- •Навчальний посібник з дисципліни «основи філософських знань»
- •Поняття «філософія». Місце філософії в самопізнанні людини
- •Основні джерела філософії
- •Світогляд як духовно-практичне засвоєння світу
- •Типи світогляду
- •Світобачення та його принципи
- •Предмет і функції філософії
- •Філософія в системі культури
- •2. Стародавня філософія як зародок і колиска всіх наступних типів філософії
- •1. Історія філософії як сходження до вершин людського самопізнання
- •3. Людина – змістовне ядро всіх проблем стародавньої філософії
- •4. Проблема позбавлення людини від страждань у філософії Стародавньої Індії
- •5. Проблеми філософії Стародавнього Китаю
- •6. Антична філософія: особливості розвитку, морально-етична спрямованість
- •1. Зміни світогляду при переході від античності до Середньовіччя
- •Порівняння античного та середньовічного світоглядів
- •2. Роль християнства у становленні середньовічної філософії
- •Основні проблеми та досягнення філософії доби середньовіччя в Європі та Візантії
- •Особливості розвитку філософії Нового часу
- •Основні протилежні напрями у філософії Нового часу
- •Емпіризм
- •Френсіс Бекон
- •Томас Гоббс
- •Джон Локк
- •Джордж Берклі
- •Раціоналізм
- •Рене Декарт
- •Бенедикт Спіноза
- •Готфрід-Вільгельм Лейбніц
- •Філософія Просвітництва
- •Блез Паскаль
- •Поль Анрі Гольбах
- •Вольтер (Марі Франсуа Аруе)
- •Шарль Луї Монтеск’є
- •Німецька класична філософія
- •Своєрідність російської філософії: релігійно-ідеалістичний, революційно-демократичний напрямки, руський космізм
- •Перегляд класичної моделі світорозуміння у філософії хіх – хх століть.
- •Програми радикального оновлення філософії: філософія Маркса й Енгельса, позитивізм, філософія життя
- •Некласична філософія хх століття: основні напрямки та їх особливості
- •Джерела української філософської культури
- •Становлення українського неоплатонізму XIV – XVI століть
- •Філософська думка українського ренесансу.
- •Специфіка Реформації в Україні
- •Зародження професійної філософії в культурно-освітніх центрах України: Острозькій та Києво-Могилянській академіях
- •Г.Сковорода – родоначальник української класичної філософії
- •Філософія т.Г.Шевченка
- •8.Академічна філософія хіх століття: особливості, напрямки і основні філософські ідеї
- •9.«Культурне відродження» 20-х та філософське відродження 60-х років хх століття
- •10. Сучасна філософська думка в Україні
- •11. Філософська думка української діаспори
- •Поняття «онтологія», «буття», «небуття»
- •Фундаментальне значення проблеми буття у філософії
- •Основні виміри буття.
- •Світ як всеохоплююча реальність
- •Єдність природи, суспільства і людини
- •Практичні витоки людського поділу реальності на об’єктивну та суб’єктивну
- •Єдність матерії, руху, простору, часу. Основні категорії онтології
- •Сутність свідомості. Свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктивної та суб’єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.
- •Проблематика походження та розвитку свідомості
- •Свідомість і мова.
- •Структура та функції свідомості. Суспільна свідомість, її форми.
- •Свідомість та самосвідомість, свідоме, підсвідоме, несвідоме. Загадкові явища людської свідомості та психіки
- •Проблема вибору свободи і відповідальність
- •Діалектика – вчення про розвиток
- •Загальні ознаки і людський критерій розвитку
- •Принципи діалектики
- •Категорії діалектики
- •Закони діалектики
- •Антиподи діалектики
- •Поняття «гносеологія». Знання та пізнання. Об’єкт і суб’єкт пізнання
- •Проблема пізнання у філософії
- •Рівні та форми пізнання. Чуттєве і раціональне пізнання
- •Опосередковане та безпосереднє пізнання
- •Творчість, логіка, інтуїція у пізнанні
- •Проблема істини
- •Практика як критерій102 істини
- •Практика як спосіб ставлення і відношення людини до світу і до самої себе.
- •Види практики
- •Знання і мудрість
- •Методологія
- •Метод як усвідомлений спосіб пізнавальної діяльності. Методологічний арсенал науки. Емпіричне та теоретичне пізнання.
- •1. Поняття суспільства у філософії
- •2. Основні підходи до розуміння суспільства
- •3. Суспільство як самоорганізована та саморозвинена система
- •4. Роль географічного природного середовища у житті суспільства
- •5. Демографічні чинники суспільного розвитку
- •6. Матеріальні основи розвитку суспільства
- •7. Політична система суспільства
- •8. Громадянське суспільство
- •9.Сутність духовного життя суспільства. Поняття «культура».
