§ 2. Структура судових установ кримінальної юрисдикції

До компетенції судів звичайної юрисдикції належить розгляд усіх кримінально-карних дій. Порушення вимог і за­борон, які встановила держава для забезпечення недоторка­ності прав членів суспільства та інтересів суспільства в ціло­му, має чинити незручності для порушників через систему покарань.

Нормативною основою німецького кримінального права є Кримінальний кодекс 1877 року який було оприлюднено у новій редакції 10 березня 1987 року після суттєвих реформа­торських кореляцій. Головна теза реформування філософії і системи цього акту — кримінальне право зосереджується на попередженні соціально-шкідливої поведінки схильної до по­рушень правопорядку в суспільстві особи, дії якої диском-фортують суспільство. Зміст Кодексу визначає покарання (нім. Strafe) та міри виправлення і безпеки (нім. Massnah-men der Besserung und Sicherung). У Законі про порядок ви­конання судових вироків (нім. Strafvollzugsgesetz) зазначе­но, що під час відбуття покарання у місцях позбавлення волі засуджений повинен опанувати поведінку щодо ведення со­ціально-відповідального життя без вчинення злочинних дій. Виходячи з цього реформувалося й пенітенціарне право. У сучасній Німеччині є лише один вид покарання, пов'яза­ний з ізоляцією від суспільства — "покарання у вигляді по­збавлення волі". Існуючий до цього поділ — тюремне ув'яз­нення (нім. Gefängnis) і тюремне ув'язнення в особливо су­ворому режимі (нім. Zuchthaus) — скасовано.

Врегулювання підсудності, особливо у провадженні в першій інстанції, є занадто складним явищем і структура су­дових установ цієї юрисдикції викладається за відносно спрощеною схемою.

За теорією кримінального права Німеччини, кримінальне карні дії залежно від їхнього складу поділяють на "кримі­нальні проступки" (нім. Vergehen) і "злочини" (нім. Verbre­chen). У свою чергу, злочини також мають кілька підвидів. Від класифікації вказаних дій залежить, якому з суддів під­судна певна кримінальна справа.

Суди Німеччини, компетенцією яких є кримінальна юрисдикція, також мають складну систему чотирьох рівнів.

Дільничні суди

Перший рівень — це дільничні суди, в яких суддя одно-особово або в колегіальному складі (суд шефенів) розглядає кримінальні справи у першій інстанції. Внутрішня організа­ція дільничного суду побудована за двома напрямками: пер­ший, як вже було сказано, за кількісним складом суду, дру­гий — за суб'єктною ознакою (дорослі та молоді особи). Аналіз організації судів і дільничного суду, зокрема, краще побудувати за суб'єктною ознакою. За таких підходів у діль­ничному суді утворено кілька різноскладових судових під­розділів для розгляду справ дорослих осіб.

Суд у складі одного професійного судді розглядає незначні кримінальні провини, за які максимальною карою може бути позбавлення волі менш як на один рік. Суддя у цьому підрозділі, розглядаючи звинувачення у вчиненні кри­мінального проступку, в першу чергу зобов'язаний з'ясувати можливість застосування до караної особи вид покарання, не пов'язаний з позбавленням волі або засіб виправлення, а саме: поміщення до медичного закладу для примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії або до психі­атричної лікарні; встановлення нагляду за поведінкою (нім. Fuhrungsauficht); позбавлення прав на керування транспорт­ним засобом; встановлення заборони на певну професійну діяльність тимчасово або назавжди (лікування, виховання, служба в установах зв'язку, транспорту тощо); превентивний арешт (нім. Sicherungsverwahrung); штраф (нім. Geldbusse) у розмірі певної кількості денних заробітків та деякі інші.

