§ 2. Вища Рада магістратури

Вища Рада магістратури Франції (фр. Le Consceil Superieur de la Magistrature) — конституційний орган, яко­му доручено функції управлінського характеру щодо корпусу магістратів. Безпосередньо підставою для діяльності цієї установи є Закон про Вищу Раду магістратури, затвердже­ний ордонансом № 58-1271 від 22 грудня 1958 р., в новій ре­дакції від 5 лютого 1994 р. (фр. Loi Organique 94-100 du 5 fevrier 1994 sur le Conseil superieur de la magistrature).

Історія виникнення і р°^звягку

Вища Рада магістратури з'явилася вперше у Франції за законом від 31 серпня 1883 Р^оку' ^Я_т^к™ Р^е_и^гУ^Лював питання організації судової влади W ^ЦЬОГ° ^{Касашинии С}УД ^ВИР^1ШУ-вав питання щодо дисциплін* ^{ДЛЯ мапст}Р^атІВ-

магістратів.

Конституція IV Республі^ ^{ШД 27 ЖОВТНЯ 1946 Р}°^{КУ За}" твердила створення Вищої Р*Д^И магістратури як автономно­го конституційного органу Г^{лава ІХ Ц1Є1} Конституції перед­бачила формування Ради я# ^очо^^ював Президент Респуб­ліки, віце-президентом в які# ⁶У^В хранитель печатки (мі­ністр юстиції) і яка скл^^{алаСЯ 3 ШЄСТИ члешв> Щ}° обираються Національною _а^^блеєю> чотирьох магістратів, які обираються партійними фР^{акціями [ двох чле}/^ІВ' ^{які при}" значаються Президентом р_есИУ^{блІКИ 3 числа оаб Ю}Р^ИД^ИЧНИХ професій, які не належали Д" "^апстР^атІВ- ^БУ^ЛИ встановлені повноваження Ради. ЗокреМ^ ^{ВОНЗ п}Р^опонУ^вала Президен­тові кандидатів для признач*¹™ ™ ^П°^{СаДИ Cy}f^{1B П}.^ЄВНОГ° рівня, а також зобов'язана бУ^ла забезпечувати функціональ-

ну незалежність І дисциплін/

Конституція V Республіки ^{В1Д 4 Ж}°^ВТНЯ \£^{58 Р}°^КУ мувала цю установу, її склад змінився: крім Президента Рес­ публіки і хранителя печатки, *^{КІ за}™^ються Президентом і віце-президентом Ради П_Ре^{зИДЄН:Т Республіки} безпосеред­ ньо призначав 9 членів на 4 Р^ОКИ; ^{3 НИ}* ^{2 ЮрИСТИ> ЯШ НЄ Є} магістратами, а за пропози11'^{еЮ б}^°^Р° Касаційного суду - б магістратів, та за пропози^^{10 Гене}Р^а™ ^мблеї Дер­ жавної Ради одного держави^⁰ Р^адника' Повноваження Ра­ ди вже розширені: вона пр0*^онує .^пР^{изначення} радників у Касаційний суд і перших пре^^{денгів ane}™™^{oro С}УДУ; Д^ає своє заключения щодо пропо^^ЦІИ ^Р"³«³⁴⁶"™ ^{1НШИХ С}.УДД^1В та присвоєння їм почесних зв^^{ь; залиша}™ся без змін и пов­ новаження щодо дисципліни сУ^ъ тощо. Рада проводила за­ сідання під керівництвом Пер¹"⁰¹"^{0 П}Р^езиД^ента Касаційного суду, а в переважній більшої ^ВИП^^К1В> ^{на з}асіданнях голо­ вував віце-президент. _ , _опо

Конституційний закон від ^ ^{ЛЙПНЯ 1993 Р}°^{Ку Т}Д °^рГаШЧ" ний закон від 5 лютого 1994V^{Ky глибоко} змінили Раду з ча­сів Конституції 1958 року ВіД^{билОСЯ ПОВЄ}Р^НЄННЯ Д° ^ПР™^ЦИ' пу виборів магістратів членів Р^адИ' ^СТВОР^{ЄН1 ДВ1 палати (ком}' петенція однієї стосується ^' ^ДРУГ01 ~ ^стосУ^ється про-

158

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

159

курорів). Призначення спільних членів цих двох палат здій­снюється вищими органами влади держави (Президентом Республіки, керівниками двох палат парламенту, генераль­ною асамблеєю Державної Ради). З'явилися нові компетен­ції стосовно її повноваження заслуховувати пропозиції керів­ників судів великої інстанції та її консультативні повнова­ження щодо подальшого використання суддів і прокурорів на більш високих посадах.

Реформована Вища Рада магістратури почала діяти за новими повноваженнями на початку червня 1994 року.

