Джордж Берклі

Критикуючи філософську позицію Дж.Локка, стверджував, що не лише «вторинні», а й «первинні» якості речей мають суб’єктивний статус. У цьому аспекті всі якості речей «вторинні» тому, що їх сприймає людина. За Берклі, існує лише те, що сприймають органи чуття; це є позицією радикального сенсуалізму.

Девід Юм

Д.Юм спрямовував свої міркування також на підвалини людського знання і вважав, що вони існують у двох формах:

1) У формі чіткого та виразного знання;

2) У формі непевного, туманного знання.

Юм вважав, що людина має справу не із зовнішнім світом, а з потоком своїх відчуттів і уявлень (ефект матриці).

Раціоналізм

Пов’язаний із середньовічною схоластикою. В основному розвивався на континенті.

Рене Декарт

Француз. Відносився до дуалістів. Є засновником раціоналізму. Намагався вивести основні правила методу наукового пізнання, взявши за основу принципи побудови математичного знання.

Вважав, що емпіричний досвід має мінливий, нестійкий характер (критикував). За допомогою відчуттів людина сприймає світ залежно від обставин і тому надії слід покладати на розум (істинним не є те Сонце, яке людина сприймає чуттям, а яке осягає розумом з концепції Коперника). За Р.Декартом, ми можемо крок за кроком заперечувати все, що ми знаємо, хоча б тому, що стихійно набуті знання із неминучістю є непевними та неповними.

Був послідовником дедуктивного методу у пізнанні, який заснував ще Аристотель.

Декарт намагався пояснити світ як велетенський механізм, тому він заклав засади механістичного світогляду. Декарт розглядав живі організми як механізми. Бог конструював світ як геометр і механік. Декарт разом з Галілеєм є творцями механістичної картини світу.

Бенедикт Спіноза

Голландець. В основному досліджував етичні проблеми. Математична раціональність є принципом побудови всього сущого. Відносився до пантеїстів. Вважав, що природа – це Бог у речах.

Готфрід-Вільгельм Лейбніц

Німець. Перший, хто усвідомив обмеженість механістичного світогляду через його незастосовність до органічного світу. (На основі механіки можна пояснити як іде тварина, але для чого вона йде?). Доцільність в поведінці тварини з механіки вивести неможливо.

На його думку справжньою реальністю є не протяжність і рух, як вважав Декарт, а певні духовні центри сили – неподільні активні духовні одиниці, які називає монадами (грец. монос – одиниця, неподільне). Матерія – пасивна, активності їй надають монади. Кожна монада подібна до душі, яка вміщена в матеріальну оболонку. Світ – є сукупністю монад.

Монада – неподільна, але відображає весь Всесвіт.

3. Філософія Просвітництва

Просвітництво – культурно-історичний термін (вперше використали Вольтер і Гердер), що відбиває певну епоху розвитку людства, сутність якої полягає в широкому використанні розуму для суспільного прогресу.

Вважається, що Просвітництво виникло в Англії під впливом ідей Дж.Локка.

На перше місце вийшла впевненість, що наука і технічний прогрес створять рай на землі. Нівелювалася віра в Бога аж до атеїзму.

Найбільшого розвитку Просвітництво набуло у Франції.