Глава 1 Конституційні основи правосуддя

Німеччина — одна з небагатьох країн Європи, яка вихо­дячи з філософського погляду про поділ державної влади на три складові гілки визначила на конституційному рівні суди як судову владу (ст. 92 Основного Закону ФРН). Зміст цієї статті дає підстави для поділу юрисдикційних правомочнос-тей судів на конституційну і загальну юрисдикцію. Така доктрина німецьких законодавців і юристів була позитивно сприйнята українськими законодавцями під час підготовки проекту Конституції України та її прийняття як Основного Закону української держави.

Конституційна юрисдикція в Німеччині не є предметом аналізу в цьому посібнику і тому інформативно слід зазначи­ти, що вона здійснюється Федеральним конституційним су­дом (заснованим у 1951 р.) І конституційними судами зе­мель, які можуть мати різні назви: власне Конституційний суд, Державна судова палата (нім. Landesverfassungsgericht, Staatsgerichtshof).

Судова система загальної юрисдикції Німеччини¹ уні­кальна тим, що вона побудована за територіально-галузевим принципом і являє собою автономні, з внутрішньоієрархічни-ми рівнями судові піраміди (див. табл. 1). Конституційною основою такої організації є ст. 95 Основного Закону ФРН, де зафіксовано галузеву юрисдикцію через вершини в судових

У правовій доктрині ФРН під терміном "загальна юрисдикція" розу­міється сукупність усіх юрисдикцій (звичайної і спеціалізованої), крім консти­туційної.

отруктурованих організаціях, які здійснюють ці юрисдикції. Згідно з частиною 1 зазначеної статті у Федерації заснову­ються як вищі судові інстанції: Федеральна судова палата¹ (нім. Bundesgerichtshof), Федеральний адміністративний суд (нім. Bundesverwaltungsgericht), Федеральний суд з тру­дових питань (нім. Bundesarbeitsgericht), Федеральний соці­альний суд (нім. Bundessozialgericht), Федеральна фінансова палата (нім. Bundesfinanzhof), рівнозначні у правомочностях і не підпорядковані одна одній.

Кожна із зазначених судових пірамід має ієрархічні структури різних рівнів і поєднує суди земель (складові час­тини країни) та Федерації, про що буде далі. Послідовність інстанцій полягає у тому, що справи в земельних судах пе­реходять від одного суду до іншого, а потім до судів Федера­ції. У цьому є одна з головних відмінностей німецького судо­вого устрою (земельно-федерального) від судового устрою США і нагадує судовий устрій Канади (провінційно-феде­ральний). Суди земель застосовують право Федерації і право Землі при розгляді конкретних справ.

Структурування своєї судової системи і термінологічне визначення її складових частин німецькі юристи довели до педантизму — поіменувавши галузеву юрисдикцію, вони знайшли назву для історично традиційних юрисдикцій, до яких належать кримінальна і цивільна, надавши їм загальну назву ординарна, або звичайна, юрисдикція (нім. ordentliche Gerichtsbarkeit — Art. 95 GG). Такий підхід пояснюється і в змістовному і в історичному контексті. Десь до середини XIX століття в німецьких землях крім окремих судів для те­риторій з особливим статусом і деяких станових судів для деяких видів правовідносин існувала лише одна "природна"

¹ Адаптований переклад з німецької мови словосполучення Bundesgerichts­hof— Федеральна судова палата — найбільш вдало відповідає суті компетенцій і статусу цієї судової установи в судовій системі ФРН. Уданому разі має місце ідеальний збіг дослівного перекладу зі змістом визначення. Інколи в літературі зустрічається такий переклад, як то Верховний суд Німеччини у значенні най­вищого, тобто старшого відносно інших, як, наприклад, в Україні, де Верхов­ний суд має бути головним щодо рішень інших судів. Федеральна судова палата є найвищою лише в ієрархічній системі судів звичайної юрисдикції, але не є найвищою щодо судів інших спеціалізованих юрисдикцій, і має повнова­ження, адекватні повноваженням інших федеральних судів, тому ця установа не може називатися "верховною".

12

Розділ І

Судова система Німеччини

13

(нім. Ordnungsgemäss) юрисдикція, що стосувалася цивіль­них і кримінальних правовідносин.