Покарання у кримінальному судочинстві принципово за­стосовується тільки у порядку судового вироку після прове­дення повного судового процесу. Проте, у разі розгляду зви­нувачення у вчиненні незначних кримінальних правопору­шень КПК Німеччини дозволяє визначити покарання без судового провадження, тобто у порядку спрощеного прова­дження (нім. Summarisches Strafverfahren). У таких випад­ках суддя ухвалює "судовий наказ" щодо покарання (нім. Strafbefehl). За таким порядком суддя може призначити по­карання у вигляді позбавлення волі, якщо воно застосову­ється умовно, а в обвинуваченого є захисник у справі.

Судовий наказ набуває чинності законного вироку, якщо засуджений не оскаржує його протягом одного тижня.

34

Розділ І

Судова система Німеччини

35

Роз'яснення вказаної обставини є обов'язковим, а також є важливою складовою частиною судового наказу. У разі ос­карження цього наказу засудженим справа передається до повного судового провадження, в якому його зміст вже не враховується. Проте такий вид провадження все ж таки має велике практичне значення. Провадження суддею здійсню­ється на підставі доказів, які були зібрані прокуратурою чи поліцією під час попереднього слідства. Існують певні дії (об­раза, нанесення тяжких ушкоджень, порушення недоторка­ності житла — нім. Hausfriedensbruch) щодо переслідування, за вчинення яких держава займає нейтральну позицію. Тому потерпілий від цих дій безпосередньо звертається до суду че­рез "приватне звинувачення" (нім. Privatklage).

Інші кримінальні дії, за вчинення яких слід чекати кару у вигляді позбавлення волі менш як три роки, розглядаються судом шефенів (нім. Schöffengericht), тобто колегіальним складом суду, до якого входять непрофесійні судді, які оби­раються від населення згідно з виборчим списком самовряд­них общин. Як правило, суд шефенів складається з трьох осіб — одного професійного судді і двох шефенів. Шефени разом з професійним суддею встановлюють винуватість під­судного і призначають відповідне покарання.

Справи, що розглядає суд шефенів дільничного суду, сто­суються такої категорії кримінальних дій, які звуться злочи­нами, але віднесені за класифікатором до простих злочинів. Кримінальне законодавство встановлює, які саме справи під­судні складу суду шефенів. Обвинувачення у цих справах підтримується прокурором на підставі обвинувачувального акта (нім. Anklageschrift) і участь захисника звинувачуваної особи тут обов'язкова. Прокурор оприлюднює обвинува-чувальну частину акта (нім. Anklagesatz). При оцінці доказів для суду діє принцип: in dubio pro reo (всі сумніви на ко­ристь підсудного). У цьому складі суду постановляється ли­ше вирок¹ (нім. Urteil). Суд має право оприлюднити резолю­тивну частину вироку (нім. Urteilsspruch) і коротко основні

Автор застосував для поіменування судового акта в кримінальній справі слово "вирок" виходячи з термінології, що використовується в Україні. В Ні­меччині слово Urteil — рішення суду першої інстанції після розгляду справи по суті застосовується однаково як в кримшальному, так і в цившьному процесах і навіть в конституційному.

мотиви свого рішення. Вироки бувають виправдувальні й об-винувачувальні. В окремих випадках, коли згідно з законом обсяг і складність справи потребують участі другого профе­сійного судці, цей суд працює у формі "розширеного скла­ду шефенів" (нім. Erweitertes Schöffengericht) за формулою два плюс два.

На рівні дільничних судів є окремі підрозділи, на які по­кладено кримінальну юрисдикцію щодо молодих осіб. Ці су­ди називаються судами у справах молоді (нім. Jugendge­richt). Необхідно зазначити, що це суди саме для молоді, а не тільки для неповнолітніх. За суб'єктною ознакою такі су­дові установи розглядають справи за звинуваченням у кри­мінальних проступках і злочинах неповнолітніх осіб (нім. Jugendlicher) у віці від 14 до 18 років та повнолітніх молодих осіб (нім. Heranwachsender) віком від 18 до 21 року.

