Глава 2 Структура судів звичайної юрисдикції

Законодавство Нідерландів щодо судового устрою й орга­нізації діяльності судів є найстарішим в Європі, мабуть тому й заплановано до ухвалення у 2001 році нового закону щодо судового устрою і діяльності Ради судової влади. Але до прийняття нових актів судова система Нідерландів застосо­вує Закон про устрій судової влади і повноваження юстиції від 18 квітня 1827 року (гол. Wet de Zamenstelling der Reg-terlijke Magt en het Beleid der Justitie).

274

Розділ V

Огляд судової системи Нідерландів

275

Звичайні суди займаються щоденним здійсненням право­суддя. Кримінальні справи або питання цивільного права чи повернення боргів можуть бути розглянутими судами, які несуть також відповідальність за різні рішення щодо грома­дянського статусу, шлюбу, батьківства й опікунства.

Законодавча влада може доручити звичайному суду розг­ляд адміністративних конфліктів між урядом і представника­ми громадськості. Наприклад, звичайний суд розглядає по­даткові конфлікти. Представники громадськості можуть та­кож звертатися до звичайних судів для розгляду справ щодо неправомірних дій державних органів. Законодавча влада може передавати органам, які в системі правосуддя наділені правом особливої юрисдикції щодо адміністрації, будь-які справи, крім тих, що стосуються дисциплінарних прова­джень.

Кантональні суди (гол. de kantongerechten) є судовою інстанцією першого рівня і організаційно оформилися з цент­рами у 64 муніципалітетах; їхня територіальна юрисдикція охоплює межі певного кантонального судового округу. До компетенції цих судів віднесено значну масу цивільних спо­рів з сумою позовів до 5 тисяч гульденів і кримінальні спра­ви, які, за європейською класифікацією, визначені як право­порушення, а також справи, які стосуються оренди і найму на роботу.

Судді кантональних судів розглядають справи одноособо-во за винятком випадків, що стосуються довготривалої орен­ди землі; їм допомагають два експерти — по одному пред­ставнику (засідателю) від орендарів і власників землі, обра­них на певний строк у спеціальному порядку від асоціацій, що утворені вказаними категоріями населення.

Окружні суди (гол. de arrondissementsrechtbanken) зас­новані в общинах у міських центрах кожного з 19 судових округів, на які розділені Нідерланди.

Ці суди розглядають у першій інстанції цивільні спори з сумою позовів понад 5 тисяч гульденів і більшість криміналь­них справ, крім тих, що належать до компетенції канто­нальних судів. У складі цього суду існує як галузева, так і суб'єктна спеціалізація щодо кримінальних правопорушень неповнолітніх. Для розгляду цих справ призначаються спе­ціальні судді, яким за кваліфікацією, досвідом роботи й осо-

бистими вадами доручається розгляд саме справ такої ка­тегорії.

Крім того, суди цього рівня мають апеляційну юрисдик­цію щодо судових рішень кантональних судів, за виключен­ням вироків, де міра покарання не перевищувала штрафну санкцію в розмірі 250 гульденів, які взагалі не підлягають апеляційному оскарженню.

Апеляційні скарги, а також справи про серйозні кримі­нальні правопорушення (злочини) або складні за правовою ознакою цивільні справи, окружні суди розглядають в основ­ному колегією з трьох суддів.

Кількість справ, що постійно зростає, спричинила відхи­лення від принципу колегіальності. Відповідно до діючого за­конодавства, значна кількість судових рішень у справах, що розглядають по першій інстанції, можуть постановлятися суддями одноособове, у тому числі справи про кримінальні правопорушення, за вчинення яких передбачається покаран­ня штрафом або позбавленням волі на строк до шести мі­сяців.

Апеляції на рішення цих суддів, що схвалені при розгляді справ у першій інстанції, подаються до апеляційного суду.

Апеляційні суди (гол. de gerechtshoven), які утворені в п'яти округах з центральними офісами у великих містах (Ам­стердамі, Арнемі, Гаазі, Лейдені, С-Гертогенбоші), охоп­люють три—чотири судові округи окружних судів. За внут­рішньою організаційною структурою в цих судах є певні від­ділення. Вони мають суто апеляційні повноваження щодо су­дових рішень окружних судів з кримінальних і цивільних справ. Відповідні відділення в цих судах розглядають скарги на рішення адміністративних органів з питань оподаткуван­ня, які подаються до суду вперше (нібито перша інстанція), але за процедурою апеляції.

Окрім того, в апеляційному суді, що розташований в Ар­немі, створено відділення, в якому розглядаються скарги на рішення кантональних судів у питаннях земельної оренди і на відмову у видачі ліцензії.

