Поняття «філософія». Місце філософії в самопізнанні людини
Філософія – це система поглядів на світ, суспільство, місце людини в світі та суспільстві. Поняття «філософія» походить від грецьких слів fileo і sophia, що в перекладі означають любов до мудрості. Вперше термін «філософія» ввів старогрецький філософ Піфагор (близько 580 – 500 р. до н.е.), але як окрему дисципліну – Платон (428/427 – 347 р. до н.е.).
Об’єктом її пізнання є взаємовідношення людини і світу. Філософія є одночасно і системою знань, і пошуком розв’язання корінних світоглядних питань, бо вони невичерпні й остаточна відповідь на них ніколи не досягається.
Призначення філософії – бути «в опозиції» до емпіричної (досвід) соціальної дійсності, бачити недосконалість світу, повсякденної реальності, суспільних відносин; руйнувати усталені стереотипи, шукати шляхи гармонізації людини і навколишнього світу.
Філософія завжди відігравала важливу роль у житті людини, визначенні її статусу, формуванні світогляду, виробленні життєвої стратегії. Для самопізнання людина завжди використовує філософські методи та принципи. Щоб пізнати саму себе без філософських законів людині не обійтись.
Основні джерела філософії
Основними джерелами філософії є міфологія та релігія.
Ще в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії по відношенню до природи та інших людей. Люди не хотіли голодувати, вмирати, тому й діяли, щоб вижити. Вироблялись програми таких дій, які б сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина почала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігали гніву природи, викликали її доброзичливість до себе. В результаті виникла міфологія.
Міфологія – це форма суспільної свідомості, світогляду давнього суспільства, яка містить в собі як фантастичне, так і реалістичне сприйняття навколишньої дійсності1.
Релігія ж як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент (християнство на Русі).
Первісні форми релігії – анімізм2, тотемізм3, фетишизм4, магія5 виникли приблизно 40 тис. років тому, коли людина почала осмислювати своє «я», виділяти себе з природи.
Основою міфології і релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесення на нього людських властивостей. Відмінність релігії та міфології не в тому, що міф визнає панування над людиною природи, а релігія Бога. Просто природа – це реальність, а існування Бога потрібно доводити.
Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості людей надприродне починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу на природний і надприродний. Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості, виникають характерні для релігії власні культи.
Отож, релігія – це форма світогляду, основана на вірі в наявність фантастичних сил, які впливають на життя людини і навколишній світ.
Основними світовими релігіями є:
християнство;
іслам;
буддизм.