§ 6. Судове адміністрування

Будь-який суд виконує свої функції тільки тоді, коли до його складу буде призначено необхідну кількість суддів, службовців допоміжного персоналу, судових приставів (нім. Justizwachtmeister), облаштовані службові кабінети й будин­ки. У кожному суді функціонує канцелярія (нім. Geschäftsstelle), в якій працюють спеціальні чиновники — Urkundsbeamte. Ці чиновники є функціонерами системи правосуддя, які відпові­дають за діловодство, виклик учасників судового засідання до суду, доставку рішень. Процесуальне законодавство ви­значає для них деякі нескладні функції у судовому прова­дженні — протоколювання заяв учасників справи (позови, клопотання), ведення протоколів при усному розгляді спра­ви і під час збору доказів. Загальна організація функціону­вання вказаних служб та іншої необхідної для роботи систе­ми правосуддя діяльності покладена на органи судового управління (нім. Gerichtsverwaltung). Завдання такого уп­равління почасти виконуються президентом (головою) зе­мельного чи вищого земельного суду, а інколи президіями цих судів. Для цього використовуються окремі чиновники чи судді, яких називають президіал-радниками.

Окремі важливі адміністративні завдання входять до компетенції земельного чи федерального відповідного мініс­терства, в юрисдикції якого перебуває відповідний суд. Мі­ністерство повинно забезпечити необхідне бюджетне фінан­сування, підготовити призначення суддів, забезпечити служ­бовий нагляд за поведінкою та виконанням суддями службо­вих обов'язків. Але цей вплив дуже обмежений, враховуючи незалежне положення суддів у судочинстві. За виконання вказаних завдань на рівні Федерації відповідають: Федераль­не міністерство юстиції — за федеральну судову палату, Фе­деральні адміністративний, фінансовий, патентний, дисцип­лінарний суди, федеральна прокуратура; Федеральне мініс­терство праці й соціального забезпечення — за Федеральні суди з трудових і соціальних питань; Федеральне міністер­ство оборони — за військово-дисциплінарні суди.

За виконання завдань управлінського напрямку на рівні землі відповідальні: міністерства юстиції у землях — за суди звичайної юрисдикції і прокуратури всіх рівнів у землях; мі­ністерства праці в землях — за суди трудової і соціальної юрисдикції всіх рівнів у землях; міністерство внутрішніх справ у деяких землях або прем'єр-міністр безпосередньо -— за суди адміністративної юрисдикції всіх рівнів у землях; мі­ністерство фінансів в землях — за фінансові суди у землях.

Слід зазначити, що в більшості федеральних земель мі­ністерства юстиції мають управлінські компетенції з деяких питань щодо суддів вказаної спеціальної юрисдикції.

Глава 12 Третейський суд Німеччини

§ 1. Історія виникнення і порядок організації

З 1 січня 1992 року в результаті об'єднання Німецького арбітражного інституту і Німецького арбітражного комітету виникла нова організація, що дістала назву Німецької інсти­туції арбітражу (нім. Deutsche Institution für Schiedsgerichts-barkeit). Ця інституція організовує роботу третейських судів (нім. Schiedsgerichte) Німеччини й забезпечує постійне вис­вітлення всіх аспектів їх діяльності.

104

Розділ І

Судова система Німеччини

105

Німецький арбітражний комітет (DAS) було засновано 1920 року провідними торговельними організаціями як робо­чий комітет, покликаний сприяти функціонуванню третей­ських судів. Комітет встановив правила для залагодження спорів через третейський суд і визначив відповідні процедури.

Серед засновників Німецького арбітражного інституту (DIS), що з'явився 1974 року, були бізнесові федерації, ^ака­демічні інституції та фахівці третейського судочинства. Його метою було сприяння третейським судам, вивчення їх діяль­ності, а також надання консультативної інформації щодо різ­них аспектів функціонування третейського суду державним установам, приватним фірмам та правникам як всередині країни, так і за кордоном.

Як уже зазначалося, в 1992 р. функції обох згаданих ор­ганізацій об'єднала Німецька інституція арбітражу, що пра­цює у взаємодії з німецькими бізнесовими структурами, особливо тісним є її контакт з Німецькою палатою індустрії та комерції.

Для усіх підприємств Німеччини незалежно від галузі господарства та їх місцезнаходження встановлено єдині Пра­вила третейського суду DIS (нім. Schiedsgerichtsorgnung), що діють з 1 січня 1992 року. Спинимося на деяких поло­женнях цього нормативного акта.