Організація і діяльність зазначених структуровано вибу-дуваних самостійних судових ієрархій регулюються окреми­ми законами, а не одним уніфікованим нормативним актом.

Проте слід зауважити спочатку, що самостійність ієрар­хічних організацій галузевих судів не є перешкодою однако­вості в правозастосуванні. Про це потурбувався мудрий ні­мецький законодавець, який у частині 3 тієї ж ст. 95 Основ­ного Закону вказав на те, що для забезпечення єдності пра­восуддя створюється об'єднаний сенат для зазначених судів. Це не стільки структурна установа, скільки процедурне зіб­рання керівників вищих галузевих судів і тих суддів цих су­дів, які на рівні своєї галузевої юрисдикції займаються пра­вовою проблемою, що спричинила конкуренцію правомоч-ностей між юрисдикціями або відхилення від практики пев­ної судової галузевої установи.

Ще одна концептуальна ознака судового устрою Німеч­чини — це та, що територіальна організація судової системи в багатьох випадках не збігається з адміністративно-терито­ріальним поділом держави, особливо в галузях спеціальної юрисдикції. Більш того, німці географічне поділили розташу­вання центрів галузевих юрисдикцій судової системи країни. Наприклад, Федеральний конституційний суд і Федеральна судова палата перебувають у Карлсруе, Федеральний суд з трудових питань і Федеральний соціальний суд — у Касселі, Федеральний адміністративний суд - у Берліні, Федеральна фінансова палата — у Мюнхені. Для такого розташування федеральних судових установ вони обрали певний концепту­альний підхід: вершини судових підсистем (нім. Oberste Gerichtshofe) не дислокуються у місцях розташування орга­нів політичної влади держави (парламент, уряд, президент), щоб забезпечити незалежну поведінку суддів при застосу­ванні законів і попередити можливий вплив або тиск на них з боку представників політичної влади, а також не допускати концентрації судової влади в одному місці, тобто запобігти корпоративності. Дотримуючись цієї концепції на практиці, німці, наприклад, після переїзду столиці ФРН з Бона до Бер­ліна змінили дислокацію Федерального адміністративного суду з Берліна на Дрезден.

Плани розподілу справ у п'яти вищих федеральних судо­вих інстанціях і Федеральному конституційному суді публі­куються щорічно у Додатку до "Федерального вісника" (нім. Bundesanzeiger). Завдяки цьому громадяни отримують узагальнюючий, відкритий і докладний огляд діяльності ви­щих органів правосуддя. Постанови цих судів друкуються у спеціальних юридичних журналах. Крім того, члени кожного з указаних судів видають відомчі збірники постанов.

Устрій судової системи та здійснення правосудця у Ні­меччині безпосередньо пов'язані з розумінням німцями пра­вової держави, що випливає із ст. 20 Основного Закону ФРН. Складовими тут виступають доступність судів, гаран­тія захисту від дій органів влади та ефективність такого за­хисту. В абз. 4 ст. 19 Основного Закону чітко вказано: "якщо право будь-якої особи порушено публічною владою, то в особи є право скористатися правосуддям". Ця одна з го­ловних настанов Конституції гарантує перевірку в судовому порядку будь-яких актів публічної влади як у правовій, так і у фактичній площині. Але здійснення вказаних гарантій можливе лише за наявності принципу незалежності суддів під час розгляду справ від впливу органів адміністративної влади, на що безпосередньо вказує ст. 97 Основного Закону. Така незалежність складається із свободи суддів від вказівок (нім. Weisungsfreiheit) і особистої незалежності судді як осо­бистості. У цьому контексті незалежність є не особистим привілеєм судді, а особливим оформленням статусу його посади.

В Основному Законі зафіксовані ще такі важливі права для людини, як бути вислуханою в суді (ст. 103, абз. 1), "не бути вилученою з підвідомчості свого законного судді" (ст. 101, абз. 1), послуговуватись судочинством з дотрима­нням процесуальних норм, встановлених правовою соціаль­ною державою, що випливає із тлумачень Федерального кон­ституційного суду Німеччини відносно конституційних прин­ципів правової держави.

14

Розділ І

Судова система Німеччини

15