Відповідно до положень кримінального та кримінально-процесуального законодавств проти правопорушників-суб'-єктів відповідальності в цих судах можуть застосовуватися такі санкції: заходи виховного напрямку (зауваження суду, нагляд за спеціальним дорученням щодо особи, яка піддаєть­ся спеціальному вихованню (нім. Erziehungsbeistandschaft), виховання під суспільним контролем (нім. Fürsorgeerzie­hung); міри суворого виховного напрямку (нім. Zuchtmittel), до яких належать попередження (нім. Verwarnung), покла­дення особливих обов'язків, виховальний арешт (нім. Jugen­darrest), зокрема спеціальна форма арешту, що застосовуєть­ся до особи наприкінці тижня у вільний від роботи час (нім. Freizeitarrest); покарання у вигляді позбавлення волі у зви­чайних установах (нім. Jugendstrafe) і в особливих устано­вах для неповнолітніх (нім. Jugendstrafanstalt). Термін пока­рання за злочин — максимум до п'яти років, за тяжкий зло­чин — до десяти років.

Судді у справах молоді, який розглядає справу одноосо-бово, підсудні такі дії особи, за які можна покарати застосу­ванням виховних або суворо виховних заходів, що були пе­рераховані раніше.

Суду шефенів у справах молоді (нім. Jugendschöffenge­richt) підсудні всі кримінальні проступки молодих осіб, які законом не віднесені до компетенції одноособового суду або до компетенції судової палати у справах молоді в земельно­му суді. Шефени цих судів є особами, які мають тривалий

Розділ І

Су

система Німеччини

37

досвід праці з молоддю і відібрані у спеціальному порядку. Один зі складу шефенів при розгляді вказаних справ має бу­ти особою іншої статі. Звичайний склад суду шефенів для молоді (як і для дорослих) — один професійний суддя і два шефени.

Такі вимоги пов'язані з філософськими уявленнями ні­мецьких правників, психологів і вихователів щодо психоло­гічного стану молодої особи під час здійснення судового про­вадження. Категорії справ щодо правопорушень, вчинених особами молодого віку, надано не лише правове, а й насам­перед морально-суспільне значення. У провадженні щодо справ молоді беруть також участь представники органів у справах молоді (нім. Jugendamt), які мають право і обов'язок акцентувати соціальні, виховні та піклувальні аспекти сто­совно конкретної справи.

Земельні суди

Земельні суди діють у другому рівні. Вони здійснюють судове провадження у двох інстанціях: перша — щодо кри­мінальних справ, яких віднесено до їх підсудності, друга — апеляційна щодо судових актів, ухвалених дільничними су­дами при розгляді кримінальних справ. Виходячи із зазначе­ної компетенції ці суди за внутрішньою організацією поділя­ються на функціональні підрозділи, які здійснюють судове провадження у першій інстанції і за апеляцією.

Ці підрозділи називаються палатами, засідають вони тіль­ки колегіальним складом суду на відміну від дільничного су­ду. Але поділ на підрозділи не обмежується вказаним підхо­дом. У земельному суді, як і в дільничному, застосовується також поділ за суб'єктною ознакою відносно осіб, які притя­гаються до кримінальної відповідальності, тобто на палати для дорослих і палати для молоді. За вказаною градацією й буде проведений аналіз організації земельного суду.

Справи у першій інстанції слухають поширеним складом суду в підрозділах, що мають назву Великі палати.

До 28 лютого 1998 року кримінальні справи розглядали­ся судом Великої палати в складі двох професійних суддів і двох шефенів по обвинуваченню особи у вчиненні звичайних тяжких злочинів, а також у складі трьох професійних суддів і двох шефенів по обвинуваченню особи у вчиненні суто тяжкого злочину (умисне вбивство при обставинах, що обтя-

жують вину — нім. Mord, або умисне вбивство без обста­вин, що обтяжують вину — нім. Todschlag і т. п.), які не під­судні вищому земельному суду. У німецькій правничій науці такий склад суду Великої палати називається судом присяж­них (нім. Schwurgericht), хоч за змістом таким не є, оскільки нормальний суд присяжних (англ. Jury), який складається з непрофесіоналів, не існує в Німеччині з 1924 року, а у складі квазіприсяжного суду за французькою доктриною кількість представників народу повинна перевищувати в кілька разів професійних суддів. Але після 1998 року всі вказані розбіж­ності уніфіковано і в сучасній німецькій системі правосуддя діє суд Великої палати у складі трьох професійних суддів і

двох шефенів.