Необхідною умовою для вирішення спору за Правилами третейського суду є наявність арбітражної угоди (яка, як правило, укладається у письмовій формі). Згідно з міжнарод­ними нормами, ця умова вважається виконаною, якщо арбіт­ражна угода міститься в контракті, що його підписали сторо­ни, або ж у листах, телеграмах, телексах чи факсах, якими вони обмінювались. Форму арбітражної угоди у німецькому законодавстві визначено § 1027 ZPO (Цивільно-процесуаль­ного кодексу). Правила третейського суду мають застосову­ватись у спорах, що виникли після укладення сторонами уго­ди, без звернення до звичайних судових органів.

Третейський суд складається з трьох суддів, але якщо сторони не дійдуть згоди щодо способу формування складу суддів, то призначається єдиний суддя. Якщо у слуханнях беруть участь лише сторони з Німеччини, голова третейсько­го суду або єдиний третейський судця має обіймати судову посаду.

Сторони користуються цілковитою свободою вибору суд­дів. За бажання вони можуть звернутися за порадою щодо вибору третейських суддів до Німецької інституції арбітражу.

Позивач повинен подати позов до Секретаріату DIS; до позову додається письмова пропозиція щодо призначення третейського судді (або, якщо сторони дійшли згоди щодо призначення єдиного судді, — пропозиція про його спільне призначення сторонами).

Секретаріат DIS зобов'язаний негайно вручити позов від­повідачу.

Для того щоб генеральний секретар DIS здійснив прова­дження справи за запитом, необхідно, щоб відповідач також призначив третейського суддю протягом ЗО днів. Генераль­ний секретар уповноважений у разі потреби, вислухавши по­зивача, продовжити цей строк. Якщо протягом цього часу відповідач не призначить суддю, його призначає Комітет з призначень DIS на підставі заяви позивача.

Два третейських судді повинні обрати голову третейсько­го суду і повідомити про свій вибір тим особам, які їх обира­ли, а також Секретаріат DIS. Судді зобов'язані брати до ува­ги одностайні бажання сторін. Якщо два судді не повідом­лять про обрання голови третейського суду протягом ЗО днів після запиту генерального секретаря, то його обирає, на підставі заяви однієї зі сторін, Комітет з призначень.

Якщо сторони протягом ЗО днів після вручення позову відповідачеві не дійдуть згоди і не визначать єдиного третей­ського суддю, то його має визначити Комітет з призначень DIS на підставі заяви однієї із сторін.

Кожний третейський суддя мусить негайно повідомити Секретаріат DIS про те, чи згоден він обіймати посаду тре­тейського судді- Секретаріат зобов'язаний сповістити сторо­ни про його рішення. Умовою для виконання функцій тре­тейського судді є його неупереджене ставлення до сторін і незалежність від них.

Кандидатуру третейського судді може бути відхилено у тих випадках, коли державному судді забороняється обійма­ти посаду третейського судді, або через підозру в упередже­ному ставленні до справи, або через більшу, ніж це дозво­лено, перерву у виконанні його обов'язків як третейського судді.

106

Розділ І

Судова система Німеччини

107

У тому разі, якщо державному судді забороняється обій­мати посаду судді, йому так само забороняється обіймати по­саду третейського судді і він може бути звільнений. Якщо, незважаючи на це, суддя залишається на посаді і розпочинає роботу, він ставить під загрозу весь процес.

Протягом двох тижнів, відведених для з'ясування причин відхилення кандидатури судді, сторона, що добивається його відхилення, має подати відповідну заяву генеральному сек­ретарю, виклавши в ній причини усунення судді з посади. Генеральний секретар, у свою чергу, ставить про це до відо­ма сторони та суддів і встановлює термін (у розумних ме­жах), протягом якого усунутий з посади суддя та інша сто­рона можуть подати заяву у відповідь. Якщо протягом цього часу суддя не залишить посади й інша сторона не оголосить про свою згоду на усунення даного третейського судді, то сторона, що вимагає його усунення з посади, протягом двох тижнів подає клопотання про звільнення судді з посади із зазначених причин до компетентного суду.

Якщо інша сторона схвалить відхилення судді, або якщо суддя добровільно залишить свою посаду після того, як його кандидатуру було відхилено, або якщо клопотання про звіль­нення буде цілком і беззаперечно задоволене, сторона, що призначила цього третейського суддю, має призначити іншо­го третейського суддю або ж два інших судді мають обрати іншого голову третейського суду.

Після прийняття сторонами призначення третейського судді він бере на себе зобов'язання перед сторонами за контрактом відповідно до правних норм і Правил третейсько­го суду.

При виборі місця проведення третейського суду судді мають брати до уваги особливості справи та зручність обра­ного місця для сторін. Якщо сторони не дійшли згоди про місце проведення третейського суду, то його повинен визна­чити сам третейський суд. Збори суду можуть також відбу­тись і в інших місцях.