Глава 5 Судове провадження

§ 1. Досудова стадія

Порядок попереднього судового слідства

У разі тяжких злочинів (ісп. delitos) суддя-слідчий (ісп. Juez Instructor) провадить досудове вивчення доказів (inst­ruction, або sumario) — процедуру, яка ще існує в кількох країнах, що спромоглися зберегти цю притаманну наполео­нівській системі права модель досудових дій (наприклад, Франція, Бельгія, Іспанія), скасовану вже в Німеччині (1974 р.) та Італії (1988 р.). За своєю природою, це прова­дження є слідчим у тому сенсі, що відбувається з дотриман­ням таємниці та письмово, а на адвокатів та інших осіб, які розголосять його подробиці, чекає стягнення. Усі ці дії, що здебільшого відбуваються в кабінеті судді-слідчого, спрямо­вані на те, щоб зібрати в судовій справі досьє (ісп. dossier) — всі наявні докази як вини, так і невинуватості. З цією метою такий суддя може спершу ознайомитися з місцем здогадного злочину, оглянути всі речові докази, призначити будь-яку експертизу та проводити допит обвинуваченого і свідків стільки разів, скільки знадобиться для вичерпного докумен­тування всіх супутніх обставин. Після завершення слідства з'являється можливість точно кваліфікувати інкриміновані вчинки (див. табл. 8, 9).

Матеріали досьє самі собою не становлять доказів, за ви­нятком обмеженого числа випадків (наприклад, коли мате­ріальні докази вже не доступні), проте є орієнтиром, що до­помагає суддям вести судовий процес. Суддя-слідчий також

230

Розділ III

Судова система Іспанії

231

може сам збирати докази певної категорії, — скажімо, огля­дати будівлі чи інші об'єкти, — чого на процесі зробити було б неможливо. Суддя-слідчий долучає матеріали до досьє під формальним наглядом прокурора і повинен його повідомляти про всі виконані дії. Участь обвинуваченого в досудовому слідстві обмежена: магістрат може викликати його для дачі показань або проведення зводин зі свідками. Ясна річ, про змагальність процедури не йдеться, але з 1978 року звинува­ченим дозволяється прибувати в супроводі захисника та (в разі потреби) перекладача. Як обвинувачення, так і за­хист мають право одержувати копії матеріалів у досьє, а та­кож право "втручатися" (наприклад, пропонуючи слідству свої версії) на всіх етапах досудового вивчення справи. Від­мову судді-слідчого задовольнити прохання про виконання якоїсь слідчої дії можна також оскаржити.

Хоч там як, але суддя-слідчий головно відповідає за ви­конання важливого обов'язку провести офіційне розсліду­вання (ісп. principle de investigacion oficial). Він має провес­ти всебічне, вичерпне і неупереджене розслідування й ви­вчення всіх відповідних напрямків слідства, чи то вже вима­гали цього сторони, чи ні. У кожному великому місті є свій черговий магістратський суд (ісп. Juzgado de Guardia), в яко­му різні судді-слідчі один по одному виконують обов'язки чергових магістратів (ісп. Jueces de Oficio). Суддя-слідчий має за помічника судового секретаря (ісп. Secretario Judicial), який протоколює всі допити та інші слідчі дії — звичайно, так, як диктує суддя-слідчий. Усіх присутніх при таких діях просять підписати протокол.

а. Огляд місця злочину. Попри те, що негайний огляд місця здогадного злочину суддею-слідчим передбачений LECr, обов'язок збирання доказів на місці (ісп. en sitio) що­ раз більше покладається на технічні підрозділи поліції. Утім, суддівський опис місця злочину приймається як доказ, тож магістрат, що веде слідство, може перепитати свідків на міс­ ці злочину чи навіть організувати відтворення обставин зло­ чину й обстановки.

б. Збереження речових доказів. Порядок збереження речових доказів (ісп. cuerpo del delito) вимагає, наприклад, від судді в разі виявлення трупа скласти його опис та вжити заходів на встановлення тотожності. Якщо присутні ознаки

насильницької смерті чи в її причині є сумніви, слід призна­чити аутопсію. Розслідуючи шахрайські дії, магістрат мусить вилучити та описати всі доречні документи.

