§ 4. Вищі адміністративні земельні суди

Судами другого рівня є Вищі адміністративні земельні су­ди (нім. Oberverwaltungsgericht або Verwaltungsgerinchtshof). Відповідно до положень § 3 абз. 2 ПАС, кілька земель мо­жуть домовитися про створення спільного суду чи про роз­ширення території судового округу за межі землі. У Німеч­чині є 16 Вищих адміністративних земельних судів. Вони розглядають апеляційні скарги на рішення адміністративних судів першого рівня, а щодо деяких правовідносин, указаних у законі, вони можуть бути судами першої інстанції.

У кожній Федеральній землі може бути тільки один Ви­щий адміністративний суд. Цим забезпечується єдине тлума­чення земельного права для певної землі, навіть і в тому ра­зі, коли утворено один суд на дві землі.

Вищий адміністративний земельний суд очолюється Пре­зидентом суду і поділяється на сенати (п. 9 ПАС). Сенати Вищого адміністративного земельного суду приймають рі­шення у складі трьох суддів; земельним законодавством мо­же передбачатися, що сенати приймають рішення у складі п'яти суддів, двоє з яких можуть бути суддями на громад­ських засадах. Для окремих випадків може передбачатися, що сенати приймають рішення у складі п'яти суддів і двох суддів на громадських засадах.

Вищий адміністративний земельний суд приймає рішен­ня в першій інстанції у всіх спорах, що стосуються:

1. спорудження, експлуатації, іншого поводження, зміни, зупинення, надійного підключення чи демонтажу установок (п. 7 і 92, абз. З Закону про ядерну енергію);

2. обробки, переробки та іншого застосування ядерного палива поза межами установок, перерахованих у п. 7 Закону про ядерну енергію, а також зберігання ядерного палива не в державних місцях схову (п. 6 Закону про ядерну енергію);

3. спорудження, експлуатації і перебудови електростан­ цій з топками для твердого, рідкого та газоподібного палива тепловою потужністю понад триста мегават;

4. прокладання повітряних ліній номінальною напругою понад сто тисяч вольт, а також зміни їх траси;

5. процедури затвердження (згідно з п. 7 Закону про від­ ходи) плану для спорудження, експлуатації чи значної зміни стаціонарних установок для спалювання або термічного роз-

кладання відходів річною потужністю (ефективна потуж­ність) понад сто тисяч тонн і стаціонарних установок, в яких виключно чи частково зберігаються відходи;

6. спорудження, розширення чи зміни та експлуатації аеродромів загального сполучення;

7. процедури затвердження плану прокладання нових трамвайних ліній і державних залізниць, а також побудови залізничних сортувальних і контейнерних станцій;

8. процедури затвердження плану будівництва чи зміни федеральних автомагістралей;

9) процедури затвердження плану будівництва нових внутрішніх водних шляхів загального сполучення.

Положення п. 1 поширюється на спори про всі необхідні для об'єкта дозволи, а також якщо вони стосуються допо­міжних споруд, які у просторовому чи експлуатаційному від­ношенні пов'язані з ним. Землі законом можуть запровадити порядок, щоб рішення в усіх спорах, які стосуються введен­ня у володіння у випадках речення першого, приймав Вищий адміністративний земельний суд в першій інстанції.

Вищий адміністративний земельний суд приймає далі у першій інстанції рішення про скарги на заборону одним з ви­щих органів землі об'єднань згідно з п. З, абз. 2 Закону про об'єднання і на видані ним розпорядження згідно з п. З, абз. 2, речення першого Закону про об'єднання.

Вищий адміністративний земельний суд в межах своєї предметної підсудності за заявою виносить рішення про чин-

а) статутів, що приймаються згідно з Кодексом законів про будівництво, а також правових розпоряджень на підставі норм Кодексу законів про будівництво (п. 246);

б) інших правових розпоряджень, що за своїм рангом стоять нижче земельного права, коли це передбачається за­ конодавством землі.

Заяву може подавати кожна фізична чи юридична особа, яка через правове розпорядження або його застосування зазнала шкоди чи чекає її найближчим часом, а також кож­на установа. Заява має бути спрямована проти об'єднання, установи чи закладу, які видали це правове розпорядження. Вищий адміністративний суд може надати землі та іншим публічно-правовим юридичним особам, компетенцію яких за­чіпає правове розпорядження, можливість для висловлення

Розділ

Судова система Німеччини

57

своєї точки зору протягом визначеного судом часу. Якщо Ви­щий адміністративний земельний суд дійде переконання, що правове розпорядження недійсне, він оголошує його анульо­ваним; у цьому випадку рішення є обов'язковим для всіх і має бути опубліковано так, як слід було б обнародувати пра­вове розпорядження.

Ці рішення оскаржуються тільки у ревізійному порядку і тільки з дозволу самого вищого суду відповідної землі або за наявності суттєвої правової помилки, про що приймає рішен­ня Вищий адміністративний земельний або Федеральний ад­міністративний суд.

Вищий адміністративний земельний суд не перевіряє су­місності правового розпорядження із законодавством землі, коли законом передбачається, що правове розпорядження перевіряє виключно Конституційний земельний суд. Якщо провадження у справі про перевірку чинності правового роз­порядження розпочато Конституційним судом, Вищий адмі­ністративний земельний суд може розпорядитися, щоб розг­ляд було припинено до закінчення провадження в Конститу­ційному суді.

Вищий адміністративний земельний суд приймає рішен­ня в інстанційній підсудності про 1) апеляцію щодо рішень адміністративного суду, прийнятого по суті, 2) скаргу на ін­ші рішення адміністративного суду та 3) ревізію рішень адмі­ністративного суду згідно з положенням цього закону.

Вищий адміністративний земельний суд подає справу з обгрунтуванням свого правового погляду на її зміст до Феде­рального адміністративного суду для прийняття рішення про тлумачення права, яке підлягає оскарженню, якщо 1) судова справа має принципове значення або 2) вищий адміністра­тивний суд землі хоче відійти від рішення іншого вищого адміністративного суду, Федерального адміністративного су­ду чи Спільного сенату вищих судових палат Федерації. Ух­вала про подання оголошується всім учасникам.

Неподання може бути оскаржене. На провадження щодо скарги поширюються відповідно правила п. 133, абз. 2 і З, речення першого та другого, абз. 4 і 5, речення третього ПАС. В обгрунтуванні скарги повинно бути викладене прин­ципове значення судової справи чи зазначено рішення, від якого відхиляється оскаржене рішення.