§ 3. Вища Рада магістратури

Вища Рада магістратури (італ. Consiglio Superiore della Magistratura) — конституційний орган судової влади, який відіграє важливу роль в організації діяльності та функціону­вання системи судів звичайної юрисдикції. Статус цього ор­гану визначений статтями 104—106 Конституції Італії. Без­посередньою законодавчою основою діяльності Вищої Ради магістратури є Закон "Про утворення і діяльність Вищої Ра­ди магістратури" від 24 березня 1958 року з усіма наступни­ми змінами, у тому числі тими, що випливають з рішення Конституційного суду Італії № 12 від 12 лютого 1971 року. Вища Рада магістратури засідає в Римі.

Порядок утворення і організація діяльності

До складу Вищої Ради магістратури входить Президент Республіки, який формально її очолює і може головувати на засіданнях. До членів Ради належать ex officio Перший пре­зидент Верховного касаційного суду і Генеральний прокурор при цьому суді. Крім вказаних осіб інші ЗО членів Ради оби­раються у відповідному порядку — дві третини (20 осіб) спе­ціальним зібранням усіх суддів зі складу магістратури, з чис­ла суддів різних категорій; одна третина (10 осіб) — Парла­ментом Республіки на спільному засіданні обох Палат з чис­ла ординарних професорів права університетів і адвокатів, які мають стаж роботи не менш як 15 років.

264

Розділ IV

Судова система Італії

265

Вибори до Вищої Ради тривають упродовж трьох місяців з моменту закінчення повноважень Ради попереднього скли­кання. Дату виборів встановлюють: для магістратів — Голо­ва Вищої Ради, а для парламентської частини членів Ради — Президенти Палат Парламенту.

Враховуючи, що у Вищій Раді репрезентовані всі катего­рії магістратів, виборча технологія передбачає утворення ви­борчих корпусів і спеціальної процедури голосування за списками. Повідомлення про організацію відповідних вибор­чих корпусів публікується в офіційній газеті не менш як за 40 днів до виборів.

Вища Рада оголошує день виборів магістратів до її скла­ду не менш як за 60 днів до встановленої нею дати. Упро­довж п'яти днів від дня оголошення Вища Рада призначає Центральну виборчу комісію при Касаційному суді з п'яти діючих членів і трьох запасних із числа магістратів Касацій­ного суду. Цю комісію очолює старший за посадою чи за ві­ком член комісії.

Члени ради від магістратури обираються у кількості вось­ми з числа касаційних магістратів (двоє з них повинні мати право зайняття вищих судових посад, а чотири — з числа апеляційних магістратів) і восьми з числа магістратів Трибу­налу. Під касаційними й апеляційними магістратами розу­міються також і ті, хто вже отримав відповідне призначення, але ще вступив на посаду.

У виборах магістратів до складу Вищої Ради беруть участь магістрати всіх категорій на основі особистого, таєм­ного та прямого голосування. Не можуть бути обраними і не беруть участь у голосуванні магістрати, яких відсторонено від посади. Не можуть рекомендуватися до обрання до Ви­щої Ради магістрати, які не здійснювали правосуддя до дня оголошення виборів, а також магістрати, які виконують по­сади секретарів Ради, строк повноважень якого закінчився. Передбачаються й інші застереження у ст. 24 Закону. Вибо­ри магістратів проводяться в єдиному національному окрузі за пропорційною системою за конкуруючими списками. Списки складаються за категоріями. В одному списку не мо­же бути більше одного кандидата однієї категорії з одного апеляційного судового округу, за виключенням магістратів Верховного касаційного суду. Кожний кандидат може бути записаний тільки в один список.

Особливості формування списків, порядок їх надання, порядок утворення комісій у трибунальських округах, поря­док голосування магістрів по категоріях, час голосування і порядок підрахунків голосів та розподіл місць регулюються нормами статей 26 і 27 Закону.

Голосування проводиться за списками із застосуванням преференції.

Закон передбачає право оскаржування виборів і рішен­ня. У випадку оскаржування підсумків голосування виборча комісія приймає рішення більшістю голосів і складається протокол. Вказані рішення можуть бути оскаржені до Вищої Ради не пізніше 15 днів після оголошення результатів вибо­рів. Оскарження не тягне відкладальних наслідків. Вища Ра­да магістратури приймає рішення протягом 15 днів з момен­ту внесення скарги.

Повноваження Вищої Ради закінчуються через чотири роки після її сформування. Проте до обрання нової Ради во­на продовжує працювати в попередньому складі.

У випадку, коли подальша діяльність Вищої Ради є не­можливою, цей орган розпускається декретом Президента Республіки з урахуванням думки Президентів Сенату та Па­лати депутатів, а також відповідного комітету Сенату. Нові вибори призначаються протягом місяця від дня розпуску.