Одне з відділень Апеляційного суду, що знаходиться в Амстердамі, акумулювало повноваження відносно розгляду спорів, які стосуються діяльності промислових, торговель­них, транспортних, страхових і фінансових компаній.

276

Розділ V

Огляд судової системи Нідерландів

277

В основному апеляційні суди розглядають справи коле­гією з трьох суддів, а вказані спеціалізовані відділення апе­ляційних судів в Амстердамі й Арнемі розглядають справи у складі колегії з п'яти осіб — трьох суддів-професіоналів і двох засідателів-експертів, обраних за правилами, що засто­совуються до обрання засідателів до кантональних судів.

Скарги в порядку касації на рішення апеляційних судів вже можуть бути направлені до Верховного суду Нідер­ландів.

Верховний суд Нідерландів, що стоїть на вершині су­дової піраміди, е судом касаційної інстанції. Його було засно­вано ще у 1838 році. Він має палати, більшість вироків тут приймаються складом у п'ять суддів, а за певних обставин рішення у Верховному суді можуть виноситися трьома суд­дями (цій установі присвячена окрема глава).

Державне міністерство (міністерство юстиції) у кож­ному суді має своїх представників. Вони працюють в офісах. У Верховному суді та в кожному апеляційному суді є офіс, де працюють генеральний прокурор і кілька генеральних ад­вокатів; у кожному районі є районний офіс як для районних, так і для кантональних судів, де працюють головний держав­ний обвинувач і кілька державних обвинувачів. Усі вони мають ступінь магістра права.

По закону районні офіси Державного міністерства відпо­відальні за розслідування та судові переслідування у кримі­нальних справах. Районні офіси Державного міністерства наймають на роботу шерифа, який здимається питаннями дорожнього руху і розслідує дорожньо-транспортні пригоди. Ці шерифи можуть працювати без юридичної освіти.

Генеральний прокурор при Верховному суді може діяти самостійно щодо відкриття кримінальних справ і проведення відповідного розслідування, якщо ці справи можна віднести до юрисдикції Верховного суду.

У принципі, Міністр юстиції має повноваження для ви­дання інструкції для Державного міністерства, за винятком представників цього міністерства у Верховному суді.

Слідство щодо кримінальних справ веде безпосередньо поліція під наглядом, а інколи і за участю прокуратури. У стосунках поліції і прокуратури, з одного боку, та захисту й обвинуваченого, з іншого боку, існує практика "криміналь­ного компромісу" на кшталт досвіду, поширеного у США.

Сторони, що беруть участь у судових справах в канто­нальних судах, можуть самостійно здійснювати захист і представництво, а в усіх інших судових інстанціях їхні інте­реси репрезентують адвокати-повірені, які можуть здійсню­вати свої функції лише після отримання членства з адвокат­ських асоціацій при окружних судах.

У всіх 87 судах судді та клерки працюють по найму. Суд­ді слухають справи і виносять судові рішення, а клерки від­повідають за ведення записів у суді. Усі судді повинні мати ступінь магістра права, хоча існує й кілька винятків. Судді призначаються на свої посади безстроково монархом з числа осіб, які обов'язково повинні закінчити один з нідерланд­ських університетів.

Судді є незалежними. І цей факт робить їх державними службовцями особливого роду. Вони призначаються пожит-тєво спеціальним Королівським декретом і можуть бути звільнені тільки за вчинки, що дискредитують статус судді. Пенсійний вік для суддів — 70 років. Судді призначаються для роботи в конкретному суді. Вони не можуть бути будь-куди переведеними без їхньої згоди. Вони підлягають не дер­жавному регулюванню з боку міністерства, а дисциплінарно­му впливу безпосередньо з боку Президента Верховного су­ду. Усі судді мають однаковий голос при винесенні рішення, тобто Президент (голова суду) не має значнішого голосу ніж тільки-но призначений суддя, їх наради є конфіденційними.

Глава З Суди спеціальної юрисдикції

Адміністративні трибунали. Посадові особи в Нідер­ландах без особливого ентузіазму сприйняли право судів заслуховувати справи відносно того, як вони (адміністрато­ри) трактують і використовують свої повноваження. Консти­туція 1815 року вже містила концепцію перегляду адмініст­ративних рішень, але тільки у податкових спорах. Одним з перших кроків у напрямку до створення системи судового перегляду в інших сферах управління було введення адмі­ністративної юстиції; усі члени суспільства мали змогу вно-

270

Розділ V

Огляд судової системи Нідерландів

279

сити апеляції на конкретні рішення органів управління у ви­щестоящий адміністративний орган. Таким чином, органи управління зберегли контроль над розглядом таких спорів. У 1987 році Європейський суд у Страсбургу оцінив цю проце­дуру в світлі Римського договору і визнав її недосконалою.

