Емпіризм

Розвивався у основному в Англії, так як вона перша стала на шлях капіталістичного розвитку і молода буржуазія була зацікавлена в розвитку техніки та інстинктивно відчувала її зв’язок із наукою. Засновником емпіричної традиції є Френсіс Бекон.

Френсіс Бекон

У своїх творах «Новий Органон» (органон – метод, новий метод протиставляє старому – аристотелівському) та «Нова Атлантида» він проникливо передбачав надзвичайно важливу роль науки в подальшому розвитку суспільства. Йому належить вислів «Знання – це сила». Ф.Бекон, аналізуючи і критикуючи стан речей у пізнанні, пропонує свій новий метод продукування (вироблення) знань. Використовуючи алегорію, він стверджує, що методом досягнення істини є спосіб дії бджоли, яка, на відміну від мурашки, що тільки збирає (в науці – це збирання фактів), та павука, що тягне з себе павутину (в науці – це виведення однієї теорії з іншої), сідає лише на певні квіти і бере з них найцінніше. Ф.Бекон обстоював дослідний шлях пізнання у науці, закликав до спирання на факти, на експеримент. Він був одним із засновників індуктивного методу пізнання (хід думки від одиничного до загального). Наприклад, кожен конкретний метал (мідь, залізо) – електропровідники – значить і всі метали електропровідники. Але це буває не завжди так (всі лебеді білі).

Вважав, що розвитку науки перешкоджають різні забобони, пов’язані із Середньовіччям, які назвав «ідолами» або «привидами». Їх він виділив чотири:

1. «Привиди роду» – схильність розуму спрощувати явища природи, обирати легший шлях при їх поясненні;

2. «Привиди печери» – помилки, які ми робимо виходячи з нашого рівня освіти, виховання, оточення.

3. «Привиди площі або ринку» – підлеглість розуму загальноприйнятим поглядам.

4. «Привиди театру» – орієнтація на авторитети, хибні знання, які своєю зовнішністю вводять нас в оману.

Томас Гоббс

Систематизував ідеї Бекона, хіба що трохи посилив роль дедуктивного методу у пізнанні. Т.Гоббс вважав, що у світі існують тільки конкретні речі, не існує вроджених ідей, а «знаки» (слова) є універсаліями (термінами) для позначення подібності різних речей. Особливу увагу Т.Гоббс приділяє дослідженню людини. Концепція суспільної угоди Т.Гоббса передбачала, що свою особисту свободу люди передають державі і, поступаючись свободою, вводять своє життя у впорядковане русло (праця «Левіафан»).

Джон Локк

Систематичності й цілісності набув емпіризм у працях Джона Локка. За ним існує два джерела знань:

1. Відчуття, які дають нам прості ідеї (біле, солодке і т.д.) – зовнішній досвід

2. Рефлексія – діяльність розуму, спрямована на зіставлення й узагальнення простих ідей та утворення на їх основі «складних ідей» – внутрішній досвід.

Він є сенсуалістом.

Сенсуалізм – напрям у філософії, який визнає відчуття єдиним джерелом знань.

Локк стверджував, що людська душа при народженні є чистою дошкою (tabula rasa) і тільки чуттєвий досвід залишає на ній слід.

У процесі пізнання виявляються різні за своїм характером якості речей:

1. Первинні (об’єктивні) – протяжність, фігура, об’єм, рух і спокій.

2. Вторинні (суб’єктивні) – пов’язані з індивідуальними особливостями суб’єкту пізнання, виникають та існують лише в ньому.

Бекон, Локк і Гоббс відносились до деїстичних матеріалістів.