§ 2. Підготовче провадження

Призначення підготовчого провадження здійснюється з метою забезпечити, щоб усі сторони були повідомлені про зміст матеріалів у справі, мали змогу подати щодо неї свої пояснення й аргументи та запропонувати свої міркування відносно напрямку слухань по суті. Мета при цьому така: за­безпечити рівність усіх сторін та усунути підстави для зай­вого зволікання при розгляді. На цьому етапі провадження, як і під час розгляду в суді, відчувається набагато більше піклування про принцип змагальності процесу.

Коли суддя-слідчий дійде висновку, що стадія поперед­нього вивчення завершена, він повинен передати досьє у суд першої інстанції, повідомивши про це орган обвинувачення. Зі складу суддів, призначених на розгляд справи, вибираєть­ся суддя-доповідач (ісп. Magistrado Ponente), який відповідає за останні підготовчі дії перед початком суду. Його перший обов'язок — подбати про те, щоб копію досьє (разом з усіма відповідними судовими наказами, розпорядженнями тощо) своєю чергою надіслали обвинувачеві та постраждалому (як­що він фігурує у справі). Потім кожен з них має від 3 до 10 діб на те, щоб подати свої зауваження щодо роботи судді-слідчого чи клопотання про повернення справи на додаткове розслідування чи призначення дати початку слухань у суді. Ці рекомендації повертають до кримінального суду провінції, де суддя-доповідач ще три дні може розмірковувати над тим, яке ж прийняти рішення.

На цьому етапі суд першої інстанції може вибирати з та­ких можливих варіантів: припинити справу (ісп. sobreseimi-ento libre,) що, власне, тотожне цілковитому звільненню від відповідальності або "зупинити" її чи, інакше кажучи, від­класти справу на невизначений термін до розкриття чи пред'явлення нових доказів. Справа припиняється тоді, коли є сумніви щодо фактів (наприклад, якщо в справі за підоз­рою у вбивстві тіло не знайдене і, отже, жертва ще, може, жива) або бракує достатніх доказів для підтримання обвину­вачень (ст. 641 КПК). З іншого боку, постанова про беззас­тережне припинення може виноситися на підставах, зазна­чених у ст. 637 К1ІК, тобто: а) коли не вистачає доказів, які б свідчили про те, що злочин скоєний обвинуваченим; б) ко­ли ніби наявні факти не складають ознак злочину; в) коли обвинувачений не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Рішення з підстав ст. 637(3) КПК (наприк­лад, у разі психічної неправоздатності), як правило, відкла­дається, доки на процесі не будуть заслухані усні докази. На випадок припинення справи неправомірно притягнутий об­винувачений може дістати право на відшкодування збитків, якщо суд вирішить, що мала місце "судова помилка". Або ж суд може перекваліфікувати інкриміноване правопорушення на незначне (falta) і віддати справу до нижчого суду (як вже було зазначено) чи повернути її судді-слідчому для додатко­вого розслідування. Втім, як правило, справу призначають

234

до слухання в суді, при цьому копія досьє повертається об­винувачеві.

З цього моменту сторонам надається право підготувати докладні змагальні папери (ісп. calificacio'n) з метою звести розгляд до кількох питань. Це провадження називається "calificacion del delito." Обвинувач має п'ять діб на підготов­ку своїх доводів, перш ніж це саме робитимуть постражда-лий (якщо він є) та обвинувачений (Acusado). Кожна сторо­на отримує однаковий час і право вивчити досьє та поперед­ні змагальні папери. Ці папери мають величезне значення для формування кола досліджуваних у судовому засіданні питань і для з'ясування намірів обвинувача та постраждало-го щодо вироку та, відповідно, рішення про задоволення ци­вільного позову. В них має бути зазначено:

• чи мало місце скоєння злочину і, якщо так, то якого;

• кваліфікація такого роду діянь у Кримінальному ко­ дексі;

• ступінь участі обвинуваченого (-них);

• будь-які пом'якшувальні або обтяжливі обставини;

• покарання, яке може накладатися, а також будь-які вимоги постраждалого (якщо він є) про стягнення збитків у цивільному порядку.

Кожній стороні дозволено робити висновки, які тільки вона забажає. Крім того, сторони готують:

1. докази на підтвердження своїх тверджень;

2. список свідків, які їм потрібні для доведення;

3. клопотання про ті чи ті досудові дії, якщо якесь питан­ ня необхідно з'ясувати до початку розгляду.

Жодна сторона не може під час розгляду по суті предста­вити (або зажадати) нові докази чи ставити на розв'язання будь-які питання, якщо вона не згадувала їх попередньо у своїх паперах, за винятком випадків, коли це стосується не­можливості довіряти свідкові чи за якихось подібних непе-редбачуваних обставин. Після того, як суд отримає всі папе­ри, суддя-доповідач їх вивчає і на підставі висновків, яких він дійде, суд вирішує, які з запропонованих доказів прийма­ти до розгляду, а які не приймати як нерелевантні чи не до­сить конкретні. Суд також вирішує, яких із заявлених свід­ків викликати, а яких відставити, й оголошує дату початку слухань і місце проведення судового засідання. Ця інформа­ція відтак зазначається у постанові, що вручається обвину-

235

Судова система Іспанії

Баченому. Потім досьє передається на зберігання секретаре­ві суду, де обвинувачений і його захисник можуть з нею зна­йомитися за умови, що нею не користуватиметься обвину­вач, постраждалий чи доповідач.

Свідчення свідків, які не можуть з'явитися на засідання особисто, даються письмово і посвідчуються державним но­таріусом або — якщо така особа перебуває за кордоном — консульським органом Іспанії. Ясна річ, писемні свідчення важать набагато менше за ті, що дають особисто в суді.