, статевих контактів й особистого життя. Йому можуть ставити запитання про його етичні засади чи попередню поведінку чи судимості, а він може диктувати свої відповіді чи попросити суддю викласти їх на папері власними словами, але якомога ближче до суті сказаного. На жодному етапі від обвинуваченого не вимагають присягатися і не можуть звинуватити в кривосвідченні. На всіх етапах провадження він також може скористатися зі своїх конституційних прав — не свідчити та мати захисника, а судді-слідчому суворо заборонено застосовувати будь-які форми примусу та ставити каверзні запитання. Обвинувачені можуть давати скільки завгодно показів або ж просто підтвердити зміст показань, даних у поліції.
г. Показання експерта. Експертами (звичайно їх принаймні двоє) завжди призначаються особи з числа тих, чию кваліфікацію визнано державою. Будь-яка сторона має право оспорювати компетенцію чи неупередженість свідка-експер-та. Крім того, право призначити власного експерта є як у постраждалого, так і в обвинуваченого. Суддя-слідчий чітко формулює перед експертами питання, що досліджуються, а ті мають протягом визначеного часу надати свій письмовий
232
Розділ III
Судова система Іспанії
233
висновок. Після цього експерти повинні з'явитися до судді-слідчого на допит, як і будь-які інші свідки. У разі суперечки між двома експертами призначається інший.
д. Інші свідки. Суддя-слідчий може викликати інших свідків, причому за неявку на виклик їх може бути покарано. Близькі кровні аж до другого коліна споріднення не мусять свідчити, але, якщо бажають, можуть. Свідчення свідки дають під присягою, але суддя-слідчий знову-таки дозволяє їм зробити довільні заяви, перш ніж їх допитуватимуть. Ці заяви вносяться до протоколу і підписуються всіма присутніми після того, як особа, що їх зробила, першою перечитає і внесе необхідні виправлення. Суддя-слідчий уповноважений зводити двох і більше свідків на очі (сагео), якщо їхні показання суперечать одне одному.
Будь-яка сторона (обвинувач, обвинувачений і постраж-далий) можуть ознайомлюватися з матеріалами та клопотатися про додаткові слідчі дії. Суддя-слідчий повинен задовольняти всі такі клопотання, за винятком, на його думку, марних або здатних зашкодити правам інших сторін. У разі відмови у задоволенні вимоги, це рішення можна оскаржити в кримінальному суді провінції (Audiencia Provincial) або пригадати на самому процесі.
З іншого боку, суддя-слідчий може прийняти рішення про те, щоб на термін аж до 1 місяця провадження — цілком або частково — відбувалося таємно від обвинуваченого чи від постраждалого. Цей термін не може поширюватися на останні 10 днів перед завершенням досудового слідства, коли сторони можуть вносити клопотання про додаткові дії, під час виконання яких вони мають право бути присутніми.