Члени Ради, які є ex officio, залишаються у складі Ради доти, доки вони займають відповідні службові посади. Рада обирає заступника Голови з тих членів, які обрані Парламен­том. Члени Ради, яких обрано, перебувають на своїх посадах чотири роки і після закінчення вказаного строку повнова­жень не можуть бути знову обраними до нового складу Ра­ди, але це не позбавляє їх права бути обраними до насту­пних складів Ради. Обрані члени Ради під час перебування у складі Ради не можуть бути зараховані до кадрових профе­сійних списків, які забезпечують просування по службі, не можуть бути членами Парламенту, Обласних Рад. Рада ут­ворює Комітет із заступника Голови, який його очолює, Пер­шого Президента Верховного касаційного суду і Генерально­го прокурора при цьому суді. Комітет організує діяльність і виконує рішення Ради, здійснює управління фондами, нада­ними Раді державним бюджетом.

Для здійснення дисциплінарного провадження щодо суд­дів, утворюється дисциплінарне відділення з 15 осіб. Члена-

266

Рп.ІІ

Судова система Італії

267

ми цього відділення є заступник Голови Вищої' Ради, який го­ловує на засіданнях відділення, п'ять касаційних магістратів (два з яких повинні займати керівні судові посади), три апе­ляційні магістрати, три магістрати трибуналу і три члени, яких обирає Парламент. Заступник Голови вважається чле­ном за правом, а інші члени обираються Вищою Радою зі свого складу.

Рішення Вища Рада магістратури може приймати за кво­румом не менш як 14 членів, яких обрано суддями, та семи членів, яких обрано Парламентом. Рішення ухвалюються більшістю голосів, а на випадок їх рівності визначальним бу­де голос Президента. Для прийняття рішення у дисциплінар­ному відділенні кворум складають дев'ять членів відділення, з яких обов'язково повинні бути заступник Голови Вищої ра­ди, три касаційних магістрати, з яких один повинен займати керівну судову посаду, трьох апеляційних магістратів і ма­гістратів трибуналу, з яких два повинні належати до тієї са­мої категорії магістратів, що і магістрат, щодо якого відкрито дисциплінарне провадження, та двох членів, яких обрано Парламентом. Якщо дисциплінарне провадження відкрито проти аудитора або судового помічника, то два члени дис­циплінарного відділення повинні належати до категорії ма­гістратів трибуналу. Цей Закон передбачає також іншу дета­лізацію порядку утворення і діяльності відділень, що здійс­нюють дисциплінарне провадження.

Секретаріат Вищої Ради магістратури складається з каса­ційного магістрятя, який очолює секретаріат, трьил апеляцій­них магістратів і чотирьох магістратів трибуналів. У Секре­таріаті працюють службовці із судів і закон регулює порядок їх залучення до праці в Раді. Унормовано також порядок ма­теріально-технічного та фінансового забезпечення діяльності цієї установи.

Компетенція Вищої Ради

У попередніх пунктах глави щодо магістратів було викла­дено частково компетенцію Вищої Ради магістратури, тому можна стисло показати напрями компетенції і певні нові компетенції, що визнані у главі II вказаного закону. Вища Рада магістратури компетентна щодо: 1) зарахування осіб до складу магістратури, призначення

на суддівські посади, переміщення, підвищення та інших пи­тань, пов'язаних зі статусом магістратів;

2. призначення та відклику почесних віце-преторів, ми­ рових суддів і заступників суддів, а також членів спеціалізо­ ваних відділень, які не є магістратами;

3. делегування Президентам Апеляційних судів права призначати мирових суддів і заступників суддів;

4. притягнення до дисциплінарної відповідальності ма­ гістратів;

5. подання про призначення касаційними магістрами професорів та адвокатів за особливі заслуги;

6. надання особливих компенсацій та інших субсидій діючим суддям або їхнім сім'ям.

Вища Рада магістратури має права надавати пропозиції до міністра юстиції щодо зміни територіальної юрисдикції су­дових округів або їх утворення, а також щодо всіх питань, які стосуються організації та функціонування службових структур, пов'язаних зі здійсненням щодо законопроектів відносно судового устрою, управління в галузі юстиції та ін­ших питань, що мають відношення до компетенції саме цього органу. Такі пропозиції надаються міністрові юстиції.

Норми вказаної глави у статтях 11 і 12 встановлюють по­рядок діяльності щодо заміщення посад в судах за конкурсом і призначення на керівні посади в судах. Вища Рада, крім то­го, на строк своїх повноважень призначає комісію стосовно виборів касаційних магістрів. Цю комісію очолює заступник Президента Верховного касаційного суду, а в разі його від­сутності — голова відділення цього суду за призначенням Вищої Ради магістратури. Комісія здійснює вибори відповід­но до встановлених правил, її рішення щодо виборів повідом­ляється зацікавленим особам і міністру юстиції, які мають право оскаржити це рішення до Ради у тридцятиденний строк від дня їх повідомлення.

Вища Рада приймає рішення остаточно згідно з обстави­нами справи. У статтях 14 і 16 Закону викладено компетен­цію міністра юстиції щодо його права звернення до Ради та участі в її засіданнях.

Викладено компетенцію Вищої Ради щодо магістрів, які переміщаються на службу до міністерства, у тому числі й у випадках, коли переведення магістратів не пов'язано у на­ступному з належністю до магістратури.

