6. Типологія особистості

Важливим питанням для розуміння проблеми особистості є питання про типологію. Існує ціла низка типологій, що беруть за основу певний критерій, серед яких: налаштованість особистості на соціальні ролі, соціальні фактори, психоенергетичні якості особистості, цивілізаційні особливості суспільства і ряд інших.

Одна з перших типологій особистості була здійснена на основі тотожності характеру, темпераменту людей. Її витоки в творах медицини належать Гіпократу. Пізніше ці ідеї розвинув І.Кант, а науково обґрунтував І.Павлов. З часом типологію особистості на основі особливостей психічної діяльності людей (темпу, швидкості, ритму, інтенсивності психічних процесів) висвітлив психолог Б.Теплов.

Згідно із зазначеними параметрами психіки прийнято виділяти чотири головні типи особистості:

• Сангвіністичний (висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки, емоційна вразливість і виразність);

• Холеричний (надзвичайно висока психічна активність і енергійність дій, різкість і стрімкість рухів, висока імпульсивність, яскравий вираз емоційних переживань, певна неврівноваженість, нестриманість, запальність);

• Флегматичний (низький рівень активності поведінки й стриманість, повільність дій, спокійність міміки, мови, постійність та глибина почуттів і настрою);

• Меланхолійний (стриманість та приглушеність моторики, значна емоційна реактивність, глибина та стійкість почуттів при слабкому зовнішньому виразі).

Німецький філософ, психолог Едуард Шпрангер (1882 – 1963) залежно від налаштованості особистості на соціально-рольові відносини виокремив кілька типів особистості, що простежуються на всьому історичному шляху розвитку людства: теоретичний, економічний (прагматичний), естетичний, соціальний, політичний, релігійний.

Політичний тип особистості – вбирає в себе прагнення до панування, до розподілу соціальних ролей, здійснюваного через пряме нав’язування свого нормативного поля чи думки іншим особистостям.

Естетичний тип тяжіє до нерольової діяльності. Спілкування для нього – засіб самовираження. Однак індивідуалізм естетичної особистості може часом призвести до закріплення власного світовідчуття в знаково-рольовій формі.

Соціальний тип особистості ґрунтується на установці, відповідно до якої спілкування є формою самовіддачі, розчинення себе в іншому. Любов – основна форма життя соціальної людини.

Основою для виокремлення економічного типу особистості є її прагматична орієнтація, оскільки рольова поведінка для економічної особистості є необхідною умовою досягнення користі.

Для релігійного типу особистості головне є спілкування з Абсолютом, Богом, у якому зливаються два типи особистісної активності, два типи спілкування, роль перетворюється на покликання.

Теоретичний тип особистості втілює всепоглинаючу пристрасть до пізнання, йому не властива умовно-рольова діяльність.

На думку російського дослідника Леоніда Жарова, можна виокремити кілька великих соціальних типів особистості: діячі, мислителі, люди почуттів і емоцій, гуманісти і сподвижники.

До діячів він відносить: мисливців і рибалок, воїнів і ремісників, робітників і інженерів, педагогів і медиків, менеджерів і т. д. Для таких особистостей головне – активна дія, зміна світу і себе самого разом з ним.

Мислителі – це люди, які, за словами Піфагора, приходять у світ не для того, щоб змагатися і торгувати, а для того, щоб дивитися і міркувати. Образ мудреця, мислителя, що втілював традиції роду і його історичну пам’ять, завжди мав у народі авторитет.

Люди почуттів і емоцій – це, насамперед, діячі літератури і мистецтва, геніальні прозріння яких найчастіше випереджають найсміливіші прогнози і пророкування мудреців.

Гуманісти і сподвижники, для яких характерне загострене почуття жалю, здатні полегшувати душевні і тілесні страждання інших людей. їхня сила – у вірі в своє призначення, у любові до людей і до усього живого, в активному творенні добра.

Особистостей типологізують і за таким критерієм, як психоенергетична складова. Відповідно до цієї типології, запропонованої Петром Ганнушкіним (1875 – 1933), виокремлюються такі особистісні психотипи.

1. Високоенергетичні (агресивні):

- епілептоїдний (домінує прагнення до порядку);

- паранойяльний (гранично виражена цілеспрямованість);

- гіпертимний (переважає підвищений настрій, товариськість);

- істероїдний (має виражену демонстративність поведінки).

2. Низькоенергетичні:

- шизоїдний (зануреність у свій внутрішній світ, нетовариськість);

- психостеноїдний (явно виражена невпевненість у собі);

- гіпотимний (переважає знижений настрій);

- сензитивний (характерна підвищена чутливість).

3. Непостійні типи:

- циклоїдний (характеризується періодичною зміною настрою);

- конформний (домінує залежність від соціального оточення, прагнення пристосуватися до нього).

Таким чином, ця класифікація бере за основу певні психічні конструкції, енергетичний потенціал людини, які активно впливають на поведінку особистості, її настрій і особливості духовного світу.

В 70-х роках ХХ століття психолог Б.Додонов запропонував типологізацію особистості в залежності від виду діяльності, від якої вона отримує максимальне задоволення, вчений виділив такі типи особистості: альтруїсти (одержання задоволення від допомоги іншим), практичний тип (максимум задоволення від продуктивно-корисної праці); гностичний тип (задоволення в пізнанні, науці, спостереженні). Психолог Е.Шаров, досліджуючи особливості життя та навчання студентів виділив такі типи особистості: гедоніст – головний принцип життя – отримати задоволення; діловий – отримує задоволення від бізнесової діяльності, успіху, реалізації проектів, накопичення матеріальних багатств; інтелектуал – задоволення отримує від мислительної роботи, розв’язування задач, кросвордів, головоломок, аналізує і оцінює ситуацію, приймає рішення.

Соціальна філософія враховує зазначені типізації особистості, проте не зупиняється на жодній з них чи їх сукупності. Вона формує власний підхід, що ґрунтується на власних критеріях, як ставлення людини до власності та влади, місце та роль людини в системі соціальних, передусім матеріальних відносин, діяльна участь у громадському житті суспільства. За цими критеріями особистість постає як представник тієї чи іншої соціальної спільності, й насамперед як повноважний представник певного класу, нації, народності. Раб, рабовласник, феодал, буржуа, селянин, пролетарій – це своєрідні соціальні типи особистості. Вони уособлюють всі характерні ознаки класу, поділяють його історичну долю, живуть і виражають його потреби, страждання, надії. Індивід з молоком матері засвоює національну самосвідомість, психологію, характер. Все це реалізується в соціальних діях, що є яскравим свідченням величі або падіння особистості за тих чи інших соціально-історичних умов.