Глава 2 Система судів загальної юрисдикції

Конституційною основою для організації судової системи Італії, як вже зазначалося вище, є глава IV "Магістратура" (італ. Magistratura) Конституції Італійської республіки. Нор­мативним актом, що безпосередньо регулює організацію сис­теми судів звичайної юрисдикції в Італії, є "Уложення про судоустрій" (італ. Ordinamento giudiziario), яке було схвале­но ще Королівським декретом ЗО січня 1941 р. і продовжує діяти з відповідними змінами й доповненнями, які були обу­мовлені положеннями Конституції 1947 р. і необхідністю удосконалювати будь-яку державну інституцію відповідно до потреб суспільства, що змінюється.

У загальному уявленні судова система Італії ієрархічно-багаторівнева і організована за функціональним принципом проходження судових справ у стадіях правового аналізу спірних правовідносин — перша, апеляційна та касаційна ін­станції. Крім того, безпосередньо перша інстанція фактично має кілька рівнів, залежно від значущості правовідносин, що стали предметом судового розгляду (див. табл. 10).

§ 1. Мирові суди

Першою ланкою в усій судовій ієрархії звичайної юрис­дикції є мирові суди (італ. Guidice di pace), які створюються

248

Розділ IV

Судова система Італії

249

у кожній комуні (найнижча ланка у системі адміністративно-територіального устрою Італії). Це єдиний випадок, коли ме­жі судового округу збігаються з межами адміністративно-те­риторіальної одиниці в Італії. В комунах, що мають поділ на селища, фракції або квартали, можуть бути створені місцеві суди, яким делегується компетенція ще менша, ніж у миро­вих судів. Така акція здійснюється декретом глави держави за пропозицією міністра юстиції. Кількість мирових суддів у комунах встановлюється залежно від потреб. Вони можуть мати заступників.

Мирові судді (близько 10 тис.) мають обмежену компе­тенцію — вони розглядають лише цивільні справи з невели­кою сумою претензій, яка визначається нормативними акта­ми. Судочинство здійснюється лише одноособово і у спроще­ному порядку відповідно до статей 113 і 114 ЦПК Італії на основі права і справедливості. Головне завдання цих суддів — примирення сторін.

Якщо примирення досягнути не вдалося, то мировий суд­дя здійснює судову юрисдикцію у спірних цивільних право­відносинах. У такому випадку його компетенція і обов'язки, а також форма актів і судових рішень, які він повинен схва­лити, визначається процесуальним законом.

Ці суди не професійні й призначаються Вищою Радою магістратури на три роки, але можуть бути перепризначені. Вища Рада магістратури може делегувати право призначен­ня мирових суддів головам апеляційних судів.

Мирові судді виконують свої обов'язки на громадських зясядях без одержання за свою діяльність платні. Посади цих суддів та їх заступників можуть займати італійські гро­мадяни від 25 років, які мають постійне місце проживання на території цієї ж комуни. Вони повинні користуватися ав­торитетом і довірою у населення і мати відповідні якості, що забезпечує їм повагу і незалежне виконання функцій почес­ного магістра.

Мирові судді та їхні заступники втрачають посади у ви­падках: а) втрати громадянства Італії; б) переїзду на постій­не проживання до іншої комуни; в) несуміщення їх діяльнос­ті з посадою мирового судді чи заступника судді.

Посада мирового судді не суміщається з: 1) належністю до професійної магістратури чи взагалі до служби в профе­сійній судовій системі; 2) виконанням обов'язків посадової

особи в органах виконавчої влади або агентів державної без­пеки чи поліції. Крім того, мирові судді можуть бути відкли­кані за негідні вчинки або за професійну нездатність, а та­кож звільнені з посади за заявою у зв'язку з добровільною відставкою чи за станом здоров'я.

Втрата посади суддею відбувається лише за рішенням Вищої Ради магістратури, крім випадків, коли право на його призначення було делеговане Президенту Апеляційного

СУДУ-

Нагляд за функціональною діяльністю мирових суддів здійснюється магістратами претурії, в округах яких перебу­вають дільниці мирових судців.