Протягом багатьох років було створено велику кількість спеціальних трибуналів для здійснення правосуддя в адмі­ністративних справах. Наприклад, існує десять апеляційних трибуналів з питань суспільної безпеки, які розглядають спо­ри стосовно різних аспектів законодавства з питань соціаль­них і трудових відносин. На чолі цієї системи стоїть Цен­тральна апеляційна рада в Утрехті. Касації з цього суду мо­жуть вноситися за певних обставин до Верховного суду. Апеляції на рішення, прийняті трибуналами з питань дер­жавної служби, які розглядають спори між державними службовцями й органами управління, відповідно до закону 1929 року "Про державних службовців", також підлягають розгляду Центральною апеляційною радою в Утрехті. Ство­рення управлінь з питань торгівлі і промисловості, як це бу­ло передбачено в законі, який регулює відносини у промис­ловості, привело до створення апеляційного трибуналу з пи­тань торгівлі та промисловості. Деколи апеляції на рішення цього суду подаються до Верховного суду.

Зміни відбулись у 1976 році після прийняття у 1975 році Закону про адміністративні спори (відомий як АРОВ — гол. Administratieve rechtspraak overheidsbeschikkingen, букваль­но — адміністративна судова практика щодо рішень держав­ної влади) та нової Конституції 1983 p., коли стало можли­вим подавати апеляції до судового відділення Державної ра­ди на велику кількість адміністративних рішень, що прий­маються на всіх рівнях управління. Ця процедура активно використовується.

Але, враховуючи те, що величезний масив адміністратив­них актів фактично випадає з-під серйозного судового конт­ролю (що на думку нідерландських юристів і політиків су­перечить перспективним положенням Конституції 1983 р. у сфері європейських стандартів щодо судового захисту прав громадян від свавілля органів державної влади), у 1989 р. до парламенту було внесено проект реформи, за змістом якої поступово уніфікується компетенція судів усіх рівнів в сис­темі звичайної юрисдикції. Ця реформа передбачає ліквіда-

цію судів державних службовців з одночасним утворенням палат з адміністративних питань у судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій. Після цього ні Державна Рада, ні інші органи функціонального управління більше не виконувати­муть функції квазісудового розгляду спорів у сфері адмініст­ративних правовідносин.

Реформа триває, а сучасна процедура судового розгляду вимагає певного часу. Учасники процесу часто отримують серйозну шкоду через значну тривалість розгляду позовів у суді, під час якого на карту ставляться істотні інтереси і то­му необхідно знайти час для розгляду і прийняття рішення. Необхідно приймати швидкі, хоча й тимчасові, рішення. То­му судові відділення державної ради мають повноваження застосовувати тимчасові заходи під час розгляду адміністра­тивних спорів.

У цивільних справах, пов'язаних з адміністративними правовідносинами, ще до розгляду справи в суді отримала свій розвиток спеціальна процедура — звернення до голови окружного суду для винесення тимчасової судової заборони. Тимчасова судова заборона стала важливим юридичним за­собом у Нідерландах. Важливі спори представляються голо­вами окружних судів у формі звернення з приводу прийнят­тя таких заборон, які включають страйки й інші форми дій в промисловості, спори з приводу оплати в сфері охорони здо­ров'я, політики, яка здійснюється органами управління щодо іноземців. Завдяки тимчасовій судовій забороні, можливе здійснення правосуддя швидко щодо цілого ряду непередба-чуваних справ.

Дисциплінарні суди відповідно до Конституції можуть бути створені спеціальним актом Парламенту. Існує ціла низка дисциплінарних судів, створених у такий спосіб.

Дисциплінарне провадження — це спеціальна форма провадження, яка спрямована на забезпечення дотримання професійних правил і норм представниками окремих профе­сій. Найвідомішими прикладами таких професійних груп є лікарі, адвокати, нотарі та футболісти. Вони користуються підвищеною незалежністю під час здійснення своїх профе­сійних функцій, але їхня свобода також не є необмеженою. Наприклад, усі адвокати є членами Асоціації юристів Нідер­ландів і повинні діяти згідно з "Правилами поведінки адвока­тів". Дисциплінарний суд, утворений відповідно до Закону

250

Розділ V

Огляд судової системи Нідерландів

281

про адвокатуру (гол. Advocatenwer), здійснює контроль за дотриманням адвокатами цих Правил і заслуховує справи щодо їх порушень. Дисциплінарний трибунал для медичних працівників заслуховує справи щодо лікарів, фармацевтів і медсестер. Дисциплінарний трибунал Королівської Футболь­ної Асоціації Нідерландів — справи щодо футболістів. Ці трибунали можуть застосовувати достатньо жорсткі санкції, наприклад позбавити права займатися конкретним видом професійної діяльності (довічно або тимчасово).