в. Опитування підозрюваного чи обвинуваченого. Опитати обвинуваченого — одна з головних і необхідних дій у роботі судді-слідчого, причому, якщо першого тримають під вартою, вона може тривати протягом 24 годин після от­римання матеріалів дізнання чи повідомлення про справу. Цей термін за виняткових обставин може бути подовжений ще на 48 годин. На першому вислуховуванні суддя-слідчий насамперед встановлює особу та інші суттєві характеристи­ки підозрюваного, відтак пропонує йому зробити будь-які заяви, і лише потім переходить до розгляду доцільності звільнення під заставу чи тримання під вартою.

Надалі підозрюваного чи обвинуваченого можуть ще не один раз допроваджувати за наказом судді-слідчого давати додаткові покази, на власну вимогу чи на вимогу проце­суальних сторін або на зводини зі свідками. Такі показання можуть охоплювати різноманітні теми, включаючи факти, дотичні до інкримінованого злочину, подробиці щодо освіти обвинуваченого, його роботи, статевих контактів й особисто­го життя. Йому можуть ставити запитання про його етичні засади чи попередню поведінку чи судимості, а він може диктувати свої відповіді чи попросити суддю викласти їх на папері власними словами, але якомога ближче до суті сказа­ного. На жодному етапі від обвинуваченого не вимагають присягатися і не можуть звинуватити в кривосвідченні. На всіх етапах провадження він також може скористатися зі своїх конституційних прав — не свідчити та мати захисника, а судді-слідчому суворо заборонено застосовувати будь-які форми примусу та ставити каверзні запитання. Обвинуваче­ні можуть давати скільки завгодно показів або ж просто під­твердити зміст показань, даних у поліції.

г. Показання експерта. Експертами (звичайно їх при­наймні двоє) завжди призначаються особи з числа тих, чию кваліфікацію визнано державою. Будь-яка сторона має право оспорювати компетенцію чи неупередженість свідка-експер-та. Крім того, право призначити власного експерта є як у постраждалого, так і в обвинуваченого. Суддя-слідчий чітко формулює перед експертами питання, що досліджуються, а ті мають протягом визначеного часу надати свій письмовий

232

Розділ III

Судова система Іспанії

233

висновок. Після цього експерти повинні з'явитися до судді-слідчого на допит, як і будь-які інші свідки. У разі суперечки між двома експертами призначається інший.

д. Інші свідки. Суддя-слідчий може викликати інших свідків, причому за неявку на виклик їх може бути покарано. Близькі кровні аж до другого коліна споріднення не мусять свідчити, але, якщо бажають, можуть. Свідчення свідки дають під присягою, але суддя-слідчий знову-таки дозволяє їм зробити довільні заяви, перш ніж їх допитуватимуть. Ці заяви вносяться до протоколу і підписуються всіма присутні­ми після того, як особа, що їх зробила, першою перечитає і внесе необхідні виправлення. Суддя-слідчий уповноважений зводити двох і більше свідків на очі (сагео), якщо їхні пока­зання суперечать одне одному.

Будь-яка сторона (обвинувач, обвинувачений і постраж-далий) можуть ознайомлюватися з матеріалами та клопота­тися про додаткові слідчі дії. Суддя-слідчий повинен задо­вольняти всі такі клопотання, за винятком, на його думку, марних або здатних зашкодити правам інших сторін. У разі відмови у задоволенні вимоги, це рішення можна оскаржити в кримінальному суді провінції (Audiencia Provincial) або пригадати на самому процесі.

З іншого боку, суддя-слідчий може прийняти рішення про те, щоб на термін аж до 1 місяця провадження — цілком або частково — відбувалося таємно від обвинуваченого чи від постраждалого. Цей термін не може поширюватися на останні 10 днів перед завершенням досудового слідства, ко­ли сторони можуть вносити клопотання про додаткові дії, під час виконання яких вони мають право бути присутніми.