§ 1. Суди першого рівня звичайної юрисдикції

За французькою доктриною конструкції судової системи, на відміну від німецької конструкції, судами першої інстанції в судочинстві можуть бути тільки суди першого рівня. На

118

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

119

рівні першої інстанції існує традиційне для країн Європи ор­ганізаційне відокремлення між судами звичайної юрисдикції і судами спеціальної юрисдикції. Суди звичайної юрисдикції мають повноваження вирішувати всі суперечки, які не підпа­дають під юрисдикцію спеціалізованих судів, а ті, у свою чер­гу, навпаки, мають повноваження вирішувати спори, які від­повідно до законодавства, підпадають лише під окреслену для них юрисдикцію.

До таких судів першого рівня належать трибунали. Тер­мін "трибунал" у назві французьких судів, які розглядають як цивільні, так і кримінальні справи у першій інстанції, від­повідно до доктринальних уяв французьких юристів, вказує не на їхню надзвичайну юрисдикцію, а на їх найсуттєвіше місце в судовій системі Франції (тобто судових установ, які приймають рішення за суттю обставин спору, що виник між конфліктуючими сторонами).

За процедурними відмінностями та обсягом і межами компетенції трибунали мають організаційний поділ на підрів-ні, тобто на окремо утворені суди малої інстанції і суди ве­ликої інстанції.

Трибунали малої інстанції

Трибунали малої інстанції (фр. tribunal d'instance) харак­теризуються двома суттєвими ознаками: одноособовий розг­ляд справ професійним суддею і віднесенням до їх компетен­ції обмеженого кола правовідносин. Ці суди були засновані у 1958 р. замість мирових суддів. Після судової реформи 1983 р. нараховується близько 470 таких установ. Вони мають підрозділи за галузевою юрисдикцією, а у сфері ци­вільних правовідносин — за суб'єктною ознакою.

Один з підрозділів — трибунал малого (спрощеного) цивільного процесу. Його діяльність регулюється розділом II книги VI Кодексу про судовий устрій. До компетенції цього підрозділу віднесено: майнові позови з чітко визначе­ною вартістю не більше ЗО тис. франків (при цьому позови вартістю до 13 тис. франків не підлягають апеляційному ос­карженню); питання власності, обов'язкового працевлашту­вання голови сім'ї, прямої виплати коштів на утримання жін­ки чи дітей після розірвання шлюбу (матримоніальний про­цес), виборчих списків.

У структурі цієї інстанції діє суд у справах опіки (фр. Tribunal des affaires de tuteile), до компетенції якого нале­жать справи щодо батьківських прав; визнання особи діє­здатною; управління майном і встановлення опіки над непов­нолітнім; охорони прав неповнолітніх осіб або осіб, тимчасо­во обмежених у дієздатності; піклування і опікування над недієздатним неповнолітнім; виплати соціальної допомоги, пов'язаної з опікою взагалі; опікуванням дітей, батьки яких загинули під час військових дій або природних і техногенних катастроф.

Для розгляду кримінальних правопорушень у цій же ін­станції утворено поліцейський трибунал (фр. tribunal de police) (глава ПІ, розділ II, книга VI Кодексу про судовий ус­трій). Суддя розглядає випадки правопорушень, за які перед­бачено законом покарання — до двох місяців перебування у в'язниці чи штраф до 12 тис. франків. Щодо оскарження ви­років цих судів, то встановлено градацію, згідно з якою: вироки у справах про невеликі правопорушення (першого ступеня) в апеляційному порядку не оскаржуються (оскар­жувати можна тільки вироки з приводу права — касаційне оскарження); вироки у справах про більш серйозні правопо­рушення (другого ступеня) можуть бути оскаржені в апеля­ційному порядку. Справи щодо правопорушення першого ступеня суддя може розглянути без проведення судового процесу й залучення адвокатів.

Створення судів малої інстанції, їх місцезнаходження, те­риторіальна юрисдикція, склад суддів визначаються декре­том Державної ради Франції. Очолює цей суд президент три­буналу.

Трибунали великої інстанції

Трибунали великої інстанції (фр. tribunal de grande in­stance) розглядають справи, що належать до їхньої юрисдик­ції, у колегіальному складі (три професійних судді-магістра-ти). Деякі процесуальні акти у справах, що випливають з кримінальних справ, а також деякі рішення у цивільних справах суддя може приймати одноособово.

До компетенції цих судів належать усі справи, крім тих, які згідно з законодавством віднесені до судів малої інстан­ції, суду присяжних або спеціалізованих судів, хоча останні прирівняні до трибуналів великої інстанції і перебувають з

120

Розділ II

Установи правосудця у Франції

121

ними на одному щаблі. Після судової реформи 1983 р. судів великої інстанції нараховується понад 180 (Франція має 96 департаментів)¹. Якщо до складу цих судів входить більш як п'ять суддів, то в них створюють палати на чолі з віце-президентом трибуналу. Очолює суд президент трибуналу.