Такі самі дії, що вчинили молоді особи, розглядаються окремою Великою палатою у справах молоді земельного суду (нім. Jugendkammer) в такому самому складі. До пала­ти у справах молоді земельних судів за підсудністю передані справи, підсудні Великій палаті суду для дорослих за класи­фікатором вчинених злочинів. Ці палати діють також як па­лати у справах щодо охорони прав і статусу молоді, тобто вони розглядають вчинки дорослих осіб щодо неповнолітніх (наприклад, злочини проти моралі (нім. Sittlichkeitsdelikte),

статеві злочини).

Земельні суди діють також, як суди апеляційної інстанції. До підрозділів за цим напрямом належать: звичайні малі па­лати з кримінальних справ, малі палати з кримінальних справ щодо молоді, великі палати з кримінальних гпряв що­до молоді.

Апеляційна скарга на рішення судді в одноособовому складі дільничного суду подається до малої палати земельно­го суду (один суддя і два шефени), а його рішення у справах молоді — до іншої малої палати у справах молоді, яка засі­дає в такому самому складі, але його представницький склад формується за формулою: один чоловік, одна жінка.

Апеляційна скарга на рішення дільничного суду шефенів для дорослих незалежно від того, був це простий або поши­рений склад, розглядається у малій палаті з апеляційних справ земельного суду, а на рішення дільничного суду шефе­нів у справах молоді — в окремій Великій палаті розгляду справ молоді. Вони діють з 1998 року у складі трьох судців і двох шефенів, обраних за раніше визначеним порядком.

за

Розділ І

Судова система Німеччини

39

Вищі земельні суди

Третій рівень — Вищі земельні суди, що діють як суди першої і ревізійної (касаційної) інстанцій. Суди цього рівня не мають апеляційної компетенції. Справи розглядаються тільки колегіальними підрозділами — сенатами.

У системі судів Німеччини, що здійснюють кримінальну юрисдикцію, три рівні судів можуть бути судами першої ін­станції, на відміну від судів, що здійснюють цивільну юрис­дикцію. Такий підхід обумовлений насамперед тим, що особ­ливій категорії злочинів німці надають надзвичайної уваги з точки зору публічної значимості, а не тому, що вони явля­ють собою труднощі правового напрямку в межах національ­ного законодавства; по-друге, — тим, що при розгляді пев­них складів кримінальних обвинувачень суддям необхідно орієнтуватись у певних нормативних положеннях із сфери доказового права та юридичної оцінки вчинених дій, що вип­ливає із законодавства інших держав і міжнародних догово­рів, особливо тих, що узагальнюються терміном "європей­ське право".

Першій інстанції (сенату з п'яти професійних суддів) під­судні, зокрема, справи щодо дій, які кваліфікуються як дер­жавна зрада (нім. Hochverrat) і зрада батьківщині (нім. Lan­desverrat), організована злочинність транснаціональних уг-рупувань (торгівля зброєю, наркотиками, людьми або їхніми органами для трансплантації), тероризм, шпигунство. Спра­ви щодо вказаних дій відкриває та здійснює розслідування безпосередньо Генеральна прокуратура Німеччини, яка по­тім і підтримує обвинувачення в суді. Це окремий правоохо­ронний орган німецької Федерації, повноваження якого ок­реслено вказаною сферою, і не є органом, що має управлін­ські повноваження відносно інших прокурорських органів Німеччини, юрисдикція яких обмежується територіями земель.

