1. Поняття «аксіологія»

Філософське вчення про цінності та їх природу називається аксіологією (від грец. аксіс – цінність і логос – вчення). Але перш ніж сформуватися у сучасному вигляді, асіологія, як і вся філософія, пройшла історичний шлях свого розвитку.

В античній філософії цінності не відокремлювалися від життя, розглядалися як притаманні йому. Основними питаннями теорії цінностей за Сократа і Платона були переважно такі: «що є благо?», «справедливість?».

У середні віки цінності пов’язуються з божественною сутністю, набувають релігійного характеру. Епоха Відродження висунула на перший план цінності гуманізму. В Новий час розвиток науки і нових суспільних відносин визначає багато в чому й основний підхід до розгляду речей та явищ як цінностей.

Особливу увагу приділяє цінностям І.Кант, вживаючи це поняття у спеціальному, вузькому розумінні: цінності, на його думку, є вимогами, зверненнями до волі, до цілі, яка стоїть перед людиною; вони є значущістю тих чи інших речей, явищ для людини. Приємним, вважав І.Кант, кожен називає те, що дає йому насолоду, прекрасним – те, що йому подобається, хорошим – те, що він цінить, схвалює, тобто те, у чому він бачить об’єктивну цінність.

Г.Гегель основну увагу приділяє розмежуванню цінностей на економічні (утилітарні¹¹⁶), як товари, і духовні, пов’язані перш за все зі свободою духу.

У сучасній соціально-філософській та культурологічній літературі (адже конкретними дослідженнями цінностей займається і культурологія і соціологія) існують різні точки зору на природу цінностей та їх розуміння. Зокрема, цінність розглядається як річ, яка має певну користь і здатна задовольняти ту чи іншу потребу людини; як норма; як значущість чогось для людини, соціальної групи чи спільноти тощо.

Можна також визначити поняття цінностей у найзагальнішому вигляді й таким чином: цінності є тими явищами (або сторонами, властивостями явищ) природи і суспільства, які корисні, потрібні людям того чи іншого суспільства чи його складовим (групам, спільнотам тощо), як дійсність, цілі або ідеали. Із цього визначення можна зробити висновок, що цінністю може бути не лише те, що існує, але й те, що треба здійснити, за що треба боротися.

Таким чином, цінність – це людський вимір речей, що характеризується ставленням до них людини з позиції своїх потреб та інтересів.

2. Місце аксіології в системі культури

Цінності – це поняття, яке вказує на культурне, суспільне або ж особистісне значення (значущість) явищ і фактів дійсності. Саме тому при розгляді культури її визначають як систему цінностей. Цінність становить фундамент культури і є її предметним полем. Культура визначається як система цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів соціуму. Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності – осередком духовного життя суспільства, Культура встановлює що таке цінність, а що таке антицінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальні групи, об’єднуючись у політичній, економічній боротьбі, спрямовуючи, таким чином, історію в певному напрямі. Цінності скріплюють громадську єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні. Соціальні цінності виступають у формі соціально-політичних ідей, ідеалів, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних ідей, на зразок національної ідеї. Цінності виконують роль інтегруючих, соціалізуючи, комунікативних основ в житті суспільства, забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості і організованості його членів.