§ 2. Палата правосуддя Республіки

Як уже було зазначено, Палата правосудця Республіки — новий орган, але функції його стародавні, передані йому від Високої палати правосудця. Конституційною основою органі­зації і діяльності цієї незвичної судової установи є статті 68-1, 68-2 і 68-3 Конституції Франції, які внесені відповідно до змін у Конституції від 27 червня 1993 p., а порядок утворен­ня та діяльності цього органу регулюється Законом "Про па­лату правосуддя Республіки" від 23 листопада 1993 р. (фр. Loi organique sur la Cour de justice de la Republique).

Відповідно до положень ст. 68-2 Конституції цей орган складається з 15 постійних і такого самого числа запасних членів. За аналогом з порядком утворення Високої палати правосуддя Національні Збори і Сенат обирають однакову кількість — по шість постійних та по шість запасних — чле­нів Палати правосуддя Республіки зі складу кожної з палат Парламенту, відповідно після кожного повного оновлення Національних Зборів і часткового оновлення Сенату. Проце­дура та порядок обрання такі самі, як і до Високої палати правосуддя. Ще три постійних та три запасних члени Пала­ти правосудця республіки обираються на три роки зі склацу магістратів Касаційного суду, які знаходяться поза ієрар­хією. У виборах беруть участь усі магістрати Касаційного су­ду. Вони так само з указаної трійки постійних членів оби­рають Президента Палати правосуддя Республіки (ст. 1).

Відразу від обрання члени палати Парламенту прися­гають перед палатами Парламенту, які їх обрали. Магістра­ти присяги не приймають, вважається що присягу судці вони вже склали, коли призначалися магістратами.

Закон встановлює обов'язки членів Палати правосуддя, умови їх здійснення і відповідальність за їх неналежне вико­нання (статті 3—6), що аналогічні положенням у законі про Високу палату правосуддя.

Відповідно до ст. 11 закону, окремо утворюється комісія для попереднього розслідування. Вона складається з трьох штатних і трьох запасних членів, яких обирають на три роки зі складу магістратів Касаційного суду поза ієрархічних по­сад. Обрання відбувається на таких самих підставах, як і члени Палати правосуддя Республіки. Голова цієї комісії обирається аналогічно процедурі обрання Президента Пала-

ти. Заміна цих членів відбувається у порядку ст.6 Закону щодо постійних членів Палати правосуддя.

Крім вказаної слідчої комісії при Палаті правосуддя Рес­публіки, відповідно до положень абз.2 і 3 ст. 68-2 Конститу­ції Франції, а також розділу 2 глави 1 цього Закону, утво­рюється Комісія скарг. До цієї комісії може звернутися будь-яка особа, яка вважає себе приниженою злочином чи делік­том, що вчинив член Уряду при виконанні або невиконанні ним його службових обов'язків. Комісія складається з трьох магістратів Касаційного суду, двох державних радників від Державної ради і двох головних (старших) радників Рахун­кової палати. Усі вони призначаються на п'ять років.

Магістрати Касаційного суду обираються складом усіх магістратів Касаційного суду, які не належать до керівних посад за ієрархією. Один з них обирається в такий самий спосіб на посаду Голови комісії. Державні радники оби­раються Генеральною асамблеєю Державної ради. Головні (старші) радники Рахункової палати обираються складом радників цієї палати. Аналогічним чином призначаються за­пасні члени у такій самій кількості від кожної з указаних установ.

Прокурорські функції при Палаті правосуддя Республіки покладаються міністерством юстиції на Генерального проку­рора при Касаційному суді з залученням до участі в разі необхідності цвох генеральних адвокатів при цьому ж суді.

Головний (старший) секретар Касаційного суду виконує обов'язки секретаря Палати правосуддя Республіки, який і за необхідності залучає певний персонал із Касаційного суду до роботи в Палаті правосуддя Республіки.

Глава 2 Закону регламентує процедуру розгляду скарг і проведення обвинувальних слухань щодо членів уряду. Комі­сія скарг після перевірки обставин обвинувачення може від­мовити скаржникові у відкритті провадження або задоволь­нити скаргу і звернутися до Палати з пропозицією відкрити провадження. На цьому етапі розгляду скарг Генеральний прокурор може офіційно звернутися до Палати правосуддя з приводу відповідної думки комісії щодо змісту скарги-клопо-тання. Якщо Палата вважає, що в рекомендаціях Комісії скарг є підстави для проведення подальшого розслідування, то звернення з резолюцією Комісії передається до Комісії з попереднього розслідування. Та, у свою чергу, приступає до

168

Установи правосудця у Франції

169

всіх дій, які вважає за необхідні й корисні для встановлення обставини конфлікту, спираючись на норми Кримінально-процесуального кодексу.

За результатами перевірки комісія приймає попереднє рі­шення. Якщо є підстави для висунення членові Уряду звину­вачення, комісія передає особисту справу (досьє) розсліду­вання генеральному прокуророві, для того щоб цей магістрат направив свої клопотання обвинувачувального характеру до Палати. Члени Уряду, які підлягають перевірці, та їхні адво­кати мають бути попереджені про це. У них є 20 днів від дня прийняття висновку, щоб вимагати у комісії рішення про недійсність фактів. Якщо комісія наполягає на своєму рішен­ні, то Палата зобов'язана перейти до розслідування і слухан­ня справ. Палата може зупинити діяльність вказаної комісії. Але така дія може стати об'єктом оскарження до Касаційно­го суду, який це питання розглядатиме у пленарному режи­мі. Якщо рішення про зупинення діяльності комісії скасова­но, справа передається Палаті для розгляду за суттю в режи­мі засідання.

Палата правосуддя Республіки проводить розслідування справи за всіма вимогами, що містяться у нормах КПК Франції, у тому числі з обов'язковим забезпеченням права на захист. Після закінчення слухань і проведення дебатів Палата переходить до стадії прийняття рішень. Якщо обви­нувачених два і більше, то голосування відбувається окремо по кожній особі. Якщо кілька статей обвинувачення, то голо­сування відбувається також окремо за кожний склад злочи­ну чи делікту. Голосування здійснюється таємно, бюлетеня­ми, за умови кворуму. Рішення схвалюється абсолютною більшістю голосів від складу членів Палати. Якщо підсудно­го було оголошено винним, то негайно починається голосу­вання щодо визначення покарання. Голосують у цьому разі в такому самому порядку (ст. 32), змістовне рішення Палати оскарженню не підлягає.