- •10. Історичні типи суспільства. Поняття «суспільно-економічна формація» і «цивілізація».
- •11. Рушійні сили та суб’єкти історичного процесу
- •Філософська концепція людини – основа наук про людину.
- •Сутність людини
- •Праця і мова – фактори становлення і розвитку особистості110
- •Проблема людини в історії філософії
- •Філософський зміст понять «індивід», «індивідуальність», «особистість»
- •Типологія особистості
- •Проблема відчуження людини і шляхи його подолання
- •Відносини особистої залежності
- •Відносини речової залежності
- •Вільна асоціація індивідів
- •Самореалізація особи
- •Роль особистості в історії
- •Сенс життя людини, його самоцінність
- •Проблема людського щастя
- •Поняття «аксіологія»
- •Місце аксіології в системі культури
- •Цінності як визначальні характеристики людського буття
- •Людина в системі цінностей
- •Структура цінностей
- •Цінність як ядро духовного світу людини
- •Проблема суб’єктивного вибору. Цінність як регулятор поведінки людини
- •Ціннісні орієнтації
- •Вищі духовні цінності і життєвий сенс.
- •Глобальні проблеми: екологічний і моральний імперативи виживання людства. Стратегія людства в планетарному масштабі.
Структура цінностей
Цінності є різноманітні і розповсюджені нерівномірно серед всіх членів суспільства. Можна виділити такі рівні цінностей: загальнолюдські, соціально-групові і індивідуально-особистісні.
Загальнолюдські можуть співпадати з загальносоціальними (цінності життя, любові, краси, добра, істини, свободи, творчості), але можуть і відрізнятися. Наприклад, в одних суспільствах вищою цінністю може бути дотримання традиції авторитету роду чи общини, а в іншому – індивідуальне самоутвердження особистості.
Загальнолюдські цінності мають конкретно-історичний зміст (розуміння свободи в епоху середньовіччя, наприклад, відрізняється від змісту цього поняття в наш час).
Соціально-групові цінності – це цінності певного класу, соціальної групи чи спільноти (молодіжні цінності, етнічні тощо).
Індивідуальні цінності завжди залежать від рівня матеріального і духовного розвитку суспільства, від особистої культури індивіда.
За конкретно-предметним змістом цінності поділяють на соціальні, економічні, політичні, духовні і т.д. (спеціалісти їх нараховують сотні).
За відношенням індивіда до різноманітних видів життєдіяльності можна виділити цінності сім’ї, цінність праці, цінність освіти і т.д.
На рівні соціокультурної системи цінності визначають шляхом співвідношення їх з типами цивілізацій, в яких вони виникли та існують. Науковці виділяють:
- традиційні цінності (поведінка індивіда підкоряється збереженню і виробленню цінностей, які давно склалися в даній цивілізації);
- ліберальні або сучасні цінності (бажання досягти раціональних цілей індивідів);
- загальнолюдські цінності.
На функціональній основі можна виділити позитивні і негативні цінності (які підтримує більшість і навпаки).
Як бачимо, цінності мають досить розгалужену структуру і можуть бути різноманітними в залежності від напрямку дослідження.
Цінність як ядро духовного світу людини
Духовний світ людини складають думки, переживання, цінності, ідеали, погляди, уявлення, віра. Основою духовного світу людини є цінності. Цінності орієнтують людину у світі явищ і спрямовують її діяльність. Цінності є тими явищами природи чи суспільства, які корисні, потрібні людям того чи іншого суспільства, як дійсність, цілі або ідеали. Таким чином, цінності є узагальнюючим поняттям для таких явищ духовного життя, як ідея чи ідеал, моральна норма, художній твір. Вони пов’язані з інтересами людей через систему розподілу праці; через особисті зв’язки, які виникають між тими, хто створює духовні цінності, й навколишнім середовищем, через визнання тієї чи іншої цінності з боку публіки, аудиторії, ідеології чи культури; через важелі фінансового, ідейного, соціально-політичного впливу на внутрішній світ творця цінностей та на засоби його діяльності. Цінності є предметом потреб людини. Такими предметами можуть бути річ чи ідея, внаслідок чого цінності поділяються на матеріальні і духовні. Матеріальними цінностями є знаряддя і засоби праці та речі безпосереднього споживання. Духовні цінності – це ідеї: політичні, правові, моральні, естетичні, філософські та релігійні. Але всі цінності є продуктом суспільного виробництва, призначеними для задоволення потреб, вони опосередковують взаємодію людей у їхньому житті. Тому предметні цінності є відображенням значення речей у людському житті, вони оцінюються людиною у таких поняттях, як «позитивне» і «негативне» (наприклад, як добре і зле, хороше і погане, прекрасне і потворне, істинне і хибне, дозволене чи недозволене, справедливе чи несправедливе, правда і неправда).
