Глава 1 Конституційні основи судової влади

Згідно з Кнституцією Іспанії, яку було затверджено на загальнонаціональному референдумі в грудні 1978 року, по­літичною формою іспанської держави є парламентська мо­нархія (ст. 1.3).

Слід зазначити, що корона не тільки не заважає розбудо­ві державницького устрою відповідно до теорії "поділу влад", а, навпаки, є своєрідним гарантом і охоронцем демократич­них взаємовідносин і незалежного існування трьох рівноз­начних гілок влади в ім'я іспанської нації. Право на ефектив­ний судовий захист при здійсненні прав і законних інтересів Конституція Іспанії зафіксувала як невід'ємне право грома­дян (ст. 24.1).

Напрями судової діяльності й основи функціонування су­дових органів відображені в розд. VI Конституції Іспанії "Про судову владу" (статті 117—127) і в розд. IX "Про Кон­ституційний суд" (статті 159—165). У зазначених положен­нях зафіксовані дійсно демократичні принципи існування су­дової влади в постфранківській Іспанії і прагнення іспансько­го народу жити у правовому демократичному суспільстві. Загальне положення про роль і місце суду визначено так: "правосуддя походить від народу" (ст. 117.1 Конституції), а судді та судді-магістрати (судді вищих судів)¹ відповідають за його здійснення. У ст. 125 визначається право громадян

¹ На відміну від французької та італійської доктрин, за якими магістрати — це сукупність усіх суддів і всіх прокурорів, в Іспанії судді і прокурори не скла­дають єдиного корпусу, більш того, не всі судді мають статус магістрата, а лише ті судді, які належать до вищих судів Іспанії.

подавати справу на розгляд в суд та брати участь у здійснен­ні правосуддя в ролі присяжних.

Конституція Іспанії проголошує, що право здійснювати судочинство надане виключно судам і що жодна інша органі­зація не має на це повноважень (ст. 117.3).

У ст. 117.5 Конституції викладена концепція єдиної судо­вої влади, яка покладена в основу організаційної структури та роботи судів. Закон визначає, що юрисдикція військових судів поширюється тільки на збройні сили та на стан облоги, згідно з принципами, викладеними в Конституції. Крім того, ст. 117.6 забороняє створення "спеціальних судів" за будь-яких обставин.

Незалежність суддів і магістратів у виконанні своїх судо­вих повноважень визначається ст. 117.1 Конституції і більш докладно висвітлюється у статтях 12 і 15 Основного Закону про судову владу (ОЗСВ), що був проголошений 1 червня 1985 p. (icn. Ley Organica del Poder Judicial). Усі вони (статті Конституції та Закону) гарантують:

• незалежність суддів і магістратів від інших судових органів. Це означає, що судді та суди можуть змінити засто­ сування або тлумачення судових рішень, що їх винесли суди нижчої інстанції, тільки в разі подання офіційної апеляції (ст. 12.2 ОЗСВ);

• незалежність суддів і магістратів від інших органів су­ дової системи. Згідно з цією статтею, судді та суди, підпоряд­ ковані їм урядові організації або Генеральна Рада судової влади (ГРСВ) можуть давати інструкції щодо застосування та тлумачення судових рішень (ст. 12.3 ОЗСВ);

• суддям і магістратам звертатися до суду, відповідно до ст. 14.1 і 14.2 ОЗСВ, якщо вони вважають, що їхня незалеж­ ність порушується (або що до них застосовують незаконний тиск), а відповідно до закону (ст. 117.1 Конституції і ст. 15 ОЗСВ), судді та магістрати не можуть бути звільнені, пере­ ведені або відправлені у відставку інакше, як на підставі од­ нієї з причин, викладених в ОЗСВ (при цьому їм надаються відповідні гарантії);

• у процесі здійснення своїх судових повноважень судді та магістрати також діють як захисники законності (ст. 117.1 Конституції). Отже, вони не можуть діяти всупе­ реч чогось такого або змінювати щось таке, що є законним. Саме так треба розуміти положення ст. 6 ОЗСВ, яка заборо-

12— 1-3102