178 Розділ III

няє суддям і магістратам застосовувати правові норми (або будь-які інші критерії), що суперечать Конституції, принци­пам законності (верховенства права) або принципу ієрархії правових норм і законів.

Конституція визначає також, що як виконавча, так і су­дова гілки влади у своїй діяльності повинні дотримуватися принципів законності (ст. 9.1).

Крім того, законодавством визначаються такі принципи судової діяльності:

— визнається зв'язок між тим, що є законним, і тим, що є конституційним, при виконанні суддями своїх обов'язків. Це знайшло відображення в ст.1 ОЗСВ, де говориться, що судді та магістрати мають керуватися у своїх діях тільки по­ ложеннями Конституції та принципами законності (верхо­ венства права);

— найтіснішим чином судові повноваження пов'я­ зуються з Конституцією, про що йдеться в ст. 5.1 ОЗВС, яка проголошує верховенство Конституції та обов'язок суддів і магістратів тлумачити й застосовувати закони згідно з кон­ ституційними нормами і принципами, а також відповідно до їх тлумачення Конституційним судом, віддзеркаленого в рі­ шеннях останнього;

• правосуддя, відповідно до ст. 119 Конституції та ст. 20.1 ОЗСВ, є безкоштовним, якщо сторони можуть довести, що не мають достатньо коштів для покриття судових витрат;

• акти судової влади, за винятком рішень, що стосують­ ся питань процесуального права, мають бути опубліковані (ст. 120.2 Конституції; ст. 229.1 ОЗСВ);

• держава несе відповідальність за судову помилку або за неналежне відправлення правосуддя (ст. 121 Конституції, ст. 292—297 ОЗСВ);

• незмінність статусу полягає в тому, що судді та ма­ гістрати можуть бути звільнені, тимчасово усунені від справ, переведені або відправлені у відставку лише тоді, коли це не суперечить існуючим законам. Отже, керуючими правилами цих процедур є такі, що забезпечують необхідні гарантії до­ тримання цієї умови;

• норми несумісності передбачають, що суддям і магіст­ ратам не дозволяється бути членом будь-якої політичної пар­ тії або союзу або ж обіймати будь-яку політичну посаду (ст. 127.1 Конституції). Так само вони не можуть обіймати

___ 179 Судова система Іспанії ___ „ - — -

І ябо приватному секторі за ви-

будь-яку посаду в державному ^ _або дослідницькою ро-нятком тих, що пов язані з на? _В0ренням художньої про-ботою в галузі права, а тако^< _п(,₃ультатом зазначених № дукції або наукових робіт, що Р^{е у}

дів діяльності. ггЬппмУЛЬоване в Конституції

_не стосується спеціалізо-

із

Єдине право юрисдикції ,Л ^и_Су_ДИ Іспанії розглядають (ст. 117.5) та в ОЗСВ (ст. '*'•,•• ^єї країни між громадя-справи, що виникають на тер*¹ £ _ж „І_ж громадянами Іє­нами Іспанії, між Іноземцями» юрисдикції несумісне панії та іноземцями. Єдине № стосється спеціалі спеціальною юрисдикцією, аЛ^е

, _циі5ільної, трудової і спір-

ваних юрисдикцій (кримінал^ '_{мй для} судової систе-но-адміністративної), які є хар*¹^¹^

ми Іспанії. _а юрисдикції складають:

Винятки з принципу єдиноГ» "Р справу з тлумаченням

1. Конституційний суд, І*° "* до судової гілки влади; конституційних питань І не на ^л~*-._иХ дій, що підпадають Ш

2. військові суди — стосоР ₃ військово-криміналь- категорію військових злочині? £ _яКІ можуть призвести До ним кодексом, а також таких У ' ^ _був прийнятий закон, виникнення стану облоги. У I^у ^_лцся питання організації в якому в загальних рисах в^ _судів, які сьогодні вхо-

та сфер відповідальності

дять до складу судової гілки /f³' _такі як Суд з питань *о-

3) традиційні суди та трибУ" ' _{0 й ч}і_{тко ВИЗН}ачено в ристування водою міста Вал^^ниі>

ст. 19.3 ОЗСВ; .л_гшоє нагляд і контроль за »е-

4) Рахунковий суд, що ЗД¹^" _АІНансами державного та денням рахунків та управлівР^нм ^

усуспільненого секторів.

ійс**⁰

г_ла ,

rfx органів Іспанії Структура судові ^и"

-ґОУктТрнУ °Р^ганізацію установ

Для того щоб зрозуміти ^с;^р; у про адміністративно-те-судової влади, необхідно мат^ У ._{Дй0 Д0} якого організовано риторіальний устрій Іспанії, ВІД" винятком на фоні інших судову систему цієї країни, ^ _про особливі умови роз-держав, але це однозначно <я№ _стф_ранківсьшй період. витку іспанського королівства •> ^и

180

Розділ III

Судова система Іспанії

181

Адміністративно-територіальний устрій Іспанії за ієрар­хією виглядає так: муніципалітети, провінція, регіональна автономія, королівство (держава). Муніципалітети — це са­моврядні одиниці (міста, містечка, села або сукупність ма­леньких сіл чи містечок з єдиним органом самоврядування). Провінції — певні території, на які поділено Іспанію ще з се­редини XIX століття (їх 50) і які максимально були адмініст­ровані режимом Франко з метою максимального вирішення управлінських завдань диктатури, в тому числі придушення будь-яких проявів демократизму через регіональні особли­вості.

Після смерті каудильйо і трансформації постфранківсько-го суспільства Іспанії в демократичний устрій було визнано за необхідність добровільного організаційного самовизначен­ня регіонів країни шляхом утворення кількома провінціями, що мають спільні історичні, етнічні, культурні та правові ко­ріння (колись були королівствами, герцогствами, князівства­ми, халіфатами), Автономій.

Таких виявилось 17 утворень — наприклад, місто Мад­рид, є одночасно Мадридською Автономією, Баська Автоно­мія складається з трьох провінцій, Андалузія — з восьми провінцій. Така конструкція дозволила зберегти в демокра­тичних умовах цільність Іспанської держави і приглушити сепаратистські течії. Але це частково автономізувало судову та правничу систему, тому що в деяких Автономіях суди при вирішенні спорів в окремих правовідносинах, застосовують традиційне для цих регіонів право, що об'єктивує прив'язку судової системи до адміністративно-територіального устрою країни (див. табл. 6, 7).

ОЗСВ, змінений у 1998 році, визначає таку структуру су­дових органів загальної юрисдикції: мирові суди; суди про­вінцій; вищі суди провінцій; Національний суд; Верховний суд.