Повноваження

Стаття 65 Конституції у новій редакції розділила дві ком­петенції Вищої Ради магістратури: призначення і дисциплі­нарні повноваження. У цих двох галузях потрібно відмітити розмежування повноважень суддівської палати і такі самі прокурорської палати. Ці повноваження належать до основ­них сфер діяльності Вищої Ради магістратури. Щодо призна­чень, то суддівська палата має два типи різних повноважень. Вона пропонує призначення суддів Касаційного суду, пер­ших президентів апеляційних судів (президентів судів вели­кої інстанції) для цих 350 постів, вона повноважна надавати пропозиції відносно проведення перепису кандидатур, отри­мує та вивчає досьє кандидатів, вивчає пропозиції та вирі­шує питання стосовно внесення на розгляд Президентові Республіки кандидатів на призначення. Це здійснюється за доповіддю одного з членів на засіданні Ради, які проходять в Єлісейському палаці.

Щодо призначень усіх інших суддів палати Вищої Ради, магістратури мають повноваження висловлювати точку зору щодо кандидата. Міністр юстиції зберігає ініціативу стосов­но пропозицій відносно призначення. Палата вивчає досьє пропонованих магістратів, досьє кандидатур, які не були по­передньо рекомендовані особами, ознайомленими з їхніми досьє, і спеціально рапорти тих магістратів, які сформулюва­ли зауваження щодо проектів рішень з приводу призначення судді. Після цього на засіданні Ради заслуховується думка міністра юстиції.

Палата прокурорів має повноваження простої думки, яка не прив'язує міністра юстиції до всіх призначень на пости прокурорів, що пропонуються їм за винятком постів гене-

ральних прокурорів, призначення на які пропонуються Ра­дою Міністрів Франції. Вона дає висновок на таких самих умовах, що і суддівська палата, після вивчення досьє та до­повіді щодо кандидатури.

Виконуючи дисциплінарну функцію, ці дві палати засі­дають у Касаційному суді. Перший президент очолює тепер суддівську палату, яка як суд дисципліни щодо суддів поста­новляє відповідне рішення. Генеральний прокурор при Каса­ційному суді очолює палату, компетентну стосовно прокуро­рів, яка засідає у такому самому порядку, що й суддівська палата.

Хранитель печатки є єдиним, хто має ініціативу щодо дисциплінарних процесуальних дій проти суддів і прокуро­рів. Що стосується суддів, то дисциплінарні санкції застосо­вуються після розслідування і рапорту одного з членів Ради, мотивувальним рішенням суддівської палати Ради. Щодо прокурорів, то хранитель печатки сам вирішує питання від­носно призначення санкції, але після отримання висновку, який надійшов від палати прокурорів.

Ці дві головні прерогативи Ради — призначення і дис­ципліна магістратів — не підводять у підсумку повноту пов­новажень (функцій), визначених ст. 64 Конституції. Серед інших головних функцій Вищої Ради магістратури — кон­сультативна функція, спрямована на допомогу Президенту Республіки в його ролі гаранта незалежної судової влади.

Вища Рада магістратури збирається за скликанням її Го­ловою (Президентом Республіки) або, в разі необхідності, мі­ністром юстиції — заступником Голови, її засідання прохо­дять у палатах.

Для визнання законності засідання відповідних палат Ви­щої Ради до кожної палати повинні зібратись, окрім голови Ради (або в разі необхідності заступника її голови), не мен­ше п'яти її членів. Пропозиції та висновки палат Вищої Ради формулюються при наявності більшості голосів.

Для кожного призначення судді в Касаційний суд або першого голови в апеляційний суд Вища Рада подає пропо­зицію Президенту Республіки. Пропозиція затверджується за доповіддю члена Вищої Ради.

Рішення Вищої Ради про призначення інших магістратів подається на підставі пропозицій міністра юстиції і після по­відомлення, оголошеного одним з членів Ради.

160

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

161

Рада подає свій висновок стосовно присудження почес­них нагород магістратам — членам суду.

Рада може бути проконсультована Президентом Респуб­ліки з будь-яких питань, що стосуються незалежності магіст­ратури.

Коли Вища рада має на меті прийняття постанов з пи­тань дисципліни членів суду, вона збирається під керівницт­вом першого голови Касаційного суду.

Визначення санкцій для застосування і судочинство у справах дисциплінарних порушень зафіксовані в положен­нях Основного Закону, який формулює статут магістратури.

Порядок формування

Очолює цей орган Президент Франції, а міністр юстиції є його заступником (віце-головою) за правом ex officio. До цієї ради належить ще двадцять членів, яких призначає Пре­зидент Франції.

Вища Рада магістратури діє у складі двох палат: одна для магістратів-суддів, друга — для магістратів-прокурорів. До першої з указаних палат крім Президента республіки нале­жать п'ять магістратів-суддів та один магістрат-прокурор, державний радник з Державної ради, який призначається цим органом, ще три особи, які не належать до складу ма­гістратури, але є компетентними у правничій справі, яких призначають відповідно Президент республіки, президент Національної асамблеї та президент Сенату.