268

Розділ IV

Судова система Італії

269

Рішення Вищої Ради, які стосуються магістратів, офор­млюються декретом Президента Республіки, контрасиг­нуються міністром, а у випадках, передбачених у законі, во­ни можуть оформлюватися декретом міністра юстиції. Рі­шення щодо застосування до магістратів будь-якого виду дисциплінарного покарання можуть бути оскаржені до Вер­ховного касаційного суду, який розглядав це питання у за­гальному засіданні відділень. Скарга щодо рішення тягне зу­пинення його виконання.

Крім цього, у Вищої Ради є компетенція, пов'язана з діяльністю членів Вищої Ради (ст. 20).

Рішення щодо казначейства погоджуються з міністер­ством казначейства. Указані рішення можуть бути оскарже­ні до Державної Ради Італії.

Правове положення члена Вищої Ради

Закон встановлює правовий статус члена Вищої Ради ма­гістратури, в основному цьому присвячено положення гла­ви IV. Члени Ради, яких обрано, перебувають на своїх поса­дах чотири роки і не можуть бути знову обраними після за­кінчення вказаного строку повноважень до нового складу ра­ди, але це не позбавляє їх права бути обраними до наступних складів Ради. Обрані члени під час перебування у складі Ради не можуть бути зарахованими до кадрових про­фесійних списків, які забезпечують просування по службі і не можуть бути членами парламенту або обласної ради, Кон­ституційного суду, або призначатися на посаду міністра чи заступника міністра, очолювати комерційні підприємства чи бути членами адміністративних рад торгових асоціацій.

Членами одного складу Ради не можуть бути родичі або свояки до четвертого ступеня включно. У разі несуміщення посад двох магістратів — членів Ради, у цьому органі зали­шається магістрат більш вищої категорії, а при однакових ка­тегоріях — старші за віком. У разі несуміщення магістрата і члена Ради, якого обрано Парламентом, на посаді члена Ра­ди залишається особа, яку обрав Парламент. У разі несу­міщення двох членів Ради, яких обрано Парламентом, зали­шається в Раді особа, яка отримала більшість голосів при ви­борах, а при їх рівності — старші за віком.

Не можуть бути членами Ради ті магістрати, яких відря­джено до міністерства юстиції. Члени Вищої Ради, які обрані

Парламентом, не можуть бути прийняті до магістратури за видатні заслуги, поки не закінчився строк повноважень складу Ради, до якого вони належать або належали.

Повноваження членів Вищої Ради, які є магістратами, зупиняються, якщо проти них відкрито кримінальне переслі­дування у вчиненні ненавмисного злочину або розпочато дисциплінарне переслідування. Члени Вищої Ради, які є ма­гістратами, втрачають повноваження члена Ради, якщо до них застосовано дисциплінарне покарання.

Повноваження членів Вищої Ради, які обрані Парламен­том, також зупиняються, якщо проти них відкрито кримі­нальне переслідування за звинуваченням у вчиненні ненав­мисного злочину. Такі члени Ради втрачають повноваження, якщо їх засуджено до позбавлення волі.

В інших випадках засудження чи виправдування за тих чи інших підстав голова Вищої Ради магістратури повідом­ляє про це Президентів Палат Парламенту, які приймають рішення щодо доцільності заміни. У ст. 39 Закону ретельно унормовано порядок заміни членів Ради, яких обрано магіст­ратами. Усі дії щодо заміни, належать до компетенції Вищої Ради магістратури. Закон регулює питання виплати щомі­сячної посадової винагороди членам Вищої Ради, винагороди за участь у засіданнях, сплату витрат, пов'язаних з відря­дженням.

Закон також регулює правове положення магістратів, за­лучених до роботи в секретаріаті Вищої Ради магістратури й керують організацією діяльності апарату цієї установи. Такі магістрати не можуть брати участь у конкурсах або виборах, за виключенням випадків, коли їхні повноваження припине­но не менш як за рік до строку подання заяви щодо участі в конкурсі чи у виборах, або якщо повноваження Ради, до ро­боти в секретаріаті якої їх було залучено, припинено до вка­заного строку.

270

Розділ IV

Література:

1. Италия. Конституция и законодательные акты / Пер. с итал. — М.: Прогресс, 1988. — 392 с.

2. Конституционное (государственное) право зарубеж­ ных стран: Учебник: В 4-х томах. — М.: Изд-во БЕК, 1998. — Том 3./ Отв. ред. Б.А. Страшун. — 764 с.

3. Судебные системы западных государств. — М.: Наука, 1991. — 240 с.

4. Васильева Т.А. Административное право Италии // Административное право зарубежных стран. Гл. 5. — М.: СПАРК, 1996.

5. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. — М.: Институт меж­ дународного права и экономики имени A.C. Грибоедова, 2001. — 576с.

6. Делла Марра Т. Уголовный процесс Италии: реформа и контрреформа // Государство и право. — 1993. — № 1.

Розділ V Огляд судової системи Нідерландів