У цій інстанції мають бути палати у цивільних спра­вах, до компетенції яких належать: майнові претензії на су­му понад ЗО тис. франків, спори щодо нерухомості; справи щодо шлюбу та розлучення; питання усиновлення, грома­дянства, позови щодо стягнення збитків, заподіяних будь-якими транспортними засобами, тощо.

В окремій палаті з цивільних справ може здійснюватися розподільна спеціалізація між суддями за напрямами галузе­вої або предметної діяльності, що встановлюється міністром юстиції або президентом певного апеляційного суду, до окру­гу якого віднесено цей трибунал.

Наприклад, з 1 лютого 1994 р. запроваджено посаду по­стійно діючого судді в сімейних справах (фр. Le juge aux affaires familiales), до компетенції якого віднесено розгляд усіх сімейних конфліктів: договірне (контрактове) одружен­ня, розлучення та його наслідки, питання окремого прожи­вання подружжя, поділ їхнього майна, аліменти, батьківська влада, у тому числі опіка й піклування, порядок проживання дітей з кожним із батьків та умови участі у вихованні та до­гляду за дітьми, інші конфлікти.

Передбачено посаду судді у питаннях стану (фр. Le juge de la mise eu elal), він вирішує питання щодо встановлення юридичних фактів стану громадянських прав людини (на зразок окремого провадження в українському законодав­стві). До його предметної компетенції віднесено питання по­ходження, національності, громадянства, спорідненості, ро­динних зв'язків; фактів реєстрації шлюбу та розлучення, на­родження; фактів отримання дипломів, атестатів, анкет, па­тентів, укладення контрактів; фактів виникнення права власності на рухоме й нерухоме майно.

Суддя у справах термінового реагування (фр. Le juge des referes) може виконувати делеговані йому повноваження

Департамент — основна адміністративно-територіальна одиниця — щось середнє між областю та районом в Україні.

президента трибуналу, якщо необхідне миттєве втручання у правову процедуру, щоб зупинити очевидне незаконне пору­шення прав осіб або стану правосуддя. Він повинен прийма­ти якнайшвидше рішення щодо ситуації, яке має бути термі­ново виконане. Зазвичай, ці функції віднесені до компетенції президента трибуналу, але в силу необхідності президент може перекласти виконання їх на магістрата трибуналу на тривалий строк (календарний рік).

Щодо інших цивільних (майнових) справ, то вони розгля­даються всіма суддями без предметної спеціалізації.

Деяким судам великої інстанції надається право розгля­дати цивільні справи щодо патентів на винахідництво. Відпо­відно до норм Закону від 2 січня 1968 p., територіальна юрисдикція таких судів визначається декретом Державної ради, який приймається за поданням міністра юстиції, кіль­кість таких судів не може бути меншою від десяти (ст. 3122 Кодексу про судовий устрій). У цьому разі у відповідних три­буналах створюються палати з питань названої категорії (суди у патентних справах).

Трибунали великої інстанції займаються також кримі­нальними злочинами, у тому числі й питаннями організації слідства та контролю за його проведенням.

У трибуналах цього рівня створюють підрозділи, в яких є один або кілька суддів —" слідчі судді (фр. Juges d'instruction). На них покладено обов'язки відносно контро­лю за слідством, питання організації слідства та діяльності поліцейського, жандармського апарату і прокурорів щодо розкриття злочинних проявів, включаючи санкціонування засобів технічного спостереження і перехоплення інформації на каналах зв'язку підозрюваних осіб (статті 49—51, 79 і 100—1007 КПК Франції) і контроль за ефективністю цих за­ходів і законністю їхньої діяльності.

Кримінальні справи розглядаються у виправних трибу­налах (фр. tribunal correctionnel). У цих судах може бути кілька палат, до компетенції яких належать делікти (злочи­ни, за вчинення яких законом передбачене покарання від двох місяців до п'яти років або штраф понад 12 тис. фран­ків), а також додаткові делікти, які безпосередньо вказані в законі, хоча покарання за їх вчинення може передбачати довший строк ув'язнення (торгівля наркотиками чи крадіжка з обтяжуючими провину обставинами). Справи, що нале-

122

Розділ II

Установи правосудця у Франції

123

жать до юрисдикції цих трибуналів, розглядаються, як пра­вило, трьома суддями, які засідають разом. Деяку категорію справ, безпосередньо визначених у законі, в цьому суді судді можуть розглядати одноособово (порушення правил полю­вання, рибальства, дорожнього руху тощо).

Відповідно до ст. 1 Ордонансу від 2 лютого 1945 р., у спеціально визнаних декретом Державної ради округах три­буналу великої інстанції в структурі останніх створюються суди, у вигляді окремих палат, до компетенції яких віднесе­но розгляд кримінальних справ щодо неповнолітніх — суд у справах неповнолітніх (фр. Tribunaux pour enfants), і при­значаються спеціальні судді у справах неповнолітніх (фр. Juge pour enfants). Цим судам підсудні справи відносно усіх трьох головних категорій правопорушень, скоєних неповно­літніми віком від 13 до 15 років. Суддя у справах неповноліт­ніх добирається зі складу суддів трибуналу великої інстанції, де створено суд у справах неповнолітніх. При цьому до уваги беруться його особисті здібності та заінтересованість у пи­таннях виховання дітей. Такий суддя призначається мініст­ром юстиції зі складу магістратів на три роки з додержанням вимог, встановлених статтями 8 і 9 вказаного Ордонансу.