Касаційні сенати складаються з трьох професійних суддів. До їхньої компетенції віднесено скарги на апеляційні рішен­ня малих палат земельних судів у справах дорослих осіб, ве­ликих і малих палат земельних судів у справах молоді та на деякі рішення, які було схвалено у першій інстанції всіх ви­дів суду шефенів дільничних судів, якщо вони не підлягають оскарженню в апеляційному порядку до земельних судів.

В останньому разі законодавство Німеччини передбачає умови, коли замість апеляційної скарги може бути подана ревізійна скарга, що перебиває апеляційну інстанцію (лан-дгеріхт). Німці іменують цей процес "стрибковою ревізією" (нім. Sprungrevision). Сенат Вищого земельного суду за та­ким порядком перевіряє лише моменти, що можуть спонука­ти до думки про наявність порушення закону (тобто переві­ряється правозастосовна діяльність). У ситуації, коли сенат вищого суду землі має намір відступити у правовому питанні від правових положень, що раніш були зазначені в судовому акті іншого вищого земельного суду, або в судовому акті Фе­деральної судової палати, то він зобов'язаний для вирішення направити це питання зі своїми пропозиціями у Федеральну судову палату.

Федеральна судова палата

Четвертий рівень — Федеральна судова палата Німеч­чини — остання інстанція у структурі судів звичайної юрис­дикції, до компетенції якої віднесено провадження у кримі­нальних справах. Ця судова установа увінчує ієрархію судів, що здійснюють кримінальну юрисдикцію. Сенати й установи розглядають касаційні скарги на рішення, схвалені в першій інстанції земельними та вищими земельними судами. Ці рі­шення не оскаржуються в апеляційному порядку. З цього випливає, що в такому разі Федеральна судова палата фун­кціонально є однією і останньою інстанцією для оскарження судового акта.

Касаційна скарга розглядається в сенатах Федеральної судової палати, в якій судді зв'язані фактами, встановлени­ми судом першої інстанції, і їх перевірка поширюється тільки на предмет правозастосовної діяльності.

За організаційною структурою в цьому суді утворено се­нати та Великі сенати. Сенати в кримінальних справах засі­дають у складі п'яти суддів, які зобов'язані перевірити обста­вини справи тільки з точки зору застосування норм права щодо встановлених фактів. Більш того, навіть правозасто­совна діяльність, яка обмежена відносно певних аналогів в інших країнах, але збігається з німецькою доктриною щодо можливостей усіх судових інституцій, які мають певну ком­петенцію стосовно рішень судів першої інстанції (як касацій­ну, так і апеляційну), аналізується додатковим колом

40

Розділ І

Судова система Німеччини

41

суб'єктів оскарження, що надає право судовим вищим інстанціям на ухвалу альтернативного рішення. Так, вирок може бути оскаржений прокуратурою (у тому числі на ко­ристь засудженої особи), як і засудженим. Розвиток цієї га­рантії для людини — скарга, що внесена як безпосередньо самим засудженим, так і прокуратурою на його користь, не може призвести в будь-якій (апеляційній чи касаційній) ін­станції до погіршення стану засудженого, тобто вирок, який було оскаржено в такий спосіб, не може бути змінений у будь-якій його частині, незалежно від точки зору на стан ре­чей і обставин у суспільстві. Отже, вирок, що піддано оскар­женню, не може бути за зазначених умов змінений як сто­совно виду, так і розміру покарання на шкоду засудженого.

Склад суддів Великого сенату формується залежно від необхідності ретельного, повного та кваліфікаційного аналізу правової ситуації, що досліджується і приймає рішення лише у виняткових випадках.

Кількисний склад Великого сенату визначається не зако­нодавчими вказівками, а залежно від кількості сенатів, у складі яких виникли проблеми щодо правних питань, які є предметом аналізу й оцінки у таких сенатах. Тому порядок формування Великого сенату залежить від вказівок Прези­дента Федеральної судової палати. Він визначає порядок за­лучення обізнаних осіб та їх необхідну кількість для кваліфі­кованого розгляду спору. Таким чином, склад Великого сена­ту залежить від обізнаності суддів у справі та їх компетент­ності щодо змісту суперечливого правового питання.