Друга палата формується у такому самому порядку, за винятком того, що до неї входять п'ять магістратів-прокуро­рів і один магістрат-суддя.

Члени Вищої Ради призначаються на чотири роки без права обрання вдруге. Якщо з'являється вакансія в період до звичайної дати закінчення повноважень (строку мандату) члена Ради, тоді протягом трьох місяців здійснюється додат­кове призначення, але його повноваження обмежені загаль­ним строком повноважень уже сформованого складу Рад.

Члени Вищої Ради магістратури, які належать до палати у питаннях суддів, призначаються в такому порядку. Один з числа суддів Касаційного суду обирається Асамблеєю суддів цього суду серед суддів, які не належать до керівництва су­ду. Один обирається Асамблеєю перших президентів апеля­ційних судів з їх числа. Один обирається асамблеєю прези-

дентів судів (трибуналів) великої та малої інстанцій або суд­дів апеляційного трибуналу з їх числа. Два судді й один про­курор обираються зі складу магістратів судів і трибуналів, які не належать до їхнього керівного складу.

Члени Вищої Ради магістратури, які належать до палати з питань прокурорів, призначаються в такому порядку: один з числа прокурорів Касаційного суду (обирається асамблеєю прокурорів зазначеного суду); один з числа генеральних про­курорів апеляційного суду (обирається асамблеєю генераль­них прокурорів при апеляційних судах); один я з числа Про­курорів Республіки при трибуналах великої інстанції (оби­рається асамблеєю прокурорів Республіки); два прокурори і один суддя зі складу магістратів судів і трибуналів.

Магістрати, що знаходяться поза ієрархією, обираються у спеціальному порядку, передбаченому у ст. З цього закону. В окрузі кожного апеляційного суду всі судді, за винятком першого президента апеляційного суду і президентів трибу­налів, з одного боку, та всі прокурори, за винятком генераль­ного прокурора при апеляційному суді і прокурорів Респуб­ліки, з іншого боку, обирають виборщиків у дві колегії (окре­мо): для суддів і для прокурорів. Колегія виборщиків суддів нараховує 160 членів, а колегія виборщиків прокурорів — 80 членів.

Магістрати в окрузі апеляційного суду вносяться в спис­ки виборців щодо кожної колегії. Магістрати резерву, які пе­ребувають у спеціальній відпустці, у відпустці з приводу ви­ховання дитини, у довготривалій відпустці, а також магістра­ти, яким тимчасово заборонено займати певну посаду, не мо жуть бути внесені до списку протягом часу відпустки або часу заборони займати посаду.

Аудитори й інспектори, які належать до фінансового від­ділу в Касаційному суді, вносяться в список суддів Апеляцій­ного суду Парижа. Заступники прокурорів, які виконують обов'язки в генеральному секретаріаті при Касаційному суді, а також магістрати відділу кадрів центральної адміністрації міністерства юстиції, магістрати в тимчасовому відрядженні вносяться в список Апеляційного суду Парижа.

Магістрати заморських територій і адміністративно-тери­торіальних об'єднань Сен-П'єр-і-Міктон і Майот об'єднують­ся в той же округ і вносяться до списків двох колегій цього округу.

І! — 1-3102

162

Розділ II

Установи правосуддя у Франції

163

Ті, хто мають право бути обраними в магістрати, фігу­рують у списках виборців, але в день виборів необхідне під­твердження, що вони здійснюють функції магістратів, в апе­ляційному суді або в трибуналі округу цього суду. У кожній колегії виборці голосують за кандидатів відповідно до наяв­ності виборних посад. Вибори проводяться за одномандат­ним голосуванням в один тур і за бюлетенями для таємного голосування. Кандидати, які отримали найбільшу кількість голосів, оголошуються обраними. У разі розподілення голо­сів, найстарший кандидат вважається обраним.

Мандат кандидатів до складу колегії виборщиків діє чо­тири роки. Він припиняється, якщо обраний перестає вико­нувати функції, покладені на нього колегією, до складу якої він був обраний.

Судді, які обрані до складу виборщиків в силу ст. З, оби­рають з числа своїх членів двох суддів, покликаних засідати у Вищій Раді, відповідно до п.4 ст.1 за одномандатним таєм­ним голосуванням в один тур. Кожний виборець може голо­сувати за двох кандидатів. Два магістрати, які отримали най­більшу кількість голосів, є обраними. У разі розподілення го­лосів, найстарший кандидат оголошується обраним. Суддя, покликаний засідати у Вищій Раді відповідно до п. 4 ст. 2 обирається за такими самими правилами.

Прокурори, яких обрано відповідно до складу виборщи­ків згідно із ст., зі свого числа обирають прокурорів, які пок­ликані засідати у Вищій Раді, у порядку, який передбачений п.4 ст. 2, і прокурора, покликаного засідати у Вищій Раді, у порядку п. 4 ст. 1 за правилами, передбаченими в поперед­ньому абзаці.