Кримінальні справи до цього суду надсилає слідчий суддя або суддя у справах неповнолітніх, який має повноваження вести розслідування правопорушень, вчинених неповнолітні­ми, а також розглядати делікти в палатах у колегіальному складі суду. Коли правопорушення неповнолітньої особи близьке за ступенем тяжкості до злочину, тільки слідчий суддя має право призначати або проводити розслідування.

Суддя може одноособово розглядати справи відносно правопорушень і кримінальних деліктів неповнолітніх за умови, що як покарання він може застосувати до них лише заходи виховного та наглядового впливу.

Поряд з правом застосовувати кримінальні закони до не­повнолітніх осіб цей суддя користується додатковим правом вести справи тих неповнолітніх громадян, які потребують опіки та захисту. Вирішуючи такі проблеми, він може давати накази з питань освіти та надавати захист, якщо під загрозу поставлені здоров'я, безпека, мораль чи освіта неповнолітніх. Суддя може прийняти заходи до створення умов, за яких неповнолітній зможе адаптуватися в сім'ї, де у нього були конфлікти. Але суддя має право також підписати наказ про

направлення неповнолітньої особи до виховного притулку або в сім'ю, яка погодилася взяти цю особу на виховання.

Усі інші справи розглядаються тільки колегіально, пов­ним складом суду: суддя у справах неповнолітніх (головую­чий), два асесори (фр. Assesseurs), останніх призначає мі­ністр юстиції на чотири роки за умови, що ці особи досягли 30-річного віку і були відібрані зі спеціального списку осіб, які виявили заінтересованість і обізнаність у питаннях вихо­вання дітей. Порядок формування списку встановлюється законом. Асесори є штатні та додаткові. Додаткові залуча­ються до виконання суддівських повноважень, якщо в межах чотирирічного строку вибули штатні асесори. Вони присяга­ють перед судом великої інстанції.

У суді великої інстанції утворюють підрозділ із суддів (у невеликих округах може бути і один суддя), до функцій яких віднесено здійснення нагляду і необхідних заходів щодо забезпечення виконання судових рішень. Якщо йдеться про виконання рішення трибуналу у кримінальній справі, то пев­ні функції виконує виконавчий суддя (фр. Juge de L'application des peines), який має право активно втручатись у процес відбування покарання. Він відповідає за перевірку та правильність виконання вироків незалежно від того, сто­суються вони ув'язнення чи громадської служби; забезпечує відповідність вироку вимогам і стану обвинувачуваної особи: вирішує питання про надання засудженим відпусток, зміну режиму утримання засуджених до позбавлення волі; зверта­ється з клопотанням щодо їх умовно-дострокового звільнен­ня і, вирішуючи такі питання, очолює відповідну комісію. Крім того, він очолює комітет, який надає допомогу звільне­ним на поруки або умовно-достроково. Мета такого комітету — допомагати звільненим засудженим виконувати виправні обов'язки (лікування від наркоманії, регулярний вихід на ро­боту тощо).

Цей суд компетентний також розглядати у складі одного судді всі питання, що стосуються примусового виконання су­дового рішення та інших актів установ, у тому числі вимоги щодо визнання та видачі дозволу на виконання судових рі­шень і публічно-правових актів інших країн, а також рішень французьких та іноземних арбітражів (третейських судів). Такий суд називається судом щодо експропріацій, відпо­відно таку назву має й суддя (фр. Le juge de l'execution).

124

Розділ II

Установи правосудця у Франції

125

Крім зазначеної компетенції він має право під час виконавчо­го провадження вирішувати питання власності, якщо це сто­сується майна. Якщо ж виникають деякі складності щодо правозастосування, то цей суддя може направити справу для вирішення до колегіального складу суддів. Ці обов'язки по­кладаються на три роки на одного із суддів трибуналу.

У трибуналах великої інстанції може створюватися під­розділ з певної кількості судів, які за необхідності розгля­дають справи щодо дисциплінарної відповідальності осіб юридичних і судових професій (нотаріусів, судових повіре­них, судових виконавців або осіб, які здійснюють публічні торги). Ці особи притягаються до дисциплінарної відпові­дальності або дисциплінарною палатою або трибуналом ве­ликої інстанції. Останній у будь-якому випадку приймає по­станову про тимчасове усунення з посади зазначених осіб або скасовує таку постанову при позитивному закінченні дисциплінарного впровадження (статті 3123 і 3124 Кодексу про судовий устрій).

Усі розглянуті суддівські обов'язки у трибуналах малої та великої інстанцій здійснюються професійними суддями — магістратами (фр. magistrals), які належать до французької корпорації суддів та юристів прокуратури. В інших трибуна­лах, які приймають рішення у першій інстанції, склад суддів вже не є магістратським.